Постанова

від 21.05.2019 по справі 620/62/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/62/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (повний текст рішення складено 11.03.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського МВ УДМС України у Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області щодо ОСОБА_1 з питання видалення унікального номеру запису реєстру з ЄДДР (єдиного державного демографічного реєстру);

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області вилучити та скасувати унікальний номер запису реєстру ОСОБА_1, який знаходиться у єдиному державному демографічному реєстрі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та змінити його, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що справа № 620/62/19 являється типовою і підпадає під дію постанови , ухваленої в зразковій справі №806/3265/17.

17.05.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2018 позивач звернулася до Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області з питанням щодо термінового оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Під час прийняття від позивачки документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон та формування заяви-анкети працівниками Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області роз`яснювався порядок формування і заповнення заяви-анкети, внесення даних до Реєстру, а також попереджалося про автоматичне формування унікального номера запису реєстру (УНЗР) після внесення даних до Реєстру. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від позивачки не надходило, а всі дії щодо неї здійснювалися на добровільній основі.

17.04.2018 за результатами звернення позивачки головним спеціалістом Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області було сформовано заяву-анкету №9941923, роздруковано її та надано позивачці для перевірки правильності внесених до неї даних. Позивачка власними підписами надала Ніжинському МВ УДМС України в Чернігівській області згоду на обробку її персональних даних та підтвердила правильність внесених до заяви-анкети даних, після чого працівником органу міграційної служби інформацію про позивачку було внесено до Реєстру.

В подальшому, 20.04.2018 позивачці було виготовлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , терміном дії до 20.04.2028 та присвоєно УНЗР №19850523-06465.

11.05.2018 позивачці під особисті підписи було видано вищезазначений паспорт та повідомлено про присвоєння УНЗР (2 сторінка заяви-анкети позивачки №9941923 від 17.04.2018).

09.08.2018 позивачка звернулася до Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області та до УДМС України в Чернігівській області із заявою про вилучення та знищення персональних даних з бази даних ДМС України, які були надані під час оформлення біометричного паспорта у зв`язку із поверненням його до органу ДМС України.

14.08.2018 звернення позивачки від 09.08.2018 було розглянуте Ніжинським МВ УДМС України в Чернігівській області та надано відповідь, згідно якої інформація про позивачку вносилася до Реєстру на підставі особистої заяви останньої від 17.04.2018 про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, зазначено, що до повноважень Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області присвоєння або видалення УНЗР не належить.

21.08.2018 зазначене звернення розглянуто УДМС України в Чернігівській області та надано відповідь, згідно із якою видалення достовірної інформації, внесеної до Реєстру з використанням відомчої інформаційної системи ДМС України, не передбачено нормами чинного законодавства України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що внесення інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв`язку із цим, жодним чином не надало права суб`єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними, а твердження, викладені в позовній заяві, з цього приводу є надуманими та не відповідають дійсності. Крім того, ст.8 Закону №5492 встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру. Крім того, суд першої інстанції вказував, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297 (далі - Закон №2297), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Пунктом 2 ч.2 ст.15 цього ж Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Згідно вимог ст.4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (ст.10 Закону №5492).

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №5492 для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку. Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Частиною 1 ст.22 Закону №5492 встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну (ч.1). Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.22 Закону №5492). Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими п.4 ч.1 ст.2 цього Закону (ч.5 ст.22 Закону №5492).

Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Підпунктом першим п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №152), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Згідно з п.10 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС здійснюються через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Пунктами 12-13 Порядку №152 встановлено, що внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. Відповідно до п.23 Порядку №152 керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник закордонної дипломатичної установи визначають працівників, які виконують функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта для виїзду за кордон, і працівників, які виконують функції з оформлення паспорта для виїзду за кордон (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення). Керівник уповноваженого суб`єкта визначає осіб, які в межах повноважень, встановлених законодавством, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет і видачі паспорта для виїзду за кордон. Згідно із п.п. 25-26 Порядку №152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстраиія заяви- анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. Відповідно до п.п. 66-67 Порядку №152 після прийняття рішення про оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон зазначені в заяві-анкеті відомості (персональні дані) передаються до Головного обчислювального центру Реєстру захищеними каналами зв`язку з обов`язковим дотриманням вимог до обробки персональних даних, визначених законом. Головний обчислювальний центр Реєстру проводить автоматизовану перевірку, накопичення та збереження даних, отриманих від відомчих інформаційних систем, установлює їх унікальність, формує набори даних для виготовлення паспорта та передає їх до Центру. Пункт 75 Порядку №152 встановлює, що видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон.

Судом першої інстанції встановлено, позивач при оформленні закордонного паспорта, надала згоду на обробку її персональних даних.

Отже, внесення інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв`язку із цим, жодним чином не надало права суб`єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.

Крім того, ст.8 Закону №5492 встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Разом з тим, в подальшому позивачка зверталася до відповідача з проханням вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру та знищити унікальний номер посилаючись на положення ст.16 Закону №5492 в редакції від 20.11.2012 та відмову від паспорту.

Так, п.2 ч.2 ст.15 Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Однак, в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України №5492 "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" , відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 №2148-VIII.

Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 вказано, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також в вищевказаній постанові зазначено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

При розгляді адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що:

- норми Закону України Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом ) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції;

- законодавець, приймаючи зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Положенням п. 21 ч. 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до п. 22 ч. 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При цьому, ч. 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.

Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

Інших аргументів які б впливали на правомірність прийняття оскаржуванного рішення апелянтом не наведено.

Також, колегія суддів зауважує, що положення Закону №5492, Порядку №152 та Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №784, не передбачають можливості та механізму скасування, видалення та знищення УНЗР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

При цьому, положення ст.16 Закону №5492 в редакції від 23.05.2017 (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) не містять винятків із порядку оформлення документів для осіб, які мають певні переконання, в тому числі і релігійні.

Пунктами 5, 6 ч.2 ст.8 Закону №2297 визначено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297 та Закону №5492 та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ніжинського МВ УДМС України у Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 21.05.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма