Рішення

від 11.03.2019 по справі 826/14328/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/14328/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "К.М.ГРУП" до Державної фіскальної служби України третя особа:Державна податкова інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проскасування рішення за результатами розгляду скарги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.М.ГРУП" (код ЄДР - 32491065; адреса: 07080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21) звернулося до суду із позовом до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення від 01.09.2016 № 18900/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги в частині часткового задоволення скарги товариства та зобов'язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винести і направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 14.06.2016 отримав рішення ДПІ № 0018361303 від 09.06.2016 про застосування штрафних санкцій щодо ЄСВ про нарахування 1740,45 грн. пені та штрафу 14981,79 грн., яке складено без будь-якого акту перевірки.

Позивач вважає дане рішення неправомірним, оскільки у позивача відсутня будь-яка заборгованість.

Враховуючи те, що ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено право на оскарження вищезгаданого рішення, 23.06.2016 позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із скаргою на вищезгадане рішення.

Позивач зазначає, що 26.07.2016 товариством було отримано рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2016 № 16514/10/26-15-10-02-16 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу товариства залишено без задоволення, а рішення ДПІ без змін.

Надалі, 03.08.2016 за вих. № 12 товариство подало скаргу до ДФС України на рішення ДПІ та рішення ГУ ДФС у м. Києві, зазначивши, крім іншого, що суми ЄСВ були помилково сплачені не на той рахунок, що не свідчить про фактичну несплату збору.

Позивач зазначає, що 06.09.2016 до товариства надійшло рішення ДФС України від 01.09.2016 № 18900/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги. Відповідно до цього рішення, ДФС України дійшла висновку, що ДПІ правомірно застосовано штрафні санкції та нараховану пеню, однак оскаржуване рішення винесено не за встановленою формою, що є порушенням п. 3 розділу 6 Інструкції, в редакції наказу Мінфіну України від 28.03.2016 № 393. Вирішено: рішення ДПІ скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, рішення за результатами розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві - скасувати, скаргу - задовольнити частково, зобов'язати ДПІ винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства.

Позивач вважає оскаржуване у суді рішення протиправним в частині часткового задоволення та зобов'язання ДПІ прийняти нове рішення, оскільки у позивача, як він зазначає, відсутня будь-яка заборгованість.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач заперечив проти задоволення позову (а.с. 64). Зокрема, зазначив, що під час розгляду скарги взяті до уваги всі документи, надані позивачем, положення профільного Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування . ДФС також зазначає, що ДПІ правомірно визначено санкції та пеню за несвоєчасну сплату внеску, однак, рішення прийнято не за встановленою формою, що є порушенням п. 3 р. 4 Інструкції, затвердженої Мінфіном України від 20.04.2015 № 449, що і призвело до скасування попередньо прийнятого рішення ДПІ. Відповідач також звертає увагу на те, що відповідно до п. 5 розділу 4 вищезгаданої Інструкції, у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне чи часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу. Відповідач наполягає, що ним дотримано встановлені правила та процедури у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

Третя особа (ДПІ) також заперечила проти задоволення позову (т.1, а.с. 79) з підстав, викладених у запереченнях. При цьому, звернута увага на те, що на виконання рішення ДФС прийнято нове рішення від 13.12.2016 № 0042691303, яке направлено на адресу позивача.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №6544 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 09.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено розгляд справи по суті у складі колегії суддів.

У судовому засіданні 13.12.2017 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 264 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, враховуючи пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне .

Як вже зазначалося, 06.09.2016 ДПІ прийнято Рішення № 0018361303 про застосування штрафних санкцій (штраф, пеня). Сторонами визнається та не заперечується, що вказане рішення було оскаржено позивачем до ГУ ДФС у м. Києві та надалі - до ДФС України. Оскаржуваним рішенням рішення ДПІ скасовано та зобов'язано ДПІ прийняти нове рішення, що і було виконано з боку ДПІ, що не заперечується позивачем.

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті заявлених позовних вимог, слід зазначити наступне.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон про ЄСВ) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпункту 14.1.1-1. ПК України під адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) розуміється сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У свою чергу, відповідно до положень частин 2 та 3 ст. 25 Закону про ЄСВ: у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до положень частин 10 та 11 ст. 25 цього ж Закону: на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску встановлені цією частиною ст. 25 санкції.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абзац 2 ч. 14 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (ч. 15 ст. 25).

З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 5 КАС України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Суд зазначає, що оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого в межах здійснення ним владної компетенції у відносинах з певним платником ЄСВ, до вищестоящого органу чи посадової особи є одним з елементів у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.

Рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги фізичної чи юридичної особи, завжди містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже є опосередкованим, безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.

У даному випадку , враховуючи вищевикладене у сукупності та беручи до уваги те , що після прийняття оскаржуваного рішення, ДПІ прийняла нове рішення щодо нарахування санкцій і пені, яке власне і має вплив на стан платника, зумовлює виникнення у нього обов'язків щодо сплати сум санкцій і пені, а не оскаржуване рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду скарги позивача не є юридично значимим документом для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, оскільки саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. ГРУП" (код ЄДР 32491065; адреса: 07080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21) до Державної фіскальної служби України (код ЄДР 39292197; адреса: МСП 04655, м. Київ, Львівська площа, 8), третя особа - ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення від 01.09.2016 № 18900/6/99-99-11-02-02-25 - відмовити у повному обсязі .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок