Постанова

від 30.05.2019 по справі 826/14328/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14328/16 Головуючий у І інстанції - Кармазін О.А., судді Катющенко В.П., Скочок Т.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 01 вересня 2016 року № 18900/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги в частині часткового задоволення скарги товариства та зобов`язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винести і направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовної заяви Позивач вказав, що оскаржуване рішення є протиправним в частині часткового задоволення та зобов`язання ДПІ прийняти нове рішення, оскільки у Позивача, як він зазначає, відсутня будь-яка заборгованість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що ТОВ "К.М. Груп", на виконання положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", було сплачено єдиний внесок нарахований за відповідні базові звітні періоди не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунок 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які піддягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", та таким чином у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні підстави застосування штрафних санкцій до ТОВ "К.М. Груп". Дане підтверджується виписками по рахунку ТОВ "К.М. Груп" № 26005300147133 в АТ "Ощадбанк" за період січень-травень 2016 року, засвідчені копії яких є в матеріалах справи.

Учасниками справи не подавались відзиви на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2016 року Позивач отримав рішення ДПІ № 0018361303 від 09.06.2016 року про застосування штрафних санкцій щодо ЄСВ про нарахування 1740,45 грн. пені та штрафу 14981,79 грн., яке складено без будь-якого акту перевірки.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Позивач 23.06.2016 року звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із скаргою на вищезгадане рішення.

26 липня 2016 року товариством було отримано рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2016 року № 16514/10/26-15-10-02-16 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу товариства залишено без задоволення, а рішення ДПІ без змін.

Надалі, 03 серпня 2016 року за вих. № 12 товариство подало скаргу до ДФС України на рішення ДПІ та рішення ГУ ДФС у м. Києві, зазначивши, крім іншого, що суми ЄСВ були помилково сплачені не на той рахунок, що не свідчить про фактичну несплату збору.

01 вересня 2016 року ДПІ прийнято рішення № 0018361303 про застосування штрафних санкцій (штраф, пеня), відповідно до якого ДФС України дійшла висновку, що ДПІ правомірно застосовано штрафні санкції та нараховану пеню, однак оскаржуване рішення винесено не за встановленою формою, що є порушенням п. 3 розділу 6 Інструкції, в редакції наказу Мінфіну України від 28.03.2016 року № 393 та вирішено: рішення ДПІ скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, рішення за результатами розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві - скасувати, скаргу - задовольнити частково, зобов`язати ДПІ винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного рішення про результати розгляду скарги в частині часткового задоволення скарги товариства та зобов`язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винести і направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду скарги Позивача не є юридично значимим документом для Позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки Позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, оскільки саме по собі не породжує для Позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу Позивача шляхом скасування такого рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон про ЄСВ) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами підпункту 14.1.1-1. Податковим кодексом України під адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) розуміється сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У свою чергу, відповідно до положень частин 2 та 3 ст. 25 Закону про ЄСВ: у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частинами 10 та 11 статті 25 цього ж Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску встановлені цією частиною ст. 25 санкції.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абзац 2 ч. 14 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (ч. 15 ст. 25 Закону про ЄСВ).

При цьому, стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 5 КАС України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Виходячи із положень статті 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для Позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки Позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для Позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 826/10853/17 (№ К/9901/58531/18).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для Позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси Позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М. Груп" залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 30.05.2019 року.