Рішення

від 07.03.2019 по справі 824/507/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/507/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області, про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд: визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області № 43-ОС від 05.05.2018 року, яким його було звільнено з посади начальника окремого структурного підрозділу - відділу економічного розвитку, в складі Путильської РДА, у зв'язку з реорганізацією відділу на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП України; поновити його - ОСОБА_1 на рівнозначній посаді керівника в управлінні економічного розвитку, підприємства та інвестицій Путилської районної державної адміністрації Чернівецької області; стягнути з Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день його фактичного поновлення на роботі; допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.05.2018 року розпорядженням голови Путильської РДА № 43-ОС від 05.05.2018 року його звільнено з посади начальника окремого структурного підрозділу - відділу економічного розвитку, в складі Путильської РДА, у зв'язку з реорганізацією відділу на підставі п.10 ст. 40 КЗпП України. З вказаним розпорядженням про звільнення позивач не погоджується і вважає його протиправним, оскільки відповідач утворюючи аналогічний окремий структурний підрозділ із посадою керівника, яку займав позивач до звільнення, не запропонував позивачу рівнозначну посаду.

16.07.2018 року до суду надійшов відзив Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області, відповідно до якого зазначив, що 07.03.2018 року позивачу надано письмове попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці) в якому зазначено, що у зв'язку із реорганізацією шляхом ліквідації пропонується інша посада - начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій путивльської РДА. Від запропонованої посади позивач відмовився. 27.03.2018 року позивач ОСОБА_1 в добровільному порядку на адресу конкурсної комісії Путильської РДА подав заяву на прийняття участі в конкурсі з метою якісного підбору відповідних фахівців на посаду начальника управління економіки Путильської РДА в якому приймало участь троє претендентів у тому числі і ОСОБА_1 За наслідками тестування, виконання ситуаційних завдань та співбесіди, комісія своїм рішенням від 05.04.2018 року вирішила визнати ОСОБА_2 переможцем конкурсу та рекомендувати голові районної державної адміністрації для призначення на вакантну посаду начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій районної державної адміністрації.

Після проведення конкурсу ОСОБА_1 18.04.2018 року повторно було запропоновано інші вакантні посади, з врахуванням його кваліфікації та дисциплінарних стягнень. Однак позивач відмовився від запропонованих посад 05.05.2018 року власноручно, добровільно написав заяву про своє звільнення з займаної посади п. 1 ст. 40 КЗпПУ, без будь-яких претензій до відповідача. Про це свідчить його заява про звільнення з посади начальника відділу економічного розвитку РДА з 05.05.2018 року. Дана заява стала підставою прийняття розпорядження від 05.05.2018 року № 43-ОС Про звільнення ОСОБА_1П. .

Відповідач вважає, що звільнення позивача відбулось відповідно до законодавства України, враховуючи його особисте волевиявлення.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог, заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просив суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

16.04.2007 року наказом № 9-ОС відповідача ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу підприємництва за конкурсним відбором з випробувальним терміном 2 місяці та прийнято присягу державного службовця. (т. 1 а. с. 20).

24.07.2014 року розпорядження відповідача № 33-ОС Про призначення ОСОБА_1П. призначено 24.07.2014 року ОСОБА_1, державного службовця 12 рангу на посаду начальника управління економіки районної державної адміністрації, як такого, що перебуває в кадровому резерві на цю посаду за його переведенням з посади начальника відділу соціально-економічного розвитку територій цього ж управління. (т. 1 а. с. 135, т. 2 а. с. 5).

17.09.2015 року розпорядження відповідача № 44-ОС Про переведення ОСОБА_1П. переведено з 18.09.2015 року ОСОБА_1, державного службовця 11 рангу на посаду начальника управління економічного розвитку районної державної адміністрації, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника управління економіки районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 97).

11.05.2016 року розпорядження відповідача № 24-ОС Про переведення ОСОБА_1П. переведено з 11.05.2015 року ОСОБА_1, державного службовця 11 рангу на посаду начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника управління економічного розвитку районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 101).

01.02.2018 року Голова районної державної адміністрації звернувся до Голови первинної профспілкової організації Путильської районної державної адміністрації з повідомленням, що у березні 2018 року в районній державній адміністрації планується зміна істотних умов праці державних службовців Путильської РДА з можливим майбутнім їх вивільненням із займаних посад. Зміна істотних умов праці пройде в структурних підрозділах райдержадміністрації, зокрема в відділі економічного розвитку РДА та інших. (т. 1 а. с. 37).

Розпорядженням Путильської РДА від 01.03.2018 року № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації реорганізовано відділ економічного розвитку РДА (п.4) та утворити управління економічного розвитку, підприємства та інвестицій РДА (п. 5 та інші). (т. 1 а. с. 16, 148, т. 2 а. с. 21).

07.03.2018 року ОСОБА_1 вручено попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці). Із змісту вказаного попередження вбачається, відповідно до розпорядження від 01.03.2018 року № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації відділ економічного розвитку Путильської РДА і відповідна посада позивача начальника відділу буде ліквідована. Позивачу запропоновано посада начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису. ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади. (т. 1 а. с. 18).

27.03.2018 року позивача - ОСОБА_1 надав заяву до Конкурсної комісії Путильської районної державної адміністрації, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської районної державної адміністрації, категорії Б з метою офіційного, стабільного та престижного працевлаштування. (т. 2 а. с. 45).

03.04.2018 року головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б оголошено результати тестування, відповідно до яких ОСОБА_1 набрав 2 бали, ОСОБА_2 набрав 1 бал, ОСОБА_3 набрала 0 балів. Комісія ухвалила допустити до наступного етапу конкурсу (ситуаційних завдань) кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б : на посаду начальника управління економічного розвитку підприємства та інвестицій районної державної адміністрації ОСОБА_2П та ОСОБА_1, про що складено протокол засідання комісії № 1. (т. 1 а. с. 49-51).

04.04.2018 року головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б оголошено результати розв'язування ситуаційних завдань, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 3,8 балів, чопа Р.П. набрав 2,4 бали. Комісія ухвалила допустити до наступного етапу конкурсу (співбесіда) кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б : на посаду начальника управління економічного розвитку підприємства та інвестицій районної державної адміністрації ОСОБА_2П та ОСОБА_1, про що складено протокол засідання комісії № 2. (т. 1 а. с. 52-54).

05.04.2018 року головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б оголошено остаточні результати співбесіди, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 2 бали, ОСОБА_1 набрав 1 бал. Також головою комісії оголошено остаточні результати, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 6,8 балів, ОСОБА_1 набрав 5,4 бала. Комісія вирішила визнати ОСОБА_2 переможцем конкурсу та рекомендувати голові районної державної адміністрації для призначення його на вакантну посаду начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій районної державної адміністрації., про що складено протокол засідання комісії № 3(т. 1 а. с. 55-57).

13.04.2018 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ відповідача протоколом № 3 вирішила рекомендувати голові РДА ОСОБА_4 застосувати до ОСОБА_1 - начальника відділу економічного розвитку Путильської РДА вид дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність. (т. 2 а. с. 46).

23.04.2018 року розпорядженням відповідача № 29-ОС Про застосування заходу дисциплінарного стягнення , у зв'язку з систематичним не виконанням доручень голови районної державної адміністрації, неналежну організацію роботи відділу економічного розвитку РДА в частині економічного аналізу роботи галузей району застосовано до ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення - догану. (т. 1 а. с. 29, 112).

Відповідач листом від 03.05.2018 року №02.39/491 звернувся до Голови Чернівецької обласної державної адміністрації з проханням погодити звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку Путилської районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 211).

04.05.2018 року листом № 1.18 Голова профкому районної державної адміністрації повідомив відповідача, що станом на 04.05.2018 року, начальник відділу економічного розвитку Путильської районної державної адміністрації ОСОБА_1 не входить до членів профспілкової організації Путильської районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 38, 148).

05.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови районної державної адміністрації, про його звільнення з посади начальника відділу економічного розвитку РДА у зв'язку з реорганізацією відділу згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України з 05.05.2018 року, а також просив здійснити виплату належних сум. (т. 1 а. с. 36, 142).

Розпорядженням голови Путильської РДА від 05.05.2018 року № 43-ОС Про звільнення ОСОБА_1П. відповідно до пункту 1 статті 41 ОСОБА_5 України Про місцеві державні адміністрації , абзацу 2 пункту 4 статті 43, пункту 6 частини 1 статті 83 ОСОБА_5 України Про державну службу, пункту 1 статті 40, статті 44 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією відділу економічного розвитку районної державної адміністрації та заяви начальника відділу економічного розвитку РДА ОСОБА_1, прийнято рішення звільнити з 05.05.2018 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підставою вказаного розпорядження є розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.03.2018 року № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації , попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 та заява ОСОБА_1 від 05.05.2018 року, лист-погодження Чернівецької ОДА. (т. 1 а. с. 143).

Голова Чернівецької обласної державної адміністрації у листі від 22.06.2018 року №01.52-43/3187-1 зазначив, що обласна державна адміністрація погоджує звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку Путильської районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 192).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Путильської районної державної адміністрації визначені ОСОБА_5 України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV від 9 квітня 1999 року. (ОСОБА_5 № 586-XIV від 09.04.1999 року.), яка у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 ОСОБА_5 № 586-XIV від 09.04. 1999 року визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 2 ОСОБА_5 № 586-XIV від 09.04. 1999 року місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Статтею 3 ОСОБА_5 № 586-XIV від 09.04. 1999 року визначено принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 49 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в ОСОБА_5 України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 1 ОСОБА_5 № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктами 3-4 ч. 1 ст. 83 ОСОБА_5 № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього ОСОБА_5); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін. (стаття 86 цього ОСОБА_5).

Статтею 86 ОСОБА_5 України Про державну службу визначено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю. Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ОСОБА_5 № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною 3 вказаної статті ОСОБА_5 визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Отже, приписами ОСОБА_5 № 889-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, суд виходить з того, що при вирішенні публічного спору пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Оскільки норми спеціального закону (Закон № 889-VIII) не регулюють питання вивільнення державних службовців, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (статті 45).

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (п. 2 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 ОСОБА_5 України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Судом встановлено, що згідно розпорядженням Путильської РДА № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації від 01.03.2018 року, вирішено реорганізувати відділ економічного розвитку РДА (п.4) та утворити управління економічного розвитку, підприємства та інвестицій РДА (п. 5). (т. 1 а. с. 16, 148, т. 2 а. с. 21).

07.03.2018 року ОСОБА_1 вручено попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці). Із змісту вказаного попередження вбачається, відповідно до розпорядження від 01.03.2018 року № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації відділ економічного розвитку Путильської РДА і відповідна посада позивача начальника відділу буде ліквідована. Позивачу запропоновано посада начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису.

ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади. (т. 1 а. с. 18).

Порядок переведення державних службовців, а також продовження проходження державної служби державним службовцем у разі зміни істотних умов державної служби врегульовано ст. ст. 41 та 43 ОСОБА_5 № 889-VIII.

Так, згідно ч. 1 ст. 41 ОСОБА_5 № 889-VIII Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець..

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Отже, на думку суду, відповідач без згоди позивача не міг перевести його на іншу посаду.

Підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. (ч. 1 ст. 43 ОСОБА_5 № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2 - 5 ст. 43 ОСОБА_5 № 889-VIII не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього ОСОБА_5 або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього ОСОБА_5.

На переконання суду, доказами про відмову від продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби є відмова позивача від запропонованої посади начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій Путильської районної державної адміністрації, а також письмова заява позивача, яка написана ним власноручно від 05.05.2018 року про звільнення його з посади начальника відділу економічного розвитку РДА у зв'язку з реорганізацією відділу з 05.05.2018 року, що не заперечувалось сторонами.

Дослідженням заяви про звільнення ОСОБА_6 встановлено, що заява про звільнення з 05.05.2018 року написана власноручно та підписана власноручно позивачем 05.05.2018 року ОСОБА_6, на ім'я голови Путильської РДА ОСОБА_4 Зі змісту вказаної заяви видно, що заява містить наступний текст: Прошу звільнити мене з посади начальника відділу економічного розвитку 05.05.2018 РДА у зв'язку з реорганізацією відділу згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Прошу виплатити мені вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсацію за невикористані мною щорічні та додаткові відпустки .

На вказаній заяві 05.05.2018 року головою Путильської РДА ОСОБА_4 проставлена резолюція: в розпорядження згідно законодавства .

Таким чином, оскільки позивача не виявив бажання на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби в Путильській державній адміністрації, він підлягав звільненню на підставі ст. 86, п. 1 ч. 1 ст. 87 ОСОБА_5 № 889-VIII, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що Розпорядженням голови Путильської РДА від 05.05.2018 року №43-ОС Про звільнення ОСОБА_1П. відповідно до п.1 ст. 41 ОСОБА_5 України Про місцеві державні адміністрації , абз. 2 п. 4 ст. 43, п. 6 ч. 1 ст. 83 ОСОБА_5 України Про державну службу , п. 1 ст. 40, ст.. 44 КЗпП України,у зв'язку з реорганізацією відділу економічного розвитку районної державної адміністрації, звільнено 05.05.2018 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підставою вказаного розпорядження є розпорядження Голови районної державної адміністрації від 01.03.2018 року № 52-р Про упорядкування структури районної державної адміністрації , попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 та заява ОСОБА_1 від 05.05.2018 року, лист-погодження Чернівецької ОДА. (т. 1 а. с. 143).

Так, згідно положень ст. 86 ОСОБА_5 № 889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Крім того, суд звертає увага на те, що 27.03.2018 року позивача надав заяву до Конкурсної комісії Путильської районної державної адміністрації, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської районної державної адміністрації, категорії Б з метою офіційного, стабільного та престижного працевлаштування. (т. 2 а. с. 45).

Судом встановлено, що за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б переможцем став ОСОБА_2, а позивач зайняв друге місце. З цього приводу суд зазначає, що позивач у добровільному порядку подав заяву, прийняв участь у проведенні конкурсу. Результати конкурсу ні в судовому ні в адміністративному порядку не оскаржив. Крім того, позивач, рішення щодо проведення конкурсу, рішення конкурсної комісії районної державної адміністрації на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б оформленого протоколом № 3 від 05.04.2018 року, за весь період не оскаржував, тобто визнав, такий порядок, який відбувся.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів, матеріалів справи, системного аналізу ОСОБА_5, нормативно правових актів, судом встановлено, що розпорядження голови Путильської РДА № 43-ОС Про звільнення ОСОБА_1П. , яким звільнено 05.05.2018 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати прийнято з додержання вимог ОСОБА_5 України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII, Кодексу законів про працю України. Також необхідно зазначити, що вказаними Законами не передбачено погодження про звільнення, коли позивачем власноручно написано та подано добровільно заяву про його звільнення.

За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача при прийнятті оскаржуваного розпорядження правомірними та такими, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Зокрема, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 стаття 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, встановивши в судовому засіданні те, що позивач ОСОБА_1 не пройшовши конкурсний відбір на зайняття вакантної посади, не оскарживши рішення оформлене протоколом № 3 від 05.04.2018 року, використавши свої конституційне право щодо вільного вибору - добровільно, власноручно написав заяву про свої звільнення з займаної посади з 05.05.2018 року, а тому не встановивши в факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області від 05.05.2018 року № 43-ОС, яким його було звільнено з посади начальника відділу економічного розвитку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є таким, що не підлягає задоволенню.

Із врахуванням наведеного повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі, суд робить висновок, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1, 59100, Чернівецька область, Путильський район, село Сергії, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: - Путильська районна державна адміністрація, 59100, смт. Путила, вулиця Українська, 180, код ЄДРПОУ 04062185.

Суддя П.Д. Дембіцький