Постанова

від 10.07.2019 по справі 824/507/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/507/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

10 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року (повний текст якого складено у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області № 43-ОС від 05.05.2018, яким його було звільнено з посади начальника окремого структурного підрозділу - відділу економічного розвитку в складі Путильської РДА, у зв`язку з реорганізацією відділу на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП України; поновити його на рівнозначній посаді керівника в управлінні економічного розвитку, підприємства та інвестицій Путилської районної державної адміністрації Чернівецької області; стягнути з Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день його фактичного поновлення на роботі; допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2018 розпорядженням голови Путильської РДА № 43-ОС його звільнено з посади начальника окремого структурного підрозділу - відділу економічного розвитку, в складі Путильської РДА, у зв`язку з реорганізацією відділу на підставі п.10 ст. 40 КЗпП України. З вказаним розпорядженням про звільнення позивач не погоджується і вважає його протиправним, оскільки відповідач утворюючи аналогічний окремий структурний підрозділ із посадою керівника, яку займав позивач до звільнення, не запропонував позивачу рівнозначну посаду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що чисельність працівників в управлінні економічного розвитку, підприємництва та інвестицій РДА не зменшилась, а збільшилась. Скорочення чисельності працівників не відбулося і порівнюючи з 2015 роком кількість посад в управлінні збільшилась. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідачем було запропоновано йому посаду нижчу за категорією ніж посаду, яку він займав, попри те, що у структурі РДА утворювався аналогічний окремий структурний підрозділ із рівнозначною посадою, яка була не запропонована позивачу. Щодо змісту написаної ним заяви, то позивач вказав на те, що на момент її написання працівники відповідача ввели його в оману та пояснили, що після утворення нового відділу його переведуть на таку саму посаду.

24 травня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги та зауважив, що ОСОБА_1 приймав участь у конкурсі на новостворену посаду начальника управління економіки, однак комісія віддала перевагу іншому кандидату. Крім того, після проведення конкурсу позивачу повторно було запропоновано інші вакантні посади, з урахуванням його кваліфікації та дисциплінарних стягнень. Однак позивач відмовився від таких посад і добровільно написав заяву про звільнення з 05.05.2018 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказана заява і стала підставою для звільнення позивача.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року витребувано додаткові докази по справі.

На виконання вимог ухвали суду, 09 липня 2019 року до суду надійшли додаткові докази по справі, а саме довідка про середньомісячну заробітку плату, копія посадової інструкції начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій РДА, розпорядження голови РДА від 11.11.2016 "Про затвердження Положення про відділ економічного розвитку Путильської РДА", яким затверджено обов`язки начальника відділу економічного розвитку.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. При цьому, в заяві від 09 липня 2019 року відповідач просив провести розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 16.04.2007 наказом № 9-ОС відповідача ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу підприємництва за конкурсним відбором з випробувальним терміном 2 місяці та прийнято присягу державного службовця (т. 1 а. с. 20).

24.07.2014 розпорядженням відповідача № 33-ОС "Про призначення ОСОБА_1 " призначено 24.07.2014 ОСОБА_1 , державного службовця 12 рангу на посаду начальника управління економіки районної державної адміністрації, як такого, що перебуває в кадровому резерві на цю посаду за його переведенням з посади начальника відділу соціально-економічного розвитку територій цього ж управління (т. 1 а. с. 135, т. 2 а. с. 5).

17.09.2015 розпорядженням Путильської РДА № 44-ОС "Про переведення ОСОБА_1 " переведено з 18.09.2015 ОСОБА_1 , державного службовця 11 рангу на посаду начальника управління економічного розвитку районної державної адміністрації, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника управління економіки районної державної адміністрації (т. 1 а. с. 97).

11.05.2016 розпорядженням відповідача № 24-ОС "Про переведення ОСОБА_1 " переведено з 11.05.2015 року ОСОБА_1 , державного службовця 11 рангу на посаду начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника управління економічного розвитку районної державної адміністрації (т. 1 а. с. 101).

01.02.2018 Голова районної державної адміністрації звернувся до Голови первинної профспілкової організації Путильської районної державної адміністрації з повідомленням, що у березні 2018 року в районній державній адміністрації планується зміна істотних умов праці державних службовців Путильської РДА з можливим майбутнім їх вивільненням із займаних посад. Зміна істотних умов праці пройде в структурних підрозділах райдержадміністрації, зокрема, у відділі економічного розвитку РДА та інших (т. 1 а. с. 37).

Розпорядженням Путильської РДА від 01.03.2018 № 52-р "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" реорганізовано відділ економічного розвитку РДА (п. 4) та утворено управління економічного розвитку, підприємства та інвестицій РДА (п. 5 та інші) (т. 1 а.с. 16, 148, т. 2 а. с. 21).

07.03.2018 ОСОБА_1 вручено попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці). Із змісту вказаного попередження вбачається, що відповідно до розпорядження від 01.03.2018 року № 52-р "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" відділ економічного розвитку Путильської РДА і відповідна посада позивача начальника відділу буде ліквідована. Позивачу запропоновано посаду начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису. ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади (т. 1 а. с. 18).

27.03.2018 позивача - ОСОБА_1 надав заяву до Конкурсної комісії Путильської районної державної адміністрації, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської районної державної адміністрації, категорії "Б" з метою офіційного, стабільного та престижного працевлаштування (т. 2 а. с. 45).

03.04.2018 головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" оголошено результати тестування, відповідно до яких ОСОБА_1 набрав 2 бали, ОСОБА_2 набрав 1 бал, ОСОБА_3 набрала 0 балів. Комісія ухвалила допустити до наступного етапу конкурсу (ситуаційних завдань) кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б": на посаду начальника управління економічного розвитку підприємства та інвестицій районної державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено протокол засідання комісії № 1 (т. 1 а. с. 49-51).

04.04.2018 головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" оголошено результати розв`язування ситуаційних завдань, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 3,8 балів, ОСОБА_1 набрав 2,4 бали. Комісія ухвалила допустити до наступного етапу конкурсу (співбесіда) кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б": на посаду начальника управління економічного розвитку підприємства та інвестицій районної державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено протокол засідання комісії № 2 (т. 1 а. с. 52-54).

05.04.2018 головою конкурсної комісії районної державної адміністрації для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" оголошено остаточні результати співбесіди, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 2 бали, ОСОБА_1 набрав 1 бал. Також головою комісії оголошено остаточні результати, відповідно до яких ОСОБА_2 набрав 6,8 балів, ОСОБА_1 набрав 5,4 бала. Комісія вирішила визнати ОСОБА_2 переможцем конкурсу та рекомендувати голові районної державної адміністрації для призначення його на вакантну посаду начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій районної державної адміністрації, про що складено протокол засідання комісії № 3 (т. 1 а. с. 55-57).

13.04.2018 дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ відповідача протоколом № 3 вирішила рекомендувати голові РДА Савчуку М.П. застосувати до ОСОБА_1 - начальника відділу економічного розвитку Путильської РДА вид дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність (т. 2 а. с. 46).

23.04.2018 розпорядженням відповідача № 29-ОС "Про застосування заходу дисциплінарного стягнення", у зв`язку з систематичним не виконанням доручень голови районної державної адміністрації, неналежну організацію роботи відділу економічного розвитку РДА в частині економічного аналізу роботи галузей району застосовано до ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення - догану (т. 1 а. с. 29, 112).

Відповідач листом від 03.05.2018 року №02.39/491 звернувся до Голови Чернівецької обласної державної адміністрації з проханням погодити звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку Путилської районної державної адміністрації (т. 1 а. с. 211).

04.05.2018 листом № 1.18 Голова профкому районної державної адміністрації повідомив відповідача, що станом на 04.05.2018 року, начальник відділу економічного розвитку Путильської районної державної адміністрації ОСОБА_1 не входить до членів профспілкової організації Путильської районної державної адміністрації. (т. 1 а. с. 38, 148).

05.05.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови районної державної адміністрації про його звільнення з посади начальника відділу економічного розвитку РДА у зв`язку з реорганізацією відділу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 05.05.2018, а також просив здійснити виплату належних сум (т. 1 а. с. 36, 142).

Розпорядженням голови Путильської РДА від 05.05.2018 року № 43-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до п. 1 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", абз. 2 п. 4 ст. 43, п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією відділу економічного розвитку районної державної адміністрації та з урахуванням заяви начальника відділу економічного розвитку РДА ОСОБА_1 , прийнято рішення звільнити з 05.05.2018 ОСОБА_1 з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підставою вказаного розпорядження є розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.03.2018 року № 52-р "Про упорядкування структури районної державної адміністрації", попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 та заява ОСОБА_1 від 05.05.2018, лист-погодження Чернівецької ОДА (т. 1 а. с. 143).

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно винесено розпорядження про його звільнення, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , не пройшовши конкурсний відбір на зайняття вакантної посади, не оскарживши рішення оформлене протоколом № 3 від 05.04.2018 використав своє конституційне право щодо вільного вибору місця роботи та добровільно, власноручно написав заяву про своє звільнення з займаної посади з 05.05.2018, що вказує на відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 49 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-XIV від 9 квітня 1999 року (далі - Закон № 586-XIV) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно з ст. 2 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін. (стаття 86 цього Закону).

Положеннями ст. 86 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Пунктом 1 ч. 1 ст 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Закону процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (статті 45).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (п. 2 ч.1 ст.40 КЗпП України).

За приписами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника, а саме: попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача щодо протиправності винесення розпорядження про його звільнення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що розпорядженням Путильської РДА № 52-р "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" від 01.03.2018 вирішено реорганізувати відділ економічного розвитку РДА (п. 4) та утворити управління економічного розвитку, підприємства та інвестицій РДА (п. 5) (т. 1 а. с. 16, 148, т. 2 а. с. 21).

07.03.2018 ОСОБА_1 вручено попередження про зміну в організації праці (про зміну істотних умов праці). Із змісту вказаного попередження вбачається, відповідно до розпорядження від 01.03.2018 № 52-р "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" відділ економічного розвитку Путильської РДА і відповідна посада позивача начальника відділу буде ліквідована. Позивачу запропонована посада начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Проте, ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади, що підтверджується його підписом на вказаному попередженні (т. 1 а. с. 18).

При цьому, колегія суддів враховує, що порядок переведення державних службовців, а також продовження проходження державної служби державним службовцем у разі зміни істотних умов державної служби врегульовано ст. ст. 41, 43 Закону № 889-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець..

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач без згоди позивача не міг перевести його на іншу посаду.

Так, підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу (ч. 1 ст. 43 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2 - 5 ст. 43 Закону № 889-VIII не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, доказами відмови від продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби є відмова позивача від запропонованої посади начальника відділу економічного розвитку, туризму та залучення інвестицій Путильської районної державної адміністрації, а також письмова заява позивача, яка написана ним власноручно від 05.05.2018 про звільнення його з посади начальника відділу економічного розвитку РДА у зв`язку з реорганізацією відділу з 05.05.2018.

Зі змісту вказаної заяви про звільнення встановлено, що дана заява написана та підписана власноручно ОСОБА_1 05.05.2018 на ім`я голови Путильської РДА Савчука М.П. та містить наступний текст: "Прошу звільнити мене з посади начальника відділу економічного розвитку 05.05.2018 РДА у зв`язку з реорганізацією відділу згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Прошу виплатити мені вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсацію за невикористані мною щорічні та додаткові відпустки".

На вказаній заяві 05.05.2018 головою Путильської РДА Савчуком М.П. проставлена резолюція: "в розпорядження згідно законодавства".

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач не виявив бажання на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби в Путильській державній адміністрації, то він підлягав звільненню на підставі ст. 86, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, п. 1 ст. 40 КЗпП України і підставою для винесення оскаржуваного розпорядження, серед іншого, вказано і заяву ОСОБА_1 від 05.05.2018 (т. 1 а. с. 143).

При цьому, посилання апелянта на те, що на момент написання даної заяви працівники відповідача ввели його в оману та пояснили, що після утворення нового відділу його переведуть на таку саму посаду колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту вказаної заяви не вбачається, що звільнення позивача відбулося у зв`язку із переведенням і ОСОБА_1 , який перебував на державній службі з 2007 року не міг не усвідомлювати правових наслідків її написання.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що доводи апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовують позицію позивача, яка полягала у тому, що він вважав новостворену посаду начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА рівнозначною посадою, на яку фактично мав бути переведений при проведенні реорганізації, оскільки ОСОБА_1 не оскаржував рішення відповідача щодо проведення конкурсу на новостворену посаду.

Більше того, 27.03.2018 позивач надав заяву до Конкурсної комісії Путильської районної державної адміністрації, в якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття посади начальника управління економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської районної державної адміністрації, категорії "Б" з метою офіційного, стабільного та престижного працевлаштування (т. 2 а. с. 45), однак за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" переможцем став ОСОБА_2 , а позивач зайняв друге місце.

Тобто, в даному випадку позивач у добровільному порядку подав заяву на участь у проведенні конкурсу, результати якого ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржив.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження голови Путильської РДА № 43-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким позивача 05.05.2018 звільнено з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати прийнято з додержання вимог Закону № 889-VIII та КЗпП України. При цьому, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено необхідності погодження звільнення з посади начальника відділу економічного розвитку районної державної адміністрації у разі подання працівником власноручно написаної заяви про його звільнення.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що ключовим доказом для вирішення даної справи має власноручно написана позивачем заява про його звільнення з займаної посади з 05.05.2018, що обґрунтовано розцінена судом першої інстанції як реалізація позивачем свого конституційного права щодо вільного вибору місця роботи, а відтак винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження на виконання такої заяви вказує на відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на добровільну реалізацію позивачем права на звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, то дослідження питання чи відбулося скорочення чисельності працівників в управлінні економічного розвитку, підприємництва та інвестицій Путильської РДА не має вирішального значення для вирішення справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 липня 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.