Ухвала

від 11.03.2019 по справі 0840/2669/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2669/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Мельник В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі

за позовом Приватного підприємства "Заїмка"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі №0840/2669/18 позовну заяву Приватного підприємства "Заїмка" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі №0840/2669/18 - повернуто заявнику.

Означена ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року Відповідачем оскаржена у касаційному порядку не була та є чинною.

25 лютого 2019 року Відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування заяви про поновлення строку Відповідачем зазначено про те, що вперше апеляційна скарга була подана в строки, передбачені КАС України, проте заявник не мав можливості своєчасно сплатити судовий збір, у зв'язку з чим апеляційна скарга була повернута.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, на підставі наступного.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резулятивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи встановлено, що 31 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення (а.с. 101), повний текст якого складено 09 листопада 2018 року (а.с. 102-105).

Копія означеного рішення суду першої інстанції отримана заявником 21 листопада 2018 року (а.с. 109).

Проте, апеляційну скаргу було подано 25 лютого 2019 року, тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку.

Разом з тим, проаналізувавши доводи заяви про поновлення строку, дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстави не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…”.

Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і органи фіскальної служби зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору фіскальним органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

З огляду на зазначене, неспроможність Відповідача належним чином організувати своєчасну сплату судового збору, є суто суб'єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Також, колегія суддів зазначає про те, що фіскальним органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після сплати судового збору 22.01.2019 року) до суду апеляційної інстанції з повторною апеляційною скаргою в найкоротші строки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання, викладених заявником у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, та запропоновувати заявнику протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 169, 298 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі №0840/2669/18 - залишити без руху та надати строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Копію ухвали направити особі, яка подала апеляційну скаргу - для виконання.

Роз'яснити заявнику апеляційної скарги, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя                                                                      В.В. Мельник