Ухвала

від 14.11.2019 по справі 0840/2669/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2019 року

Київ

справа №0840/2669/18

адміністративне провадження №К/9901/30561/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №0840/2669/18 за позовом Приватного підприємства "Заїмка" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2018.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 31.10.2018 подано 25.02.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 первісну апеляційну скаргу було повернуто, оскільки скаржником не виконано вимог ухвали про залишення її без руху - несплатою судового збору.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вперше апеляційна скарга була подана в строки, передбачені КАС України, проте заявник не мав можливості своєчасно сплатити судовий збір, у зв`язку з чим апеляційна скарга була повернута.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки неспроможність Відповідача належним чином організувати своєчасну сплату судового збору, є суто суб`єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Також, колегія суддів зазначила про те, що фіскальним органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після сплати судового збору 22.01.2019 року) до суду апеляційної інстанції з повторною апеляційною скаргою в найкоротші строки.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження. На обгрунтування заявленого клопотання посилалося на те, що вперше апеляційна скарга подана без порушення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак у зв`язку з неналежним фінансуванням фіскального органу, були відсутні кошти для сплати судового збору в наслідок чого, Відповідач не мав можливості усунути недоліки апеляційної скарги при первинному зверненні.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Судом враховано, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено 22.01.2019, однак, повторно Відповідачем подано апеляційну скаргу лише 25.02.2019.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДФС не мало можливості сплатити судовий збір при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше. При цьому, при повторному зверненні з апеляційною скаргою судовий збір сплачено. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Крім того, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, судовий збір було сплачено згідно з платіжним дорученням від 18.01.2019, проте платіжний документ було надано суду лише при повторному зверненні з апеляційною скаргою - 25.02.2019, тобто більше ніж через місяць після фактичної сплати, що правильно визнано апеляційним судом як необґрунтоване зволікання з боку скаржника як щодо надання суду доказів про сплату судового збору протягом часу наданого судом для усунення недоліків первинної апеляційної скарги, так і щодо наступного звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою у найкоротший термін.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №0840/2669/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Є.А. Усенко

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду