Постанова

від 26.02.2019 по справі 0340/1845/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4557/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Західпласт" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Західпласт" до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - ОСОБА_1,

час ухвалення рішення: 10:44:14,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення: 07.11.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Західпласт» звернулося з позовом до Управління Держпраці у Волинській області, в якому просило суд про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ВЛ498/405/АВ/ІП/ФС від 21.08.2018 р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що виплата ПП Західпласт заробітної плати ОСОБА_2 20.07.2018 відбулась з порушенням ст.116 Кодексу законів про працю України, оскільки така виплата повинна здійснюватись у день звільнення ОСОБА_2, а саме 01.12.2017 р. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиплата ПП Західпласт звільненому працівнику підприємства, менеджеру по оптовій торгівлі ОСОБА_2, всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення, є порушенням вимог ст.47, 116 КЗпП України, а відтак підстави та розмір штрафу, який накладений на ПП Західпласт постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 21.08.2018 №ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС відповідають вимогам чинного в Україні законодавства, є законними, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 01.12.2017 року ОСОБА_2 не виконував жодних трудових обов'язків, а здійснював перевезення пасажирів в якості водія таксі. Вказує, що неоспорювана ПП Західпласт сума компенсації була виплачена за першою вимогою про розрахунок, що повністю узгоджується з нормами ст. 116 КЗпП України. Також скаржник вказує на те, що розгляд справи про накладення штрафу відбувся 21.08.2018 року, проте копію рішення про призначення розгляду справи від 14.08.2018 року ним отримано лише 28.08.2018 р., що, на думку скаржника, вказує на порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання наказу Управління від 27.07.2018 №340-р, головним державним інспектором - інспектором праці Управління ОСОБА_3 було проведено інспекційне відвідування ПП Західпласт щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, нарахування та виплату компенсацій за не використані дні щорічної відпустки при звільненні, порядку видачі трудових книжок, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування від 07.08.2018 №ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС. (а.с.8-53)

Відповідно до вказаного акту виявлено порушення позивачем статті 116 КЗпП України, а саме, в день звільнення не проведено повний розрахунок оплати праці із звільненим працівником. ОСОБА_4 звільнений з 01.12.2017 (наказ №3-к від 01.12.2017), а розрахунок оплати праці ОСОБА_2 (виплата йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки) проведено 20.07.2018, чим порушено вимоги ст.116 КЗпП України. (а.с.50)

Посадовими особами Управління Держпраці у Волинській області 08.08.2018 винесений припис про усунення виявлених інспекційним відвідуванням та зафіксованих в акті №ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС порушень. (а.с.54-55).

14.08.2018 р. відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ВЛ-498/405/АВ/ІП та повідомлення позивача про те, що розгляд справи відбудеться 21.08.2018 р. (а.с.96).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС від 21.08.2018 р., на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України було накладено на Приватне підприємство Західпласт штраф у розмірі 11 169, 00 грн. (а.с.61-62).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п. п. 2, 4, 5 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за № 1291/21603, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень).

Посадовою особою управління Держпраці у Волинській області на виконання наказу Управління від 27.07.2018 №340-р було проведено інспекційне відвідування ПП Західпласт щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, нарахування та виплату компенсацій за не використані дні щорічної відпустки при звільненні, порядку видачі трудових книжок.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У своїй апеляційні скарзі скаржник вказує на те, що розгляд справи про накладення штрафу відбувся 21.08.2018 року, проте копію рішення про призначення розгляду справи від 14.08.2018 року ним отримано лише 28.08.2018 р.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів вручення позивачу рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ВЛ-498/405/АВ/ІП від 14.08.2018 р. (а.с. 114-116), таке вручено позивачу 28.08.2018 р., в той час як 21.08.2018 р. відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявної в справі копії оскаржуваної постанови, один з примірників даної постанови позивачем отримано 21.08.2019 року, про що свідчить підпис ОСОБА_5 про отримання, тому наведене твердження скаржника до уваги не береться.

Відповідно до норм ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, на виконання вимог ст. 116 КЗпП України, позивачем у день звільнення ОСОБА_2 не проводилась виплата всіх сум, що повинні були йому бути виплаченими в день звільнення.

Разом з тим, реченням другим частини першої статті 116 КЗпП України встановлено, що у разі, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі вказує, що 01.12.2017 року ОСОБА_2 не виконував жодних трудових обов'язків, а здійснював перевезення пасажирів в якості водія таксі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, такий в період з 30 жовтня 2017 року по 05 грудня 2017 року, на умові усного договору, надавав інформаційні послуги водію автомобіля марки RENAULT д.н.з. АС 5222ВХ, який використовував світловий ліхтар з логотипом Люкс-таксі , що в подальшому давало змогу виконувати замовлення по наданню автомобільних перевезень пасажирів та багажу на таксі. В даному листі вказано, що згідно наданих водієм документів, ним був ОСОБА_4. Щодо дня звільнення позивача з ПП Західпласт ОСОБА_6 повідомив, що 01.12.2017 року ОСОБА_2 було надано 21 інформаційну послугу.

Як встановлено колегією суддів з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua), ОСОБА_6 з 22.02.2007 р. здійснює підприємницьку діяльність щодо надання послуг таксі (код КВЕД 49.32), що вказано його основним видом діяльності.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що відсутність ОСОБА_2 на робочому місці є непідтвердженою, оскільки саме 01.12.2017 ОСОБА_2 особисто була подана заява ПП Західпласт про звільнення, і саме 01.12.2017 ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом ПП Західпласт №3-к від 01.12.2017 по особовому складу, скаржник вказує, що ОСОБА_2 дійсно приїжджав в офіс ПП Західпласт на власному автомобілі зі світловим ліхтарем з логотипом Люкс-таксі , надав директору заяву про звільнення, та мотивуючись поспіхом, не дочекався виготовлення наказу про його звільнення. Пізніше того ж дня, за твердженням скаржника, ОСОБА_2 ознайомився з наказом і знову приступив до виконання обов'язків по перевезенню пасажирів на таксі.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи обставини справи, колегія суддів робить висновок, що у день звільнення ОСОБА_2 не виконувалось його трудових обов'язків у ПП Західпласт , оскільки він надавав послуги перевезення, у зв'язку з чим позивач набув права виплатити суми компенсації не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Також, на переконання колегії суддів, твердження суду першої інстанції про те, що виплата заробітної плати ОСОБА_2 здійснювалась шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ КБ Приватбанк , а відтак у позивача були відсутні об'єктивні та поважні причини щодо не виплати ОСОБА_2 заробітної плати в день звільнення, саме 01.12.2017, як того вимагає ст.116 КЗпП України, є безпідставним, оскільки статтею 116 КЗпП України не встановлено прив'язки до способу виплати заробітної плати, а лише до факту виконання працівником своїх обов'язків в день звільнення.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 було пред'явлено вимогу про виплату йому компенсації невикористаної щорічної відпустки лише в липні 2018 року. Відповідно до платіжного доручення № 2030 від 20.07.2018 р. Приватним підприємством Західпласт було нараховано розрахункові за липень 2018 року у сумі 19962 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 50 коп, що є підтвердженням виконання ПП Західпласт свого обов'язку щодо виплати звільненому працівнику належних йому сум компенсації до проведення інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу на Приватне підприємство "Західпласт" № ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС від 21.08.2018 року є протиправною та такою, що не відповідає обставинам, встановленим під час здійснення інспекційного відвідування ПП Західпласт , а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Західпласт" задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року у справі № 0340/1845/18 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу на Приватне підприємство "Західпласт" № ВЛ-498/405/АВ/ІП/ФС від 21.08.2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повне судове рішення складено 11.03.2019 р.