Постанова

від 19.02.2019 по справі 1140/2051/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2051/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

                     суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі №1140/2051/18 за позовом Приватного підприємства "Приватна агрофірма "МЮННТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Приватна агрофірма" МЮННТ" звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2018 року: №00000621401, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 459873,75 грн., у тому числі: 367899 грн. – основного платежу та 91974,75 грн. – штрафних санкцій; №0001651304, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із земельних паїв у розмірі 24312,02 грн., з яких: 24130,67 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 181,35 грн. – сума пені; №0001671304, в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору із земельних паїв у розмірі 2431,15 грн., з яких: 2413,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 18,15 грн. – пеня.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

На рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апелянт вказує на те, що за результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 (відображення в податковому обліку нереальних господарських операцій по контрагенту ТОВ "Зерно-Трест, код 38991258); п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 (недоутримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб з паїв); п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення", п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 (несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору з орендної плати) Податкового кодексу України. Скаржник стверджує, що платником не надано жодного обґрунтованого висновку щодо встановлених порушень та не додано жодного документу, які б могли спростувати факти викладені в матеріалах перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі №1140/2051/18 – без змін, як законне та обґрунтоване.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не прибули.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2018 року. За результатами перевірки складено Акт №94/11-28-14-01/20660017 від 19 червня 2018 року, на підставі якого відповідачем 09 липня 2018 року було винесено податкові повідомлення-рішення: №00000621401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в т.ч. за: основним платежем – 368777 грн., штрафними санкціями – 92194 грн. (т.2 а.с.56-57); №0001651304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в т.ч. за: основним платежем – 7025,09 грн., штрафними санкціями – 68608,14 грн., пеня – 13504,28 грн. (т.2 а.с.58-60); №0001671304, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, в т.ч. за: штрафними санкціями – 2886,76 грн., пеня – 124,55 грн. (т.2 а.с.61-63).

Позивач не погодився із збільшенням грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 459873,75 грн. (367899 грн. – основного платежу та 91974,75 грн. – штрафних санкцій); з податку на доходи фізичних осіб з земельних паїв у розмірі 24312,02 грн. (24130,67 грн. – штрафних санкцій, 181,35 грн. – пені) та з військового збору з земельних паїв у розмірі 2431,15 грн. (2413 грн. – штрафних санкцій, 18,15 грн. – пені), у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції здійснив перевірку обґрунтованості висновків контролюючого органу, викладеного в Акті перевірки, у розрізі кожного порушення, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що за Актом перевірки в період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 41479806 грн. При цьому, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення всього на суму 367899 грн. в результаті віднесення до його складу сум ПДВ по відображеним нереальним господарським операціям з ТОВ "Зерно-Трест" (код – 38991258), оформлених дефектними первинними документами. Вказані висновки контролюючого органу дійшли після опрацювання податкової інформації по ТОВ "Зерно-Трест" щодо трудових ресурсів, основних засобів, а також неможливості встановлення обставини придбання товару по ланцюгу постачання.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судом першої інстанції були дослідженні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання та використання у власній сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог законодавства, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної. Також, враховано, що наявність вказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе те, що відомості у документах, на підставі яких вони були сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який у спірному рішенні вказав на те, що висновки в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 367899,00 грн. не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, тому податкове повідомлення-рішення №00000621401 від 09 липня 2018 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 459873,75 грн., у тому числі: 367899 грн. – основного платежу та 91974,75 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з земельних паїв у сумі 24312,02 грн. та з військового збору з земельних паїв у сумі 2431,15 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України за період, що перевірявся. позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб (паї). Крім того, в порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.176.2 ст.176 Податкового кодексу України несвоєчасного перерахування до бюджету військовий збір з оренди паїв за перевіряємий період. Згідно з розрахунком повноти і своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб з паїв за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року (т.2 а.с.60), позивач здійснював перерахування цього податку за період з 10 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року з одноденним (з 13 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року) з триденним простроченням. Відповідно до розрахунку повноти і своєчасності перерахування військового збору з паїв за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року (т.2 а.с.63), позивач здійснював перерахування цього податку за період з 10 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року з одноденним (з 13 листопад 2015 року по 16 листопада 2015 року) з триденним простроченням.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Підпунктом 168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Крім того, відповідно пп.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, податкові агенти, які виплачують фізичній особі дохід у вигляді заробітної плати, є платниками також військового збору, об'єктом оподаткування яким є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

З акту перевірки від 19 червня 2018 року не вбачається встановлення податковим органом факту сплати підприємством не протягом банківського дня, що наставав за днем такої виплати.

Судом першої інстанції встановлено, що оподатковуваний дохід виплачувався готівкою з каси підприємства, що підтверджується вкладними аркушами касової книги, видатковими касовими ордерами та відомостями на видачу коштів згідно договорів оренди земельних паїв за період 10 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року. Відтак, перерахування податку здійснювалось в порядку, відображеному у розрахунку відповідача, а саме: частина суми ПДФО перераховувалась в день виплати оподаткованого доходу, залишок суми ПДФО за день виплати доходу; перераховувався не пізніше наступного дня, у відповідності з п. 168.1.4. ст. 168 Податкового кодексу України.

При цьому, залишок суми ПДФО з доходу виплаченого 13 листопада 2015 року (п'ятниця) був перерахований 16 листопада 2015 року (понеділок), оскільки 14 листопада 2015 року (субота) та 15 листопада 2015 року (неділя) були вихідними днями. У розумінні п. 168.1.4. ст. 168 Податкового кодексу України, саме 16 листопада 2015 року є банківським днем, що настав за днем виплати оподатковуваного доходу, відтак є граничним строком для перерахування суми ПДФО з доходу виплаченого 13 листопада 2015 року.

Копії платіжних доручень на підтвердження перерахування сум ПДФО з земельних паїв за період з 10 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року додано до матеріалів справи (т.2 а.с.178-212).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2018 року №0001651304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 24312,02 грн. (24130,67 грн. – штрафних санкцій, 181,35 грн. – пені) та від 09 липня 2018 року №0001671304 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2431,15 грн. (2413 грн. – штрафних санкцій, 18,15 грн. – пені) також є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року в адміністративній справі №1140/2051/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 лютого 2019 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 06 березня 2019 року.

Головуючий - суддя                                                                      А.В. Шлай

                     суддя                                                                      О.О. Круговий

                     суддя                                                                      Т.С. Прокопчук