Постанова

від 11.07.2007 по справі 9/48пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

11 липня 2007 р.                                                                                  

№ 9/48пн 

          Вищий господарський суд України у

складі  колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого,

Подоляк О.А.,

Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                  

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Луганськвуглеавтоматика"

на постанову            Луганського апеляційного

господарського суду від 03.05.2007р.

у справі                                                 

№ 9/48пн

господарського суду                              Луганської

області

за позовом                                                  Товариства з

обмеженою відповідальністю

"Луганськвуглеавтоматика"

до          Суб"єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про          стягнення 19 800 грн. та звільнення

приміщення

за участю представників:

позивача -          Рябоконь О.В.

відповідача -          не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В січні місяці 2007 року Товариство

з обмеженою відповідальністю "Луганськвуглеавтоматика" звернулось до

господарського суду Луганської області з позовом до Суб"єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по

орендній платі у розмірі 19 800 грн. та зобов"язання останнього звільнити

займане ним приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Рішенням господарського суду

Луганської області від 23.03.2007р. (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено

частково, зобов"язано відповідача звільнити займане приміщення, яке

належить позивачу на праві приватної власності, і стягнуто з відповідача

заборгованість по орендній платі у розмірі 18 000 грн. та 343 грн. судових

витрат.

Постановою Луганського апеляційного

господарського суду від 03.05.2007 року (судді: Єжова С.С., Бойченко К.І.,

Парамонова Т.Ф.) рішення господарського суду Луганської області від

23.03.2007р. у справі №9/48 пн скасовано частково. У задоволенні позовних вимог

про зобов"язання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення, яке

розташоване АДРЕСА_1, відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з

обмеженою відповідальністю "Луганськвуглеатоматика" просить скасувати

постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду

залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи

касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши

матеріали справи,  перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарським судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що

касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного

суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 із змінами,

внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є

законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і

всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх

відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з

загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення

повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна

частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти

матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у

спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна

містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці

фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати

застосованим до спірних відносин  нормам

права.

Згідно п.2 ч.1 ст.103, ч.1 ст.104,

ч.2 ст.105 ГПК України  апеляційна

інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати

рішення місцевого господарського суду 

повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування

або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин

справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення

для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду,

обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи

процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни

рішення місцевого господарського суду, у постанові  повинен зазначити доводи, за якими апеляційна

інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, оскаржувана

постанова  апеляційного господарського

суду  зазначеним вимогам закону не

відповідає.

Так, судом апеляційної інстанції

зроблено висновок про те, що відповідачем виконувались зобов'язання за

договором  НОМЕР_1 відповідно до умов

п.3.3 цього договору і підстав для примусового звільнення орендного приміщення

немає.

Однак,  такий висновок суду апеляційної інстанції є

помилковим виходячи з наступного. 

Як встановлено господарськими

судами, 02.07.2001 року між Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною

особою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством трест

"Луганськвуглеавтоматика" укладено договір оренди нежитлового

приміщення НОМЕР_1, строком дії до 31.12.2010 року, відповідно до якого

останній передав відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення площею

84 кв.м., розташоване АДРЕСА_1.

Згідно договорів купівлі-продажу

нерухомого майна від 14.11.2005 року та 08.12.2005 року ТОВ

"Лугансьвуглеавтоматика" стало власником всієї будівлі інженерного

лабораторного корпусу АДРЕСА_1, в тому числі і нежитлового приміщення,

орендарем якого за вищевказаним договором оренди є Суб"єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 770 ЦК України

новим орендодавцем вказаного приміщення стало ТОВ "Лугансьвуглеавтоматика".

Пунктом п.3.3 спірного договору

передбачено, що  оплата оренди

приміщення  здійснюється орендарем

протягом п'яти днів з моменту пред'явлення рахунку.

Згідно  ст.526 ЦК України  зобов'язання 

мають виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Листом НОМЕР_3 ВАТ трест

"Лугансьвуглеавтоматика" повідомило відповідача про зміну власника

орендованого приміщення, а  04.08.06 року

ТОВ "Лугансьвуглеавтоматика" направило відповідачу рахунок-фактуру

НОМЕР_2 на оплату  оренди приміщення  на суму 14400 грн.

Оскільки відповідач зазначеного

орендного платежу не здійснив,  04.12.06

року позивач повідомив ОСОБА_1 про відмову від договору оренди в зв'язку з

прострочкою  оплати за оренду  понад 3 місяці.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 782

Цивільного кодексу України, відповідно до якої орендодавець має право

відмовитись від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить

плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, вимога про

звільнення займаного приміщення та про стягнення суми заборгованості з орендної

плати за договором, яку позивач обґрунтовує невиконанням його умов, є

обґрунтованою та відповідає способам захисту порушеного права передбачених

цивільним законодавством.

Водночас, матеріали справи свідчать

про те, що суд першої інстанції в порядку ст.ст.43,47,43

ГПК України врахував наведене: всебічно, повно і об'єктивно розглянув у

судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані

сторонами в обґрунтування  своїх вимог і

заперечень докази та керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність

та обґрунтованість позовних вимог, перевіривши розрахунки прийняв рішення, яке

відповідає положенням ст.84 ГПК України та 

вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України  від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”

зі змінами та доповненнями.

Відтак, постанова Луганського

апеляційного господарського суду  від

03.05.2007 року у справі № 9/48пн підлягає скасуванню, а незаконно скасоване

рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2007 року у даній

справі підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 - 11111 Господарського

процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Луганськвуглеавтоматика" задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 03.05.2007р. у справі № 9/48пн скасувати.

Рішення господарського суду

Луганської області від 23.03.2007 року у справі № 9/48пн залишити без змін.

Головуючий суддя

Н.І.Мележик

Судді

О.А.Подоляк

Т.П.Козир