Постанова

від 04.03.2019 по справі 2018/20687/2012

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року

м. Харків

справа № 2018/20687/2012

провадження № 22ц/818/508/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Ігнатової Т.В.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (правонаступник- Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ ),

відповідач - ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2016 року у складі судді Нев?ядомського Д.В.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6541209 з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 55 000,00 євро, за додатковою угодою - другий транш у розмірі 110 276,18 грн., а відповідач зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами у розмірі, порядку та у строки, визначені договором, але не пізніше 19 червня 2020 року.

Вказав, що банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.

Проте, з 08 вересня 2011 року відповідачем не виконується зобов'язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого 01 листопада 2011 року банком направлено на адресу відповідача письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом протягом 30 днів з дня отримання вимоги.

Вказав що зазначена вимога залишена без реагування, у зв'язку з чим, починаючи з 03 грудня 2011 року у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком за основною сумою кредиту в повному обсязі, яка станом на 19 грудня 2012 року становить 27 319,70 євро та 100 705,76 грн.

Зазначив, що, починаючи з 15 серпня 2011 року відповідач також припинив виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим сума несплачених процентів за користування станом на 19 грудня 2012 року склала 6917,80 євро та 24 950,56 грн.

Крім того, умовами договору передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку Украйни у разі невиконання зобов'язань.

Вказав, що станом на 19 грудня 2012 року заборгованість відповідача перед банком з основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені за порушення строків повернення кредиту і сплати процентів за користування ним становить 33 591,95 євро та 208 580,23 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту у розмірі 27 319,70 євро та 100 705,76 грн.; заборгованості за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом у розмірі 6917,80 євро та 24 950,56 грн.; суми пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, яка склала еквівалент 6 565,60 євро, що станом на 19 грудня 2012 року за офіційним курсом Національного Банку України становить 69 156,61 грн. та 15 999,66 грн.

Зазначив, що банк має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, які дозволяють йому, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик у національній чи іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 34 237,50 євро та 210 812,59 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 27 319,70 євро та 100 705,76 грн.; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом - 6917,80 євро та 24 950,56 грн.; сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, яка склала еквівалент 6 565,60 євро, що станом на 19 грудня 2012 року за офіційним курсом Національного Банку України становить 69 156,61 грн. та 15 999,66 грн., і судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 812,59 грн. та судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 237,50 євро.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду та додаткове рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що додаткове рішення ухвалено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , який є правонаступником стягувача у виконавчому провадженні, та постановлено більш ніж через три роки після ухвалення рішення суду; що предметом відступлення права вимоги від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ були права вимоги лише на суму не більше 383 466,10 грн., а рішення суду та дійсний обсяг прав позивача на момент відступлення права вимоги передбачав право відступлення лише 210 812,59 грн.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Сащенка І.С. від 26 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів Сащенка І.С., Коваленко І.П., Кругової С.С. від 15 березня 2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів Сащенка І.С., Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. від 18 червня 2018 року призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Харківської області та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 судді, які здійснювали правосуддя в Апеляційному суді Харківської області переведені до новоутвореного Харківського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року повідомлення про початок роботи Харківського апеляційного суду оприлюднено в газеті Голос України № 185 (6940).

29 жовтня 2018 року за допомогою автоматизованого розподілу справ між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу № 2018/20687/2012 (22ц/818/1505/18) за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

08 січня 2019 року з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшла цивільна справа з висновком судової економічної експертизи №15103.

Ухвалою Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів Бурлака І.В., Маміної О.В., Яцини В.Б. від 09 січня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03 квітня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , у якому він вважав, що рішення суду та додаткове рішення суду є законними та обґрунтованими, а апеляційна скарга - безпідставною. При цьому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ за договором про відступлення права вимоги від 16 липня 2013 року є правонаступником банку, тому мав право звернутися з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки не були вирішені всі позовні вимоги і рішення суду не виконано; що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, яке не роглядалося, оскільки на його вирішенні в судовому засіданні 04 березня 2019 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_2 не наполягав.

Клопотання представника ОСОБА_2, яке також заявлено в суді апеліційної інстанції, про виклик експерта залишено без задоволення за його необгрунтованістю.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду та додаткове рішення суду - скасувати.

Рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором, яка складається з процентів та штарфних санкцій поза межами строку кредитування та підлягає стягненню з нього та користь позивача та його правонаступника.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6541209, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 55 000,00 євро з процентною ставкою 14,65% річних зі строком повернення до 19 червня 2020 року, який зобов'язаний повертати частинами у розмірах, в порядку та в строки, визначені договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором у іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Згідно пункту 3.2. договору проценти за користування кредитом розраховуються, виходячи з щоденного залишку заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитними коштами, починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом.

З пунктів 3.5.7, 3.5.8 договору вбачається, що банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобов'язання за цим договором, а також при настанні, зокрема, невиконання позичальником зобов'язань перед банком за цим договором.

Зазначену вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом зі сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний виконати в строк не пізніше 7 календарних днів з дня її отримання. Якщо протягом вказаного строку позичальник усуне порушення умов цього договору, яке є підставою для направлення банком зазначеної вимоги, така вимога банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом договору строку виконання вимоги банку, банк набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за договором у судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором у порядку, визначеному відповідними договорами забезпечення та чинним законодавством, з метою задоволення вимоги банку про дострокове повернення кредиту разом з нарахованими процентами та пенею.

Пунктами 5.2., 5.3 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення.

Крім пені, позичальник зобов'язаний за весь час прострочення сплатити банку проценти на суму простроченого основного боргу, за ставкою, зазначеною у пункті 3.1.4 договору.

08 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 9556463 до кредитного договору № 6541209 від 19 червня 2008 року, згідно якої позичальнику додатково надано другий транш кредиту у розмірі 110 276,18 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 10 822,00 євро. Виключне цільове призначення другого траншу кредиту - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. За користування другим траншем кредиту процентна ставка становить 19,00 % річних. Другий транш кредиту надається позичальнику на строк до 19 червня 2020 року.

Статтю 5 кредитного договору доповнено пунктом 5.7., згідно якого пеня та інші штрафні санкції за порушення позичальником своїх зобов'язань розраховуються у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України (гривні) за курсом Національного Банку України на день платежу.

Банком належним чином виконано свої зобов'язання за угодами та надано ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 110 276,18 грн. та 55 000,00 євро, що підтверджується меморіальними ордерами №824310253 від 08 вересня 2010 року та №457261230 від 19 червня 2008 року та оборотними сальдовими відомостями від 08 вересня 2010 року та 19 червня 2008 року.

Проте, ОСОБА_2 зобов'язання за вказаними договорами не виконав, заборгованість не погасив.

Тому, 01 листопада 2011 року банком складено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним, згідно якої ОСОБА_2 попереджено про порушення виконання зобов'язання за кредитним договором від 19 червня 2008 року та додатковою угодою до нього, та зазначено про необхідність повернути у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги 44 729,54 євро - заборгованість з повернення першого траншу кредиту та 1 370,87 євро - заборгованість зі сплати процентів за користування першим траншем кредиту; 100 705, 76 грн. - заборгованість з повернення другого траншу кредиту та 2 893,63 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування другим траншем кредиту та суму пені, яка буде розрахована у день повного дострокового повернення кредиту.

Вимогу отримано ОСОБА_2 особисто 01 листопада 2011 року, про що свідчить його підпис.

Однак, до теперішнього часу вимогу не виконано, заборгованість не погашено.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2008 року, який надано банком вбачається, що станом на 19 грудня 2012 року ОСОБА_2 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 319,70 євро та 100 705,76 грн.; за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом у розмірі 6917,80 євро та 24 950,56 грн.; пенею за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, яка склала еквівалент 6 565,60 євро та 15 999,66 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року (суддя Сащенко І.С.) призначено у справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_2 (по сплаті процентів, пені та штрафів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №6541209 від 19 червня 2008 року з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором №6541209 від 19 червня 2008 року з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року вимогам Положення про кредитування банку? чи відповідає вимогам чинних нормативних актів документальне оформлення операцій банком з надання кредиту щодо повноти та нарахування, сплати відсотків, пені, штрафів за користування кредитом відповідачу ОСОБА_2 за кредитним договором №6541209 від 19 червня 2008 року з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року? чи було укладено сторонами кредитний договір №6541209 від 19 червня 2008 року з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року у відповідності з чинними нормативними актами? чи були при оформленні договору застави за кредитним договором №6541209 від 19 червня 2008 року з додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року дотримані вимоги нормативних актів, що регламентують здійснення вказаної операції?

З висновку судової економічної експертизи №15103 від 20 листопада 2018 року та додатків №№ 1, 2 до висновку вбачається, що сума заборгованості за кредитним договором № 6541209 від 19 червня 2008 року склала 24913, 65 євро, з яких сума основної заборгованості - 22 493, 45 євро, прострочена сума основної заборгованості - 2420, 20 євро; за додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року склала 104 343, 51 грн., з яких сума основної заборгованості - 77181,05 грн., прострочена сума основної заборгованості - 23524, 71 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в період строку кредитування - 3637, 75 грн.

В суді апеляційної інстанції наданий розрахунок заборгованості експерта за кредитним договором та додатковою угодою учасниками справи фактично не оспорювався.

Частиною другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що за вимогою банку до ОСОБА_2, яку він отримав 01 листопада 2011 року, строк кредитування закінчився 01 грудня 2011 року.

Таким чином, банк мав право вимагати від ОСОБА_2 суму заборгованості, яка складається з тіла кредиту та процентів тільки в межах строку кредитування, який закінчився ще 01 грудня 2011 року.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц, провадження №61-2404св18.

Згідно зі статтями 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Пунктами 5.2., 5.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 08 вересня 2010 року статтю 5 кредитного договору доповнено пунктом 5.7., згідно якого пеня та інші штрафні санкції за порушення позичальником своїх зобов'язань розраховуються у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України (гривні) за курсом Національного Банку України на день платежу.

Разом з цим, сторони договору кредиту пов'язали розмір пені із розміром облікової ставки Національного Банку України, і оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним Банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Матеріали справи свідчать про те, що пеня нарахована за період з 20 січня 2012 року, тобто після припинення дії кредитного договору та додаткової угоди у зв'язку з направленням вимоги про дострокове повернення суми заборгованості, проте, банк як кредитор позбавлений права нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, після спливу строку кредитування.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 повинен сплатити банку за кредитним договором № 6541209 від 19 червня 2008 року 24913, 65 євро, з яких сума основної заборгованості складає 22 493, 45 євро, прострочена сума основної заборгованості - 2420, 20 євро; за додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року - 104 343, 51 грн., з яких сума основної заборгованості - 77181,05 грн., прострочена сума основної заборгованості - 23524, 71 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в період строку кредитування - 3637, 75 грн.

Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи та безпідставно стягнув з ОСОБА_2 суму заборгованості поза межами строку кредитування.

Інші доводи та вимоги апеляційної скарги, зокрема, посилання ОСОБА_2 на те, що під час нарахування заборгованості не враховано вартість заставного майна, на яке було звернуто стягнення, тому в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, зокрема, розрахунками (а. с. 5, 6, т. 1, а. с. 142-146, т. 2) та протоколом про проведення прилюдних торгів від 20 вересня 2012 року.

Доводи ОСОБА_2 щодо того, що додаткове рішення ухвалено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , який є правонаступником стягувача у виконавчому провадженні, та постановлено більш ніж через три роки після ухвалення рішення суду; що предметом відступлення права вимоги від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ були права вимоги лише на суму не більше 383 466,10 грн., а рішення суду та дійсний обсяг прав позивача на момент відступлення права вимоги передбачав право відступлення лише 210 812,59 грн., тому в задоволенні позову банку необхідно відмовити, також є безпідставними, виходячи з наступного.

За змістом статті 220 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час ухвалення додаткового рішення суду, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

На додаткове рішення може бути подано скаргу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України, і не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 378 ЦПК України 2004 року, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У позовній заяві Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 34 237,50 євро та 210 812,59 грн. та судові витрати.

Однак, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку лише заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 812,59 грн. та судовий збір у розмірі 3219,00 грн., хоча зазначено, що позов задоволено у повному обсязі.

16 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АНСУ та Публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк укладено договір відступлення права вимоги №1034/44 та додаткову угоду №2 до нього, згідно умов яких банк відступив на користь товариства права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 червня 2008 року №6541209, загальна сума вимог, що відступаються 36 572, 13 євро, що еквівалентно 383 466,10 грн., та угодою від 08 вересня 2010 року №9556463, загальна сума вимог, що відступаються - 136 818,05 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні по справі №2012/20687/2012 на Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ у зв'язку з переходом до нього прав кредитора відповідно до договору відступлення №1034/44 від 16 липня 2013 року.

Виконавчі листи на виконання рішення суду від 25 лютого 2013 року видано 09 вересня 2013 року.

Постановами державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 31 травня 2016 року ВП №51286189 та ВП №51286347 відкриті виконавчі провадження про примусове виконання зазначених виконавчих листів.

Постановою старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків від 08 серпня 2016 року ВП №51874048 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 09 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

09 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

На час звернення товариства до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, судове рішення не виконано.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 237,50 євро.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк правильно замінено у спірних правовідносинах правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю АНСУ , на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення судове рішення не виконано та додаткове рішення ухвалено в межах позовних вимог, заявлених первісним кредитором.

Проте, оскільки неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення, судова колегія вважає, що рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню судовий збір в розмірі 692, 08 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст.381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2016 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ за кредитним договором № 6541209 від 19 червня 2008 року 24913, 65 євро, з яких сума основної заборгованості складає 22 493, 45 євро, прострочена сума основної заборгованості - 2420, 20 євро.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ за додатковою угодою №9556463 від 08 вересня 2010 року 104 343, 51 грн., з яких сума основної заборгованості складає 77181,05 грн., прострочена сума основної заборгованості - 23524, 71 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в період строку кредитування - 3637, 75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АНСУ 692,08 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О.Бровченко

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 07 березня 2019 року.