Рішення

від 05.03.2019 по справі 908/2303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/98/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 Справа № 908/2303/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2303/18

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 16, приміщення 9)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 22/706 від 30.10.2018 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 100057 від 01.03.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 10-22-05364 від 23.10.2018 р.) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» про стягнення неустойки за договором оренди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2303/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Мірошниченко М.В. та відкрито провадження у справі № 908/2303/18 за правилами загального позовного провадження; справі присвоєно номер провадження 33/98/18; підготовче засідання призначено на 11.12.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 09.01.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 р. на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, за власною ініціативою суду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 11.02.2019 р. включно, на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 05.02.2019 р.

15.01.2019 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява (вих. № 10-22-00182 від 10.02.2019 р.), в якій позивач вказав, що в прохальній частині позовної заяви допущена помилка технічного характеру в частині зазначення суми заборгованості та номеру договору оренди, у зв'язку з чим позивач просив суд замість слів «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 16, приміщення 9, код ЄДРПОУ 30001108) за договором оренди від 18.06.2010 р. № 2612/д до Державного бюджету України неустойку в сумі 26326,35 грн.» читати: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 16, приміщення 9, код ЄДРПОУ 30001108) за договором оренди від 18.06.2010 р. № 2611/д до Державного бюджету України неустойку в сумі 25094,78 грн.".

Вказана заява прийнята судом до розгляду у судовому засіданні 05.02.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 05.03.2019 р.

У судове засідання 05.03.2019 р. з'явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Представник позивача у судовому засіданні з розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Подав письмове клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву та письмовий відзив (зазначені у додатках до відзиву документи до відзиву не додані).

В обґрунтування клопотання посилався на те, що у штаті ТОВ «Січ-Інфоком» відсутня посада юриста, тому своєчасно подати відзив на позовну заяву не було можливості. Договір з адвокатом укладений 01.03.2019 р., а відзив підготовлений адвокатом лише 04.03.2019 р. Просив визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку, продовжити строк для подання відзиву до 06.03.2019 р. та прийняти відповідний відзив.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГПК України суд, після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, вирішує заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

У відповідності до ч. 2 даної статті суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позов визнаються судом неповажними, відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Суд приймає до уваги, що відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі № 908/2303/18 від 12.11.2018 р. та копії ухвал від 11.12.2018 р., 05.02.2019 р. отримав 16.11.2018 р., 18.12.2018 р. та 12.02.2019 р., відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідачу в ухвалі про відкриття провадження у справі № 908/2303/18 був встановлений строк для подання до суду відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. У встановлений судом строк відзив на позов поданий не був. Відсутність у штаті товариства посади юриста та укладення договору з адвокатом 01.03.2019 р. (після закриття підготовчого провадження у справі) не може вважатися поважною причиною для пропуску строку для подання відзиву. Суд враховує, що згідно приписів ст. 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво).

Клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України. Клопотання та відзив долучаються судом до матеріалів справи, однак до розгляду судом не приймаються.

У судовому засіданні 05.03.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. 18.06.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та ТОВ «Січ-Інфоком» (орендар) був укладений договір оренди № 2611/д, відповідно до якого в оренду було передано частину нежитлового приміщення одноповерхової адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, буд. 106-а. Строк дії договору, згідно з п. 10.1 договору, становив з 18.06.2010 р. по 16.06.2013 р. Договором про зміни від № 2 від 16.07.2013 р. договір оренди було продовжено по 14.06.2016 р. включно. Листом № 052 від 30.03.2016 р. орендар звернувся до орендодавця з проханням продовжити термін дії договору, на що Регіональне відділення повідомило орендаря про необхідність надання документів для проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності. Листом від 24.05.2016 р. № 067 орендарем був наданий пакет документів, необхідний для проведення конкурсного відбору. Позивачем був підготовлений договір про зміни до договору, відповідно до якого, термін дії договору буде продовжено за умови укладання трьохстороннього договору на проведення незалежної оцінки нерухомого майна з суб'єктом оціночної діяльності та орендодавцем, перерахування орендарем до Держбюджету різниці з орендної плати, у разі її збільшення. 21.07.2016 р. орендар отримав від орендодавця для підписання 3 примірника проекту договору на проведення незалежної оцінки об'єкту оренди, однак цей договір, як і договір про зміни не були повернуті до Регіонального відділення. У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо підписання вказаних договорів, договір оренди припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Орендоване майно повернуто відповідачем позивачу згідно з актом приймання-передачі 31.01.2018 р. За період користування орендарем майном після закінчення терміну дії договору, відповідачу нарахована неустойка в розмірі 25094,78 грн. (за період із 15.06.2016 р. по 31.01.2018 р.), яку позивач просив стягнути з відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані умовами договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 2611/д від 18.06.2010 р., ст.ст. 11, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст. 785 ЦК України, ст.ст. 216, 291 ГК України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив, що заборгованості з орендної плати за договором оренди № 2611/д орендар не мав, орендна плата сплачувалася по момент здачі приміщення за актом приймання-передачі, однак вона зараховувалась орендодавцем як неустойка. На звернення відповідача про продовження дії договору позивач не заперечив. Оскільки жодна із сторін договору у місячний термін після закінчення строку його дії не зверталася до іншої сторони з заявою (запереченнями) щодо припинення дії договору, відповідач вважає договір оренди продовженим. Таким чином, приміщення орендар займав на законних підставах, підстав для нарахування неустойки немає. Посилання на ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 2 Методики вважає необґрунтованими, оскільки дані норми ніяким чином не регулюють питання, пов'язані з закінченням дії договору оренди та продовженням його дії. Відповідач посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 р. у справі № 910/2822/18. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (орендар, відповідач у справі) був укладений договір № 2611/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» .

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення (Літ. А-І, А-ІІ, частина приміщення № 2-1 загальною площею 10,00 кв.м) одноповерхової адміністративної будівлі, реєстровий номер 21560045.800.АААЖЖЖБ120, відповідно до плану та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі (далі - майно), що розміщена за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, буд. 106-а (Додаток № 3).

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про його вартість і на дату оцінки - 30.11.2009 р. становить 16959,00 грн. без ПДВ (Додаток № 2) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг з доступу до Інтернет.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна (Додаток № 1).

Відповідно до акту приймання-передавання від 01.06.2010 р. (додаток № 1 до договору) вказане у договорі державне нерухоме майно передано орендарю. Акт складений та підписаний сторонами за договором, за участю балансоутримувача - ЗД УДППЗ Укрпошта .

Згідно з п. 5.11 договору орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладений строком на 2 роки 364 дні, з 18.06.2010 р. по 16.06.2013 р. включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про зміни, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

Згідно з п. 10.6 договору, чинність договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами за участю балансоутримувача акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору).

Відповідно до п. 10.12 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений в п. 10.10 договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Сторонами вносилися зміни до договору, про що були підписані (укладені) договори про зміни № 1 від 25.11.2011 р. та № 2 від 16.07.2013 р.

Договором про зміни № 2 від 16.07.2013 р. дію договору оренди № 2611/д було продовжено по 14.06.2016 р. включно. Також пункт 1.2 договору був викладений в іншій редакції, визначено, що вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про його вартість, що затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 09.07.2013 р. № 547 і на дату оцінки 31.05.2013 р. становить 17225,00 грн. без ПДВ.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Інфоком" із позовом про стягнення 25094,78 грн. неустойки, позивач посилався на те, що після закінчення терміну дії договору від 18.06.2010 р. № 2611/д, відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди, що у відповідності до статті 785 ЦК України є підставою для нарахування та стягнення з нього неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто, з 15.06.2016 року по 31.01.2018 року.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності, а також здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону визначено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Представництва підпорядковуються регіональним відділенням. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» ).

Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 678 від 15.05.2012 року визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації (пункт 1 Положення).

Відповідно до п.п. 3, 4 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, затвердженого головою Фонду державного майна України 19.07.2012 р., завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема: здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір № 2611/д від 18.06.2010 р. є договором найму. Оскільки за вказаним договором в оренду було передане державне нерухоме майно, до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, мають застосовуватися положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено судом, договором про зміни № 2 від 16.07.2013 р. сторонами продовжений термін дії договору № 2611/д по 14.06.2016 р. включно.

Листом від 30.03.2016 р. за вих. № 052 ТОВ «Січ-Інфоком» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з пропозицією продовжити термін дії договору.

З листа ТОВ «Січ-Інфоком» від 24.05.2016 р. за вих. № 067 вбачається, що на виконання листа РВ ФДМУ по Запорізькій області від 13.04.2016 р. за вих. № 11-13-02053, відповідачем надається необхідний пакет документів щодо подовження терміну дії договору оренди № 2611/д.

Як вбачається з позовної заяви, на підставі поданих відповідачем документів щодо подовження терміну дії договору оренди, регіональне відділення розпочало процедуру відбору оцінювачів для продовження договору. 30.06.2016 р. у регіональному відділенні відбувся конкурс з відбору суб'єктів оціночної діяльності, за результатами якого було відібрано оцінювача та підписано проект договору по об'єкту оренди. Позивачем підготовлено договір про зміни до договору оренди, відповідно до якого, термін дії договору буде продовжений за умови укладання тристороннього договору на проведення незалежної оцінки нерухомого майна з суб'єктом оціночної діяльності та орендодавцем, перерахування орендарем до Державного бюджету України різниці з орендної плати, у разі її збільшення, протягом двох місяців з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об'єкта оренди.

Позивач зазначив, що 21.07.2016 р. орендар отримав для підписання три примірники проекту договору на проведення незалежної оцінки на об'єкт оренди, що вбачається з витягу з журналу реєстрації документів на проведення оцінки майна (справа № 03-18), копія якого міститься у матеріалах дійсної справи.

Листом від 02.09.2016 р. вих. № 11-13-04937 позивач повідомив відповідача про припинення терміну дії договору оренди № 2611/д від 18.06.2010 р., оскільки орендарем у встановлений законом (ст. 181 ГК України) двадцятиденний строк не було повернуто на адресу орендодавця підписаного договору про зміни. Також відповідачу, з посиланням на пункти 5.11, 10.10 договору, повідомлено про необхідність повернення об'єкту оренди балансоутримувачу та підписання актів приймання-передавання.

Позивач повторно направив відповідачу лист від 19.10.2016 р. вих. № 11-22-05753 стосовно припинення терміну дії договору оренди № 2611/д від 18.06.2010 р. та необхідності повернення об'єкту оренди.

Відповідач у листах від 16.09.2016 р. вих. № 118, від 26.10.2016 р. вих. № 153 зазначив про те, що вважає договір № 2611/д пролонгованим на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Судом встановлено, що договір на проведення незалежної оцінки на об'єкт оренди, як і договір про зміни до договору оренди № 2611/д, не були повернуті до регіонального відділення, тому у відповідності до статті 180 ГК України вважається, що сторони не досягли згоди щодо підписання договору на проведення незалежної оцінки на об'єкт оренди та договору про зміни, а тому, договір оренди № 2611/д від 18.06.2010 р. припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Разом з цим, згідно з статтею 11 даного Закону, у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 (пункт 2) передбачено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладанням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Тобто, необхідною передумовою для продовження дії договору оренди, в силу вимог ст. 11 Закону та положень Методики, є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 р. у справі № 908/1435/17, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.09.2018 р. у даній справі, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ТОВ «Січ-Інфоком» задоволений. З ТОВ «Січ-Інфоком» стягнуто в доход Державного бюджету України суму 30380,97 грн. неустойки, виселено ТОВ «Січ-Інфоком» з державного нерухомого майна за договором оренди № 2612/д від 18.06.2010 р.

Судом при розгляді справи № 908/1435/17 встановлено, що у договорі № 2612/д від 18.06.2010 р. сторонами узгоджений строк дії договору оренди та строк припинення правовідносин між сторонами відносно оренди спірного об'єкту - по 16.06.2013 р. включно. В подальшому, договором про зміни № 2 від 16.07.2013 р. термін дії договору оренди продовжено по 14.06.2016 р., включно. Необхідною передумовою для продовження дії договору, в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору, про що відповідач був обізнаний. Так, листом від 13.04.2016 р. за вих. № 11-13-02053 позивач повідомив відповідача про необхідність надати до регіонального відділення документи для проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності. Листом від 24.05.2016 р. № 067 відповідачем надано пакет документів, необхідних для проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності. 30.06.2016 р. та 14.07.2016 р. в Регіональному відділенні ФДМ України по Запорізькій області відбулися конкурси з відбору суб'єктів оціночної діяльності, за результатами яких були відібраний оцінювач та підписаний проект договору по об'єкту оренди. Позивачем підготовлено договір про зміни до договору, відповідно до якого, термін дії договору буде продовжений за умови укладання тристороннього договору на проведення незалежної оцінки нерухомого майна з суб'єктом оціночної діяльності та орендодавцем, перерахування орендарем до Державного бюджету України різниці з орендної плати, у разі її збільшення, протягом двох місяців з моменту рецензування звіту з незалежної оцінки об'єкта оренди. За доводами позивача, оскільки 21.07.2016 р. орендар отримав для підписання по 3 примірника проекту договору на проведення незалежної оцінки на об'єкт оренди, проте договір, як і договір про зміни, не були повернуті до регіонального відділення, сторони не досягли згоди щодо підписання договору на проведення незалежної оцінки на об'єкт оренди та договору про зміни, останні слід вважати неукладеними, а договір таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Отже, посилання відповідача на автоматичне продовження договору оренди згідно із п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України є таким, що не відповідає чинному законодавству та спростовується матеріалами справи. Згідно діючих законодавчих та нормативно-правових актів подовження дії договору, що належить до державної власності, можливі лише за наявності певних умов та дотримання порядку, визначеного законом та Постанови КМУ «Про затвердження Методики оцінки майна» .

У постанові Верховного Суду від 06.09.2018 р. у справі № 908/1435/17 вказано, що відповідач був поінформований про спеціальні вимоги законодавства про необхідність здійснення оцінки державного майна, яке не оцінювалося понад три роки, як передумову для укладення договору про продовження дії договору оренди. Також, судами встановлено, що відповідач не дотримався визначеної законодавцем процедури щодо узгодження орендної плати за державне майно, яке орендується понад три роки без проведення експертної оцінки його вартості згідно статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та узгодження сторонами розміру орендної плати за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Касаційний суд вважає правильними висновки місцевого суду про необхідність застосування процедури пролонгації спірного договору оренди відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що виключає безумовне продовження договорів оренди державного майна, яке не оцінювалося ФДМУ понад три роки. Отже, продовження дії договору оренди у спірних правовідносинах було б можливим лише за умови визначення відповідних істотних умов та виконання умов, передбачених приписами статті 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", пункту 2 Методики оцінки об'єктів оренди, частини 2 статті 277 ГПК України та підписанням відповідних примірників договорів про внесення змін до первісного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що продовження дії договору оренди № 2611/д було б можливим у разі виконання умов, визначених ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди та підписанням відповідного договору про зміни, як-то визначено у пункті 10.4 договору № 2611/д.

У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічний припис викладений у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

У пункті 10.6 договору оренди № 2611/д сторони визначили, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок орендаря повернути майно в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений також і у п.п. 5.11 та 10.10 договору № 2611/д. За умовами п. 10.11 договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами за участю балансоутримувача акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання майна покладається на орендаря.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням пунктів 10.10, 10.11 договору, відповідач повинен був звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його (договору) дії, тобто з 15.06.2016 р. (оскільки договір діяв по 14.06.2016 р. включно) протягом трьох робочих днів. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами за участю балансоутримувача акта приймання-передавання.

Згідно з матеріалами дійсної справи, об'єкт оренди: частина нежитлового приміщення (літ. А-І, А-ІІ, частина приміщення № 2-1) загальною площею 10,0 кв.м одноповерхової адміністративної будівлі, реєстровий номер 21560045.800.АААЖЖБ120, розміщеної за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, буд. 106-А, повернута відповідачем (орендарем) позивачу (орендодавцю) за участі балансоутримувача згідно з актом приймання-передавання від 31.01.2018 р.

Частиною другою ст. 785 ЦК України визначено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої вказаним приписом цивільного законодавства, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передавання.

В матеріалах справи міститься копія претензії позивача вих. № 11-22-06548 від 28.11.2016 року, адресована відповідачу, в якій позивач, посилаючись на неповернення відповідачем державного майна після закінчення терміну дії договору, вимагав відповідача сплатити неустойку на користь Державного бюджету України на підставі п. 10.12 договору.

Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи положення чинного законодавства, порушення відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна орендодавцю після закінчення терміну дії договору, суд вважає правомірним нарахування відповідачу за період із 15.06.2016 р. по 31.01.2018 р. неустойки у розмірі 25094,78 грн. за неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 16, прим. 9, код ЄДРПОУ 30001108) за договором оренди від 18.06.2010 р. № 2611/д неустойку в сумі 25094 (двадцять п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 78 коп. до Державного бюджету України (одержувач: державний бюджет м. Запоріжжя (Вознесенівський район), 22080300, код ЄДРПОУ 38025409, банк отримувача: казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116094008007; стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 20495280).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інфоком» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 16, прим. 9, код ЄДРПОУ 30001108) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 20495280) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12 березня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко