Рішення

від 19.02.2019 по справі 926/1674/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.02.2019Справа №  926/1674/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді – Бондаренко Г. П., за участю секретаря – Коваленко О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в  спрощеному позовному провадженні залі суду в місті Києві матеріали господарської справи За позовом Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" (59100, смт. Путила, вул. Українська, 38, код ЄДРПОУ 02005846) До Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліарт" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ 23247476) Про стягнення 14 941,28 грн Представники сторін: не прибули. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальний заклад “Путильська центральна районна лікарня” звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліарт” про стягнення 14 941, 28 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 1 від 30.08.2016 на виконання робіт по капітальному ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу “Путильська центральна районна лікарня”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 у справі № 926/1674/18 позовну заяву Комунальний заклад “Путильська центральна районна лікарня” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліарт” про стягнення 14 941,28 грн залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 26.11.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 926/1674/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи  на 15.01.2019. 14.01.2019 від позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Чернівецької області. В судовому засіданні 15.01.2019 Суд відклав підготовче засідання у справі на 19.02.2019 та залишив клопотання позивача про проведення судового засіданні в режимі відео конференції без розгляду, з огляду на те, що останнє надійшло до суду за 1 день до судового засідання, а не за 5, як визначено Господарським процесуальним кодексом України. 04.02.2019 від позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції, а у випадку відмови в задоволенні даного клопотання – розглядати справу за відсутності представника позивача. Розглянувши клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції Суд відмовив в задоволенні відповідного клопотання, про що постановив ухвалу від 18.02.2019, в якій виклав мотиви прийнято рішення. У судове засідання 19.02.2019 представники сторін не прибули, позивач про свою відсутність Суд повідомив та просив Суд розглядати справу за його відсутності, відповідач про причини неявки Суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся пор рух справи № 926/1674/18 відповідними ухвалами Суду за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштових повернень, які повернулися на адресу Господарського суду міста Києва, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 926/1674/18 від 13.12.2018 та від 15.01.2019 не були вручені під час доставки 18.12.2018 та 10.01.2019 відповідно з поміткою «не розшукано». Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 926/1674/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до Суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками Суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, Суд ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 30.08.2016 між Комунальним закладом "Путильська центральна районна лікарня", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліарт", як виконавцем, було укладено договір №1 (далі за текстом – договір), відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту котельні та теплових мереж замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, про що підписати відповідний акт прийому – передачі виконаних робіт та вчасно і в повному обсязі оплатити роботи згідно умов договору (п.1.1). Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість робіт (ціна) за даним договором складає 152 602,22 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 25 433, 70 грн. У відповідності до п. 2.3 договору, підставою для оплати є акт виконаних робіт підписаний замовником. Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 і до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Відповідно до п.4.3 договору, розрахунки по договору проводяться на підставі п.7 ст. 51 Бюджетного кодексу України наступним чином: замовник проводить розрахунки після прийняття робіт та підписання акту виконаних будівельних робіт. Згідно із наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за серпень 2016 року на загальну суму 152   602, 22 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за серпень 2016 року відповідачем виконані, а     позивачем прийняті виконані відповідачем роботи   на загальну суму 152   602, 22 грн. Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати складені та підписані з боку позивача та відповідача без зауважень за заперечень. 05.09.2016 платіжним доручення № 2 на виконання умов договору (після прийняття робіт та підписання акту виконаних будівельних робіт) замовником було перераховано на рахунок виконавця 152 602, 22 грн. Вказане свідчить про повне виконання сторонами їх зобов'язань за договором. В червні 2018 року на адресу Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" надійшов лист від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області "Про неналежне виконання бюджетного законодавства" (вих. № 1524-15-14/3034 від 25.0.2018). Згідно вказаного листа, 21.06.2018 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" №15-39/16 за період з 01.01.2015 по 01.05.2018, в якому встановлено, що у 2016 році Комунальним закладом "Путильська центральна районна лікарня" оплачено виконавцю робіт ТОВ "Поліарт" 14   941, 28 грн за частину робіт з капітального ремонту котельні, які фактично виконано не було. Також на адресу Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" надійшов лист від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» (вих. № 1524-15-14/3035 від 25.0.2018), в якому зазначено, що за результатами позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово – господарської діяльності Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" за період з 01.01.2015 по 01.05.2018, встановлено окремі порушення, що відображені в акті ревізії від 21.06.2018 № 08-39/16. Зокрема, під час ревізії встановлено наступні порушення: в порушення ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України Комунальним закладом "Путильська центральна районна лікарня" у 2016 році оплачено виконавцю робіт ТОВ "Поліарт" 14 941, 28 грн за частину робіт з капітального ремонту котельні, які фактично виконано не було, що є порушенням також п. 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1 – 1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»; внаслідок допущеного порушення законодавства лікарні завдано збитків на загальну суму 14   941, 28 грн. Вказані порушення Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області вимагало усунути в установленому законодавством порядку.   В липні 2018 року Комунальний заклад "Путильська центральна районна лікарня" на адресу ТОВ "Поліарт" надіслав лист-претензію (вих. № 849 від 03.07.2018) з вимогою відшкодувати 14   941, 28 грн матеріальних збитків за перевищення вартості робіт по ремонту котельні. Оскільки відповідач не сплатив на користь позивача суму коштів у розмірі 14   941, 28 грн, що    становить вартість невиконаних робіт, позивач звернувся до суду з даним позовом. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 14   941, 28 грн збитків завданих порушенням договору. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав. Згідно із пунктом 1 частини 2   статті 11 Цивільного кодексу України   підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1   статті 509 Цивільного кодексу України   зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1   статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що укладений між сторонами договір      за своєю правовою природою є договором будівельного підряду. Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд відзначає, що факт виконання відповідачем обумовлених договором робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що в свою чергу спростовує доводи позивача стосовно невиконання обумовлених вказаним договором робіт. Позивачем, в свою чергу, не надано доказів, як б підтверджували обставини, викладені в листах Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області вих. № 1524-15-14/3034 від 25.0.2018, вих. № 1524-15-14/3035 від 25.0.2018,  акті № 1 від 12.06.2018 контрольного обміру обсягів фактичного виконаних робіт по капітального ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" за 2016 рік та «Перерахунку вартості завищених обсягів ремонтно – будівельних робіт, встановлених контрольним обміром по капітальному ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня", на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог. Положеннями   ст. 180 Господарського кодексу України   визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Таким чином, підписавши договір, сторони погодили всі істотні умови договорів та взаємні зобов'язання. Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;  свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Отже, відповідач, визначаючи вартість робіт, що надані за договором здійснював підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. При укладанні договору обидві сторони договору визнали вартість  робіт, що підлягала виконанню за договором економічно вигідними та обґрунтованими, про що свідчить факт укладання договору. Здача – приймання робіт за договором відбулася в серпні 2016 року, про що сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт. Під час прийняття виконаних підрядних робіт позивач, як замовник акту про виявлені недоліки не складав, про наявність недоліків та необхідність їх виправлення відповідачу не повідомляв. Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі, і договір був виконаний обома сторонами, про що свідчать акт виконаних будівельних робіт та проведена позивачем оплата таких робіт. При цьому, при прийнятті робіт виконаних за договором позивачем не було заявлено ні про порушення обсягу виконаних робіт, ні про недоліки виконаних робіт. Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання укладеного між сторонами договору недійсним матеріали справи не містять. У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої   статті 611 Цивільного кодексу України   у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Спір у даній справі виник, у зв'язку із тим, що як стверджує позивач, відповідачем  порушено умови договору № 1 від 30.08.2016, а саме не виконано частину обумовлених в договорі робіт на загальну суму 14   941, 28 грн (оплачених позивачем), чим завдано позивачу збитків на відповідну суму. У якості доказу невиконання робіт    за вказаним вище договором     позивач посилається на   листи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області вих. № 1524-15-14/3034 від 25.0.2018 та вих. № 1524-15-14/3035 від 25.0.2018. А також на акт № 1 від 12.06.2018 контрольного обміру обсягів фактичного виконаних робіт по капітального ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" за 2016 рік та на «Перерахунок вартості завищених обсягів ремонтно – будівельних робіт, встановлених контрольним обміром по капітальному ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" (додаток до вищезазначеного акту). Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено   Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". У відповідності до   ст. 1      Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"   здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"   визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. За змістом   статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"   інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Пунктами 12, 13 частини 1   статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"   визначено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Окрім того, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (п. 15 ч. 1   ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"). З урахуванням наведених вище положень   Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", результати перевірки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області можуть      бути підставою для вжиття органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин. Враховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що об'єктивно підтверджується підписаними сторонами актом приймання – передачі робіт та імперативність положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на результати аудиту як на підставу для стягнення збитків за порушення умов договору є необгрунтованими. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведеній в постанові № 3-69гс12 від 22.01.2013, відповідно до якої стверджується, що виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови  спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати. Таким чином, листи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області вих. № 1524-15-14/3034 від 25.0.2018, вих. № 1524-15-14/3035 від 25.0.2018, акт № 1 від 12.06.2018 контрольного обміру обсягів фактичного виконаних робіт по капітального ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" за 2016 рік та «Перерахунок вартості завищених обсягів ремонтно – будівельних робіт, встановлених контрольним обміром по капітальному ремонту котельні та теплових мереж Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня"      не є підставою виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача з відшкодування      14   941, 28 грн та не підтверджує порушення відповідачем умов договору   щодо не виконання  обумовлених договором робіт на загальну суму 14   941, 28 грн.       Встановлені органом державного фінансового контролю   факти щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем   та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним   Господарським процесуальним кодексом України. У відповідності до   ст. 7 Господарського процесуального кодексу України,      правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма      кореспондується зі   ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що       судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1   статті 73 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч. 1   ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Позивачем не надано    жодних первинних документів на підтвердження порушення відповідачем умов договору, що є необхідною умовою для настання такого виду відповідальності, як стягнення збитків. З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю. Відповідно до частини четвертої   статті 129 Господарського процесуального кодексу України   судові витрати покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись статтями   129,   233,   238,   240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -       В И Р І Ш И В: 1. У задоволені позову Комунального закладу "Путильська центральна районна лікарня" (59100, смт. Путила, вул. Українська, 38, ідентифікаційний код 02005846) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліарт" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, ідентифікаційний код 23247476) про стягнення 14 941,28 грн відмовити повністю. 2. Судові витрати покласти на Комунальний заклад "Путильська центральна районна лікарня" (59100, смт. Путила, вул. Українська, 38, ідентифікаційний код 02005846). Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07.03.2019. Суддя                                                                                   Г. П. Бондаренко