Рішення

від 12.03.2019 по справі 925/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/28/19

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду справу за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ, вул. Грушевського, 1Д (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідачів:

- приватного підприємства АПТЕКА ВВ+ , Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 2;

- гр. ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про солідарне стягнення 76 039,75 грн. заборгованості та санкцій за кредитним договором,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Толюпа О.В. - за довіреністю;

від відповідача (ПП): не з'явився;

від відповідача (гр. ОСОБА_2.): не з'явився.

Акціонерне товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства АПТЕКА ВВ+ та до гр. ОСОБА_2, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 28.10.2014р. №CSA0LON06371 в розмірі 76 039,75 грн., у тому числі:

- 32546,58 грн. заборгованості за кредитом;

- 43493,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- та відшкодувати судові витрати.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, участь своїх представників у судове засідання втретє не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Ухвала суду від 19.02.2019р. про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача (ПП), повернулась до суду з відміткою працівника пошти - організація не існує . В ЄДРПОУ не вносились зміни стосовно реєстрації ліквідації, реорганізації, злиття тощо відповідача. Адреса відповідача в позовній заяві відповідає адресі відповідача в ЄДРПОУ.

Також було розміщено оголошення про дату слухання даної справи і на сайті господарського суду Черкаської області.

Ухвала суду від 19.02.2019р. про відкладення розгляду справи чи розписка про вручення до суду від другого відповідача - не поверталась.

Судом направлено запити до Калениківської сільської ради та Ковтунівської сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) гр. ОСОБА_2.

21.02.2019р. Калениківська сільська рада надіслала до суду довідку про реєстрацію місця проживання особи - ОСОБА_2, в якій зазначено, що з 22.02.2005р. по 20.06.2015р. місце проживання ОСОБА_2 було зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Вибула у м. Золотоноша Черкаської області.

26.02.2019р. Ковтунівська сільська рада надіслала до суду листа, в якому зазначено, що станом на 18.02.2019р. гр. ОСОБА_2 на території Ковтунівської сільської ради не зареєстрована та не проживає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити. Вказав, що на протязі судового розгляді справи ніякі кошти на погашення кредитної заборгованості від відповідачів не надходили.

Відповідачі вимоги не заперечили. Пропозицій по врегулюванню спору не надали.

Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

28.10.2014р. між публічним акціонерним товариством Комерційний Банк ПРИВАТБАНК (Банком - Позивач по справі) та приватним підприємством АПТЕКА ВВ+ (Позичальником - Відповідач по справі), було укладено кредитний договір №CSA0LON06371 (далі - Договір), за умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 104 623,06 грн. в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору (а.с. 19-22).

Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами Позичальник сплачує проценти, які зазначені у пункті А6 Договору - у розмірі 23% річних, а термін повернення кредитних коштів зазначений у пункті А3 Договору - згідно графіка зменшення поточного ліміту (Додаток №1).

Банк, що діє на підставі Ліцензії Національного банку України (НБУ) від 05.10.2011р. №22 (а.с. 18), публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Пунктом А7 спірного кредитного Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,128% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

Банк виконав договірні зобов'язання у повному обсязі та відкрив відповідачу невідновлювану кредитну лінію.

28.10.2014р. між Банком та гр. ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки №CSA0LON06371/DP1 (далі - Договір поруки, а.с. 29), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов'язань ПП АПТЕКА ВВ+ за кредитним договором від 28.10.2014р. №CSA0LON06371, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 104 623,06 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Станом на 06.09.2018р. заборгованість Позичальника за Договором становить 76 039,75 грн. та складається з:

32546,58 грн. - заборгованість за кредитом;

43493,17 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що стало підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права та примусового солідарного стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та правовідносини поруки - як похідні відносини на забезпечення виконання основного кредитного договору.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором від 28.10.2014р. виконав належним чином, на виконання договору надав першому відповідачу кредитний ліміт у розмірі 104 623,06 грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру про рух коштів, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 25-28); перший відповідач та другий відповідач (як поручитель за договором), заборгованість по кредиту не погасили, борг за кредитом не сплатили, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого заборгованість останніх перед позивачем за договором від 28.10.2014р. станом на момент судового розгляду справи склали 76 039,75 грн., у тому числі: 32546,58 грн. заборгованості за кредитом, 43493,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та не спростовано відповідачами.

Враховуючи те, що борг відповідачів перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи; вимога позивача про стягнення з відповідача 32546,58 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором від 28.10.2014р., позивачем за період з 30.10.2014р. по 06.09.2018р. нарахована пеня в сумі 43493,17 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Але згідно п. 5.4 Договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд встановив, що сторонами в порядку ч. 6 ст. 232 ГПК України погоджено нарахування пені на строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 30.10.2014р. по 06.09.2018р. становить 43493,17 грн. пені. Відтак, вимога про стягнення 43493,17 грн. пені є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 32 546,58 грн. заборгованості за кредитом та 43493,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Сторони не заявляли про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, в тому числі і скорочених строків. Суд враховує, що про застосування строків сторона можна заявили лише до прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачами під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідачі мали достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку к кредитною установою. Відповідачі не надали доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідачів та стягнути солідарно на користь Позивача 1 762,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Солідарно стягнути з відповідачів:

приватного підприємства АПТЕКА ВВ+ , Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 2, ідентифікаційний код 36773867, номер рахунку в банку невідомий

та гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача - акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50), ідентифікаційний код 14360570, номер рахунку в банку невідомий

32546,58 гри. заборгованості за кредитом, 43493,17 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з приватного підприємства АПТЕКА ВВ+ , Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 2, ідентифікаційний код 36773867, номер рахунку в банку невідомий

на користь акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50), ідентифікаційний код 14360570, номер рахунку в банку невідомий

881,00 грн. судового збору.

Стягнути з гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50), ідентифікаційний код 14360570, номер рахунку в банку невідомий

881,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 12.03.2019р.

Суддя Г.М. Скиба