Рішення

від 01.03.2019 по справі 127/10011/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/10011/18

Провадження № 2/127/318/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Цимлянська, 2, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.01.2016 року, який укладений з ОСОБА_4 Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі № 70.

Вищезазначений комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці площею 0,8302 га з кадастровим номером 0510100000:01:020:0109.

Однак ОСОБА_3 міська рада вважає, що дана земельна ділянка не належить позивачам на праві власності і в зв'язку з її використанням необхідно укласти договір з департаментом комунального господарства на комплексне опорядження, утримання і зовнішній благоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій споруди розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Тобто, на думку позивачів, у даному випадку діє принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

В зв'язку з чим права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають захисту шляхом визнання за ними права власності на землю, що стало підставою їх звернення до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явися з невідомих суду причин про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради позов не визнав. Згідно з запереченнями представника відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3 міська рада не погоджується з позовними вимогами, вважає їх такими, які не підлягають до задоволення. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Разом з тим, відповідно до інформації з публічної кадастрової карти відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:020:0109 відсутні.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:020:0109 не сформована належним чином відповідно до ст. 79-1 ЗК, та не є об'єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Проте, згідно з п. 1 договору купівлі-продажу від 21.01.2016 року земельна ділянка з кадастровим №0510100000:01:020:0109 не є власністю продавця ОСОБА_4 Отже, згідно з положенням ст. 377 ЦК України, в зв'язку з переходом права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, право власності на земельну ділянку не може переходити до позивачів, оскільки продавець на момент укладання договору купівлі-продажу не набув права власності на земельну ділянку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Цимлянська, 2, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.01.2016 року, який укладений з ОСОБА_4 Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі № 70.

Вищезазначений комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці площею 0,8302 га, кадастровий номер 0510100000:01:020:0109.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій ці споруди розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

На думку позивачів, у такому випадку діє принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Проте суд гне може погодитись з позицією позивачів, виходячи з такого. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Разом з тим, відповідно до інформації з публічної кадастрової карти відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:01:020:0109 відсутні.

Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:020:0109 не сформована належним чином відповідно до ст. 79-1 ЗК, та не є об'єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з п. 1 договору купівлі-продажу від 21.01.2016 року сторони правочину визнали, що земельна ділянка, кадастровий №0510100000:01:020:0109 не є власністю продавця ОСОБА_4 Отже, згідно з положенням ст. 377 ЦК України у зв'язку з переходом права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, право власності на земельну ділянку не може переходити до позивачів, оскільки продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності на земельну ділянку.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

Положеннями ч. 5 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Отже, позивачі відповідно до положень Земельного кодексу України мають право оформити виключно право землекористування земельною ділянкою, загальною площею 0,8302 га.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради з питання оформлення прав на спірну земельну ділянку не зверталися.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Садова, 36, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до ОСОБА_3 міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617) про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.03.2019 р.

Суддя