Постанова

від 12.03.2019 по справі 490/7692/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.03.19

22-ц/812/403/19

Провадження № 22-ц/812/403/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 березня 2019 року м. Миколаїв

справа № 490/7692/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Лисенка П.П.,

секретар судового засідання Лептуга С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2,

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 23 листопада 2018 року під головуванням судді Чулупа О.С. в приміщенні цього ж суду, у цивільній справі

за заявою

ОСОБА_1 про забезпечення

позову

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Вікторі-Центр , товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Україна-Холл , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Бізнес-Центр Україна , Державна служба України з надзвичайних ситуацій Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, про встановлення сервітуту,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТОВ Вікторі-Центр , ТОВ Україна-Холл , треті особи ТОВ Бізнес-Центр Україна , Державна служба України з надзвичайних ситуацій Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, про встановлення сервітуту.

Для забезпечення вказаного позову ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила заборонити ТОВ Вікторі-Центр та ТОВ Україна-Холл відчуження та самовільну перебудову частини будівлі за адресою просп. Центральний, 73 м. Миколаїв.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2018 року в задоволені заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано обґрунтованих доводів та доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення суддею норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано того, що не вжиття таких заходів позову може призвести до значних змін за час розгляду справи, таких як зміна власників частини будівлі чи її перебудова, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду та може призвести до значних матеріальних збитків і нових зусиль з боку позивача для усунення ним перешкод у користування власністю.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів позовної заяви вбачається, що у ОСОБА_1 виник спір з ТОВ Вікторі-Центр та ТОВ Україна-Холл щодо встановлення їй майнового безоплатного сервітуту - безстрокове виключне право Сервітуарія на користування частиною нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ТОВ Вікторі-Центр та ТОВ Україна-Холл , розташованого за адресою пр. Центральний, 73 м. Миколаїв, а саме: коридорами з другого по п'ятий поверх, входовими клітинами з другого по п'ятий поверх, сходами, прохідними приміщенням розміщеними на першому поверсі у напрямку до вихідних дверей, вихідними дверима з приміщення першого поверху, будь-яким іншим майном у напрямку виходу назовні, у вигляді забезпечення можливості користування евакуаційними шляхами з кожного поверху об'єкта нерухомості, починаючи з другого по п'ятий поверх будь-якими особами, які будуть знаходитись в об'єкті нерухомості, який є власністю Сервітуарія та розташований за адресою вул. Соборна, 12-б м. Миколаїв.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 просила заборонити ТОВ Вікторі-Центр та ТОВ Україна-Холл відчуження та самовільну перебудову частини будівлі за адресою просп. Центральний, 73 м. Миколаїв.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Враховуючи наведене, а також виходячи з характеру спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову саме обраним позивачем шляхом є необґрунтованою.

Обраний вид забезпечення позову, на думку колегії суддів, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позивачем не надано жодних доказів того, що існує загроза невиконання рішення, прийнятого за наслідками розгляду даної справи.

Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про ефективність вжиття заходів забезпечення позову, чи про відповідність заходів, яких просить вжити позивач, дійсним обставинам справи, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що не накладення заборони на відчуження спірної частини будівлі відповідачів може призвести до затягування розгляду справи, а відсутність заборони на переобладнання будівлі призведене до значних матеріальних збитків позивача в разі задоволення позовних вимог, не можуть бути достатніми для задоволення заяви про забезпечення позову враховуючи ефективність вжиття таких заходів забезпечення позову, та відповідність цих заходів характеру спірних правовідносин.

Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

П.П. Лисенко

Повне судове рішення складено 12 березня 2019 року.