Ухвала

від 08.02.2019 по справі 752/21544/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/21544/18

провадження №: 2-з/752/42/19

У Х В А Л А

про забезпечення доказів

08.02.2019 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря судових засідань Воробйова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву про забезпечення доказів в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі у особистому вихованні дитини та спілкування з дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019 позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просив витребувати з Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини (ідентифікаційний код: 02124976, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16), належним чином завірені копії медичної документації (медичні картки, амбулаторні картки, обмінні картки, результати аналізів та інше), яка стосується народження малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_2.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_2 посилався на те, що малолітня дитина - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в Київському міському центру репродуктивної та перинатальної медицини, в якому, згідно відповіді на запит, направляються на лікування вагітні жінки з інфекційною патологією. Місце народження дитини відповідач не узгоджував з позивачем, а тому, після отримання відповіді на запит, позивач вважає, що відповідач може приховувати реальний стан свого здоров'я та дитини, у зв'язку з цим, у відповідності до ст. 161 СК України, виникла обґрунтована необхідність в отриманні медичної документації, яка стосується народження малолітньої дитини.

В судове засідання позивач та відповідач не зявились.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення доказів та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

06.11.2018 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі у особистому вихованні дитини та спілкування з дитиною.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно ст. 39-1 Закон України Основи законодавства України про охорону здоров'я пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Положеннями ч. 3 ст. 13 Закону України Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ , відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ передача медичним працівником відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, дозволяється лише, зокрема: іншим третім особам - лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я допускається виключно за наявності усвідомленої інформованої згоди людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в письмовому вигляді, і лише для цілей, пов'язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі, якщо поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.

Враховуючи те, що позивач просить витребувати медичну документацію (медичні картки, амбулаторні картки, обмінні картки, результати аналізів та інше), яка стосується народження малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відповідача та його, як батька, а вказана медична документація може містити конфіденційну інформацію про стан здоров'я відповідача, що становить лікарську таємницю, суд приходить до висновку про необхідність обов'язкової згоди відповідача на витребування зазначеної медичної документації стосовно дитини, оскільки вказана медична документація також безпосередньо стосується стану здоров'я відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів має відповідати ст. 117 ЦПК України, зокрема, в заяві про забезпечення доказів має бути зазначено докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Предметом позовних вимог є визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі у особистому вихованні дитини та спілкування з дитиною.

При цьому, суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Позивач в якості обгрунтування заяви про забезпечення доказів не надав будь-яких належних і допустимих доказів, що на даний час існують реальні підстави вважати, що медична документація яка стосується народження малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як засіб доказування може бути втрачений, знищений, пошкоджений тощо, подання якої в подальшому, за згодою відповідача, стане згодом неможливим чи утрудненим.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів, у зв'язку із цим заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 157, 260, 261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі у особистому вихованні дитини та спілкування з дитиною - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.Ю. Мазур