Постанова

від 12.03.2019 по справі 644/6755/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Харків

справа № 644/6755/17

провадження № 22-ц/818/1053/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Державне підприємство Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка ,

третя особа: ППОВПС Захист справедливості працівників ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка,

розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка , третя особа - ППОВПС Захист справедливості працівників ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року (в складі судді Клименка А.М.),

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державне підприємство Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо його звільнення; скасувати наказ відповідача від 16 вересня 2016 року № 108к, 119к від 07 вересня 2017 року про звільнення позивача та визнати контракт від 20 вересня 2016 року недійсним - нікчемним; поновити позивача на роботі на попередній посаді артиста допоміжного складу з 21 вересня 2017 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул за період з 21 вересня 2017 року по час винесення рішення по справі; стягнути з відповідача різницю між заробітком між посадою машиніста сцени 3 розряду та окладом артиста допоміжного складу згідно зі штатним розписом у додатках.

Позов мотивований тим, що протягом 20 років він працював у відповідача за безстроковими та строковими трудовими договорами. 21 вересня 2016 року позивач був переведений на строковий договір під загрозою негайного звільнення, шляхом шантажу зі сторони керівництва, строком до 20 вересня 2017 року. Щоб не залишити себе та свою сім'ю без засобів до існування позивач був змушений підписати контракт, який дуже погіршує умови праці позивача, як найманого працівника, з умовами якого він не згоден, оскільки вважає, що контракт є незаконним, суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача на працю. Вказував, що його звільнення з посади було втручанням в його приватне життя.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.

Представники відповідача позов не визнали, надавали пояснення, які цілком співпадають з письмовими запереченнями відповідача, згідно з якими позивач працював у відповідача за безстроковими та строковими трудовими договорами з вересня 1993 року на посаді артиста мімансу, а з 2003 року на посаді артиста допоміжного складу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка , третя особа - ППОВПС Захист справедливості працівників ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем були надані докази, які не спростовані відповідачем по справі та які свідчать, що відповідачем не були виконанні вимоги чинного законодавства України, які регламентують порядок звільнення осіб.

06 лютого 2019 року до Харківського апеляційного суду на вищевказану апеляційну скаргу надійшов відзив Державне підприємство Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка , в якому вони вказують, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтовано та вмотивоване рішення, тому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2019 року розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача ОСОБА_1 відповідач діяв у повній відповідності до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції, та суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача щодо звільнення позивача протиправними, і як наслідок цього, відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення позивача на роботі на посаді артиста допоміжного складу, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та стягнення різниці між заробітком між посадою машиніста сцени 3 розряду та окладом артиста допоміжного складу.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працював в Державному підприємстві Харківський Національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка за безстроковими та строковими трудовими договорами з вересня 1993 року на посаді артиста мімансу, а з 2003 року на посаді артиста допоміжного складу (а.с. 8, 9).

У зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ, наказом відповідача № 78/к від 01 липня 2016 року Про запровадження контактної форми роботи з художнім та артистичним персоналом (Цех артистів допоміжного складу) було визначено припинити після 05 вересня 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України безстрокові трудові договори з наступним укладанням контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) згідно списку, в якому, серед інших осіб, вказаний і позивач ОСОБА_1 З зазначеним наказом позивач був ознайомлений під особистий підпис, про що свідчить надана відповідачем копія наказу (а.с. 35), наказ у встановленому законом порядку не оскаржував.

На підставі наказу № 108к від 16 вересня 2016 року безстроковий трудовий договір з працівниками, в тому числі і з позивачем ОСОБА_1, був припинений, і ОСОБА_1 був звільнений з роботи 19 вересня 2016 року з підстав, передбачених іншими законами, за пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Ця обставина підтверджується витягом з наказу № 108к від 16 вересня 2016 року (а.с. 37). З цим наказом позивач також був згоден, і у встановленому законом порядку його не оскаржив.

20 вересня 2016 року без проведення конкурсу відповідачем був укладений з позивачем ОСОБА_1 трудовий контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури на зайняття позивачем посади артиста допоміжного складу на строк з 21 вересня 2016 року до 20 вересня 2017 року. Ця обставина підтверджена копією вказаного контракту, який містить особистий підпис позивача у підтвердження його укладання (а.с. 38 - 41).

На підставі вказаного контракту наказом відповідача № 112к від 20 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на умовах контракту на період з 21 вересня 2016 року по 20 вересня 2017 року на посаду артиста допоміжного складу (а.с. 42).

20 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 під особистий підпис отримав повідомлення відповідача про його звільнення з займаної посади 20 вересня 2017 року у зв'язку з закінченням терміну укладеного з ним контракту від 20 вересня 2016 року (а.с. 43).

Наказом № 119/к від 07 вересня 2017 року відповідач звільнив позивача ОСОБА_1 з 20 вересня 2017 року з роботи у зв'язку з закінченням терміну контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить копія витягу з наказу (а.с. 45).

Наказом № 138к від 04 жовтня 2017 року, на підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1, він прийнятий на посаду машиніста сцени 3 розряду на строк з 05 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а.с. 48, 49).

Проаналізувавши встановлені судовим розглядом обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що між сторонами виникли правовідносини, до яких підлягають застосування положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ (зі змінами, внесеними Законом № 1657-VІІІ від 06 жовтня 2016 року), який набрав чинності 24 лютого 2016 року, яким були внесені зміни до деяких нормативних актів, що стосуються запровадження контрактної форми роботи з артистичним та художнім персоналом закладів культури.

Пунктом 5 розділу І цього Закону внесені зміни до ст. 20 Закону України Про театри і театральну справу та до ст. 21 Закону України Про культуру , згідно з якими трудові відносини з художнім та артистичним персоналом театру оформлюються шляхом укладання контрактів, а формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу театру здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за місць до цієї дати письмово не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 955-VІІІ встановлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з п. 9 ст. 36 КЗпП України із застереженням, що ця норма не поширюється лише на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

Зі змісту п. 3 розділу ІІ Закону № 955-VІІІ вбачається, що цим Законом керівнику закладу культури протягом одного року з дня набрання законом чинності з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, надане право укладати контракт без проведення конкурсу строком від одного до трьох років.

На виконання норм Закону № 955-VІІІ генеральним директором ДП ХНАТОБ виданий наказ № 78/к від 01 липня 2016 року Про запровадження контрактної форми роботи з художнім та артистичним персоналом (Цех артистів допоміжного складу) , яким проінформовано працівників за списком щодо припинення після 05 вересня 2016 року з ними безстрокових трудових договорів на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з наступник укладанням контракту без проведення конкурсу, зокрема, і з позивачем, який ознайомився з наказом 01 липня 2016 року.

Наказом ДП ХНАТОБ № 108/к від 16 вересня 2016 року припинені безстрокові трудові договори з усіма творчими працівниками підрозділу Цех артистів допоміжного складу 19 вересня 2016 року з підстав, передбачених іншими законами за п. 9 ст. 36 КЗпП України.

20 вересня 2016 року з позивачем укладено контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури без проведення конкурсу за формою контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом).

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що положення Закону України № 955-VІІІ, який є спеціальним для спірних відносин, з моменту набрання ним чинності, стали іншою підставою, можливість якої передбачена п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, для припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури. Звільняючи позивача з посади артиста допоміжного складу театру відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог Закону № 955-VІІІ, який зобов'язував відповідача припинити безстроковий трудовий договір з позивачем, а тому наказ відповідача № 108к від 16 вересня 2016 року про припинення безстрокових трудових договорів з працівниками, які займають посади художнього та артистичного персоналу, в тому числі і з позивачем відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Вимогами ч. 2 ст. 23 КЗпП України встановлено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Укладений 20 вересня 2016 року відповідачем з позивачем контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури на зайняття позивачем посади артиста допоміжного складу на строк з 21 вересня 2016 року до 20 вересня 2017 року на момент його укладання відповідав вимогам діючого законодавства, на час звернення позивача до суду з позовом прийняті сторонами за цим контрактом на себе зобов'язання вже припинили свою дію у зв'язку з їх повним виконанням, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, підстав для визнання цього контракту недійсним немає.

Обґрунтовано судом першої інстанції не прийняті посилання представника позивача на ту обставину, що положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28 січня 2016 року передбачають можливість припинення безстрокового трудового договору виключно з керівниками державних та комунальних закладів культури, до яких займана позивачем посада не відноситься, оскільки це твердження спростовується пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень зазначеного Закону, яким встановлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з п. 9 ст. 36 КЗпП України.

Також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції посилання позивача та його представника про порушення прав позивача укладанням з ним контракту не на три роки, а на один рік, оскільки п. 3 розділу ІІ вказаного Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури встановлено, що цим Законом керівнику закладу культури протягом одного року з дня набрання законом чинності, з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, надане право укладати контракт без проведення конкурсу строком від одного до трьох років, тому укладання такого контракту за згодою сторін на один рік цілком відповідало вимогам законодавства у сфері регулювання трудових відносин і прав позивача жодним чином не порушило.

Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (п. п. 2 та 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладання строкового трудового договору контракту він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором контрактом. У цей же момент працівник виразив і свою волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений.

Обґрунтовано судом першої інстанції не прийняті твердження представників позивача та третьої особи про незаконність звільнення позивача без згоди вищого органу незалежної профспілкової організації - ППОВПС Захист справедливості працівників ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка , до керівного складу якої входить позивач, оскільки позивач звільнений з займаної посади не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а у зв'язку з закінченням строку дії контракту, для чого отримання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника законодавством не передбачено.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що при звільненні позивача відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства про працю і в межах своєї компетенції, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача щодо звільнення позивача протиправними, і як наслідок цього, відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення позивача на роботі на посаді артиста допоміжного складу, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та стягнення різниці між заробітком між посадою машиніста сцени 3 розряду та окладом артиста допоміжного складу.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на той факт, що звільнення його з посади було втручанням у його приватне життя, колегією суддів не приймаються, оскільки предметом у вказаній справі є скасування наказів про звільнення позивача та визнання недійсним трудового договору від 20 вересня 2016 року, отже вказані правовідносини є трудовими та жодним чином не зачіпають право позивача на приватне життя.

Матеріали справи не місять даних стосовно того, яким саме чином звільнення з посади ОСОБА_1 порушило його право на приватне життя, отже посилання позивача у своїй апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 березня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

Р.М. Піддубного