Постанова

від 12.03.2019 по справі 766/18882/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2019 року м. Херсон

справа № 766/18882/18

провадження № 22-ц/819/449/19

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТО АВТОГРАД на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 04 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

встановив:

26 вересні 2018 року ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, в якому просила суд:

- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_4, який зареєстрований Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №684 від 24.11.1994 року; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище -ОСОБА_2;

- поділити майно подружжя, виділивши їй в особисту власність Ѕ частину майна, а саме нежитлове приміщення (аптека), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Цього ж дня ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення (аптека) майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на статті 149,150 ЦПК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04 жовтня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нежитлове приміщення (аптека), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ТОВ СТО АВТОГРАД посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду є не мотивованою, незаконною, також суд першої інстанції не врахував, що вжиття заходів забезпечення позову порушує права та інтереси ТОВ СТО АВТОГРАД , який є кредитором ПМП Генезіс , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за генеральним договором кредитування №05/8/021 від 27.02.2008 року, договором кредиту №12.2-61 від 06.04.2007 року та відповідно до іпотечного договору №02-23-051/8/021-324 є іпотекодержателем спірного майна: приміщення аптеки, загальною площею 173,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. А отже, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову в порушення майнових прав ТОВ СТО АВТОГРАД суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, з виділених матеріалів справи вбачається, що предмет заявленого до поділу майна: аптека літ А , загальною площею 173,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 був придбаний приватним підприємцем ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 06 квітня 2007 року укладеного між ним та між Приватним малим підприємством Генезіс /вид.м.а.5-6/; Іпотекодержателем зазначеного майна є особа, яка подала апеляційну скаргу.

27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк та Приватним малим підприємством Генезіс в особі директора ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про здійснення кредитування №051/8/021 /вид.м.а. 66-75/;

19 лютого 2009 року, 12 серпня 2010 року та 30 серпня 2010 року були укладені додаткові угоди до зазначеного договору /вид.м.а.78-87/;

27 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_4 як майновим поручителем за зобов'язанням Приватного малого підприємства Генезіс було укладено іпотечний договір №02-230051/8/021-324, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання аптеку (Літ.А), загальною площею 173,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 /вид.м.а.89-92/;

Товариство з обмеженою відповідальністю СТО АВТОГРАД як кредитор претендує на право вимоги грошової заборгованості, а також всі інші права та обов'язки за генеральним договором про здійснення кредитування №051/8/021 від 27.02.2008 року та має права іпотеко- держателя за договором іпотеки від 27.02.2008 року /вид.м.а.116-124/.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону.

По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Проте заява про забезпечення позову містить лише посилання на норми ст.ст.149,150 ЦПК України без будь-якого наведення та обґрунтування причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, а також доведення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутність у заяві про забезпечення позову аргументованого обґрунтування причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, та не доведення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову унеможливлює здійснення висновку, що така заява обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону.

З урахуванням роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не з'ясував, чи наявні обтяження третіх осіб щодо цього нерухомого майна та чи перебуває це нерухоме майно в іпотеці, а відтак не з'ясував питання про те, чи вжиття судом заходів забезпечення позову позбавить можливості іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, чи накладення арешту на майно шляхом заборони його відчуження, не порушить законні права та інтереси третіх осіб.

Порушення прав та законних інтересів ТОВ СТО АВТОГРАД як іпотекодержателя нерухомого майна, щодо якого суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, доведено товариством шляхом надання вищезазначених договорів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії , параграфи 29-30).

Таким чином, не зазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам процесуального закону, а саме п.3 ч.1 ст.260 ЦПК України.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а ухвала суду як така, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст.376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТО АВТОГРАД задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04 жовтня 2018 року скасувати та постановити нову.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст постанови складено 13 березня 2019 року

Суддя І.В. Склярська