Рішення

від 05.03.2019 по справі 521/9004/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

05.03.19

справа № 521/9004/18

провадження № 2/521/512/19

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

05 березня 2019 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Михайлюка O.A.,

при секретарі Лефтеровій О.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 1600000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 червня 2017 року позичила відповідачу грошову суму в розмірі 1600000,00 гривень з терміном повернення до 20 грудня 2017 року

Оскільки, відповідач покладені на себе зобов`язання не виконала, суму позики за договорами позики не повернула, позивач вимушений звернутись з позовом до суду.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення посилаючись на те, що договір позики між позивачем та відповідачем не укладався, кошти в борг не отримувались.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Постановою Верховного суду України у справі № 6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року визначено, що підтвердженням договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів у борг та містить умови їх повернення.

З викладеного суд робить висновок, що боргова розписка повинна складатися та містити відповідний зміст і форму написання.

Розписка в отриманні грошових коштів повинна бути написана власноручно та складена в рукописній (не машинописної) формі; боржник (позичальник) повинен заповнити її самостійно, своєю рукою в присутності позикодавця; у розписці повинна бути вказана прописом дата (число, місяць і рік) складання розписки і місце (місто, селище і т.д.) її складання, зазначені реквізити дозволять, при необхідності, чітко відновити події, при яких відбувалося складання розписки; у тексті розписки про отримання грошей має бути чітко прописано, що дана розписка свідчить про отримання грошових коштів позичальником від позикодавця в момент її підписання позичальником.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 28.11.2018 року № 18-2827 надана на дослідження розписка від 20 червня 2017 року, виготовлена на аркуші паперу білого кольору; основний текст документу надрукований барвником чорного кольору; в рядку Підпис та ПІБ міститься підпис та рукописний запис ОСОБА_3. . Рукописний текст ОСОБА_3. в графі ПІБ машинописної розписки виконаний самою ОСОБА_2, вирішити питання чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в останньому рядку машинописної розписки самим відповідачем чи іншою особою не надалось можливим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вищевказані вимоги при складанні розписки від 20 червня 2017 року не дотримані, розписка не відповідає вимогам, що пред`являються до договору позики, визначеним ст. 1046 Цивільного кодексу України, а отже не може бути прийнята судом як належний, достатній та достовірний доказ.

Крім того, позивачем не доведено факт передачі грошових коштів позичальнику.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 207, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк