Постанова

від 12.03.2019 по справі 260/1258/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1999/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 260/1258/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо" до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Дору Ю.Ю.,

час ухвалення рішення - 11.01.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 11.01.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

22 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліо" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, якою просить: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 у виконавчому провадженні №52093904, як незаконну і протиправну.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий лист від 15.11.2011 № 2п-7701/10, виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області неодноразово пред'являвся до примусового виконання в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, як слідує з інформації на звороті виконавчого листа, в останній раз виконавчий лист було повернуто стягувачу 30.06.2015 р., при цьому виконавчий лист, як про це зазначено в тексті виконавчого листа, - дійсний для пред'явлення протягом одного року.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2016 року № 52093904 винесена протиправно, оскільки виконавчий лист було пред'явлено до виконання з пропуском встановленого строку.

Таким чином, у відповідності до вимог установлених Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ (втратив чинність з 05.10.2017 р., згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. N 1404-ШП) державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

У зв'язку з чим, ТОВ "Кліо", через представника-адвоката П.В. Марамигіна, було подано скаргу від 26.06.2017 р., в порядку ст.ст. 369, 383 Цивільного процесуального кодексу України, яка була прийнята до розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

Разом з тим, 13.11.2018 р. ТОВ "Кліо" в рекомендованому листі за трек-номером 8800000895623 отримало постанову про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 р. у виконавчому провадженні № 52093904 та постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови державного виконавця від 09.11.2018 р. в виконавчому провадженні № 57634669.

За інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження стало відомо, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 р. в виконавчому провадженні № 52093904 була винесена внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу, згідно п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", за письмовою заявою стягувача, згідно постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.11.2018 р. в виконавчому провадженні № 52093904.

Позивач вважає, що в даному випадку, вказана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 р. у виконавчому провадженні № 52093904 є незаконною, порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Кліо".

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того апелянт вказує, що до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження внесено зміни та вказано, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, які підлягали примусовому стягненню. Відповідно постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52093904 від 06.11.2018 року винесена в порядку ст. 3,27,40 Закону України про виконавче провадження з врахуванням змін.

Скасування ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27.12.2018 року у справі № 308/6084/17 постанови про відкриття виконавчого провадження №52093904 від 06.09.2017 року не тягне за собою наслідків автоматичного скасування усіх виконавчих дій вчинених державним виконавцем після такого відкриття.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана у даній адміністративній справі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 у виконавчому провадженні №52093904 була винесена у зв'язку із закінченням виконавчого провадження № 52093904 за яким виконавчий збір не стягнуто, а постанова про відкриття виконавчого провадження № 52093904 від 06.09.2017 року скасована, відтак, стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим провадженням є протиправним, а постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 у виконавчому провадженні №52093904 підлягає скасуванню.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №52093904 з примусового виконання виконавчого листа №2п-7701/10 виданого 15.11.2011 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ТзОВ "Кліо", ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Закарпатської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 691581,31грн. заборгованості.

06.09.2016 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о Секерня Є.М. керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999) постановою про відкриття виконавчого провадження було відкрите виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2п-7701/10 виданого 15.11.2011 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ТзОВ "Кліо", ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Закарпатської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 691581,31грн. заборгованості та надано строк для самостійного виконання рішення суду до 13.09.2016 року.

21.12.2016р. головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о у порядку ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016) винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника, на підставі якої накладено арешт на все майно боржника, копію постанови у порядку ст. 28 ЗУ Про виконавче провадження надіслано сторонам виконавчого провадження та до Головного сервісного центру МВС України ТСЦ 2141 МВС в Закарпатській області для відома та виконання.

16.07.2018р. на адресу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о надійшла заява представника АТ Райффайзен Банк Аваль про повернення виконавчого документа за заявою стягувача у порядку п. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження . На підставі вказаної заяви та у відповідності до п. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016) 06.11.2018р. головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно 06.11.2018р. головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о Секерня Є.М. керуючись ст. 3, 27, 40 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016) винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ТзОВ Кліо у розмірі 69158,13грн. копію якої у відповідності до ст. 28 ЗУ Про виконавче провадження надіслано боржнику для відома та виконання.

09 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о Дерев'янко О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №57634669 з виконання постанови Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у З/о №52093904 виданої 06 листопада 2018 року щодо стягнення з ТзОВ "Кліо" на користь держави виконавчий збір у розмірі 69158,13 грн.

Крім того, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2018 року встановлено, що у зв'язку із пропуском стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області передчасно прийняв виконавчий лист № 2п-7701/10 до примусового виконання, оскільки в силу положень ч. 4ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016 року), а мав би його повернути стягувачу на протязі трьох робочих днів з моменту пред'явлення. Вказаним рішенням суду скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 52093904 від 06.09.2017 року, винесену державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Ухвала набрала законної сили 27.12.2018.

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404- VIII (далі - Закон № 1404), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, і у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2018 року встановлено, що у зв'язку із пропуском стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області передчасно прийняв виконавчий лист № 2п-7701/10 до примусового виконання, оскільки в силу положень ч. 4ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016 року), а мав би його повернути стягувачу на протязі трьох робочих днів з моменту пред'явлення. Вказаним рішенням суду скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 52093904 від 06.09.2017 року, винесену державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Ухвала набрала законної сили 27.12.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проаналізувавши обставини та вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 52093904 є протиправним, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження № 52093904 від 06.09.2017 року скасована ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2018 року, крім того даною ухвалою встановлено, що виконавчий лист № 2п-7701/10 мав бути повернути' стягувачу на протязі трьох робочих днів з моменту пред'явлення, а тому постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.11.2018 у виконавчому провадженні №52093904 підлягає скасуванню.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - залишити без задоволення .

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 260/1258/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 13.03.2019 року