Ухвала

від 11.03.2019 по справі 2540/2784/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2019 року

Київ

справа №2540/2784/18

адміністративне провадження №К/9901/5607/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №2540/2784/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аліта еко до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

27.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліта Еко" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення від 24.01.2018 № 0004751305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 14147,12 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від16.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Головного управління ДФС в Чернігівській області від 24.01.2018 № 0004751305 Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф (20 %) у розмірі 13 250,77 грн. за період з 21.10.2016 по 28.12.2017 року та нараховано пеню у розмірі 896,35 грн., а всього у сумі 14147,12грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Аліта еко у період з 21.10.2016 року по 28.12.2017 року перераховано єдиний соціальний внесок на рахунок Менської ОДПІ (Щорське відділення) згідно платіжних доручень № 32 від 03.10.2016 року на суму 2 277,00 грн.; № 63 від 02.11.2016 року на суму 2500,00 грн.; № 95 від 05.12.2016 року на суму 2 595,03 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в платіжних дорученнях зазначено розрахунковий рахунок, на який перераховуються кошти № 37191210022523.

Як свідчить лист з офіційного сайту ГУ ДФС в Чернігівській області з 03 жовтня 2016 року розпочали діяти нові рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування в органах ДФС. Серед переліку ОДПІ, по яким відкриті нові рахунки значиться Менська ОДПІ (Щорське відділення).

У той же час, серед рахунків Менської ОДПІ (Щорське відділення) значиться рахунок № 37191210022523.

15 грудня 2016 року, з метою виправлення помилки, Товаривством була направлена заява до податкового органу із проханням перерахувати з невірно вказаного рахунку помилково перераховані кошти на правильний рахунок.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку 3719, не може слугувати підставою для застосування до Позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Головне управління ДФС у Чернігівській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 2540/2784/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволені позову.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №2540/2784/18 є вимога про скасування рішення від 24.01.2018 № 0004751305 у розмірі 14147,12 грн.

Отже рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №2540/2784/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 2540/2784/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова