Постанова

від 12.03.2019 по справі 806/1394/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/1394/16

адміністративне провадження №К/9901/27806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі суддів Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.

у справі № 806/1394/16

за позовом Малого приватного підприємства Атлант-будсервіс

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення сум бюджетного відшкодування,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Мале приватне підприємство Атлант-будсервіс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням збільшення позовних вимог) визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування, стягнути з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості.

Постановою від 8 червня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, стягнув на користь позивача з Державного бюджету України пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості за вересень 2015 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вимоги Закону України від 28 грудня 2015 року №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , декларації позивача, який самостійно визначив, що непогашені суми податку на додану вартість, що були заявлені за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року віднесені до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, то залишок від'ємного значення за серпень 2014 року в сумі 18 497 грн і 15 389 грн не може приймати участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень-травень 2016 року, оскільки дані суми при поданні декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року були задекларовані у збільшення реєстраційної суми.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0006101200 від 18 липня 2016 року, № 0006361200 від 20 липня 2016 року. В задоволенні решті позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що Податковим кодексом України не заборонено змінювати напрямок використання коштів - непогашених сум податку на додану вартість, що зазначені як від'ємне значення. Доводи відповідача про те, що суми відображені у графі 5 таблиці 1 додатку 2 декларації надалі можуть бути спрямовані лише для врахування у розрахунку реєстраційної суми і не можуть бути передекларовані як бюджетне відшкодування визнані судом хибними.

У грудні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У січні 2017 року позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та жодним чином не спростовує доводів, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

11 травня 2016 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, в якій задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) - 201 965 грн, 15 389 грн податкових зобов'язань (рядок 9) та зазначено в рядку 20.2.1, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - це 44 189 грн.

Разом з декларацією подано довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складається з періодів: за серпень 2014 року - 15 389 грн та 28 800 грн за квітень 2016 року як різниця між податковим кредитом і податковим зобов'язанням квітня 2016 року.

Податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 9 червня 2016 року №801/12-01/32510918, за висновками якого підприємством при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року порушено вимоги пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , Закону України від 28 грудня 2014 року №7 VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , пункт 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та недотримані вимоги листа ДФС України № 7796/7/99-99-19-03-02-17 від 6 березня 2015 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200/1.3 ст.200/1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, рядок 20.2 та рядок 20.2.1 за квітень на суму 15 389,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 № 0006101200 від 18 липня 2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15 389,00 грн та застосування 3 847,25 грн штрафних (фінансових) санкцій.

13 червня 2016 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, в якій задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) - 178 321 грн, 18 497 грн податкових зобов'язань (рядок 9) та зазначено в рядку 20.2.1 що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - це 39 042 грн.

Разом з декларацією подано довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складається з періодів: за серпень 2014 року - 18 497 грн та 20 545 грн за травень 2016 року як різниця між податковим кредитом і податковим зобов'язанням травня 2016 року.

Податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 5 липня 2016 року № 889/12-01/32510918, висновками якого встановлено, що позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року порушив вимоги пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , пункт 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та недотримані вимоги листа ДФС України №7796/7/99-99-19-03-02-17 від 6 березня 2015 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200/1.3 ст.200/1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, рядок 20.2 та рядок 20.2.1 за травень 2016 року на суму 18 497,00 грн.

На підставі вказаного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 № 0006361200 від 20 липня 2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18 497,00 грн та застосування 9 248,50 грн штрафних санкцій.

Рішення податкового органу вмотивовані тим, що залишки від'ємного значення не можуть приймати участі в розрахунку суми бюджетного відшкодування, оскільки дана сума при поданні попередньої декларації була задекларована у збільшення реєстраційної суми.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4. статті 200 податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

Сума від'ємного значення, розрахована згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України не є спірною між сторонами. Але відповідач за результатами камеральних перевірок зменшив суми бюджетного відшкодування у квітні 2016 року на 15 389 грн та у травні 2016 року на 18 497 грн. Вказані суми відповідачем самостійно враховано у збільшення залишку від'ємного значення наступного звітного періоду.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим кодексом України не заборонено платнику податків змінювати напрямок використання коштів - непогашених сум податку на додану вартість, що зазначені як від'ємне значення.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про неможливість відшкодування податку на додану вартість за травень 2016 року у розмірі 18 497 грн та за квітень 2016 року у розмірі 15 389 грн, оскільки це призведе до подвійного використання платником від'ємного значення, тому що на сьогоднішній день вже збільшено реєстраційну суму, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні. Податковим органом самостійно, всупереч вимог закону, віднесено суми від'ємного значення на рахунок збільшення реєстраційної суми, тому покладати на підприємство наслідки таких дій відповідача неможливо.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 806/1394/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер