Постанова

від 13.03.2019 по справі 418/314/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Шовкун В.О.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 418/314/18

Провадження № 22-ц/810/112/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_2,

боржник - ОСОБА_3,

орган державної виконавчої служби - Міловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 24 січня 2019 року, постановлену у складі судді Шовкуна В.О. в смт. Мілове Луганської області,

за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця, в обґрунтування якої вказав, що 26 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Міловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській областіСтаріковим А.А. було відкрито виконавче провадження за № 55436195 з виконання виконавчого листа № 2/418/45/17 418/69/17 від 21 вересня 2017 року, виданого на виконання рішення Міловського районного суду Луганської області по цивільній справі № 418/69/17 від 12 травня 2017 року за його позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння або відшкодування його вартості. Однак, зазначене рішення суду не виконане в повному обсязі.

Постановою від 21 березня 2018 року закінчено виконавче провадження та виконавчий лист 2/418/45/17418/69/17 повернуто до суду.

ОСОБА_2 просив суд визнати постанову про закінчення виконавчого провадження № 55436195 від 21 березня 2018 року протиправною та зобов'язати старшого державного виконавця Міловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській областіСтарікова А.А. відновити виконавче провадження.

Ухвалою Міловського районного суду Луганської області від 24 січня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що боржнику не було роз'яснено порядок виконання рішення суду, а саме те, що останній зобов'язаний передати майно визначене у виконавчому листі. Суд не звернув уваги на те, що частина майна боржником взагалі не передавалась та до передачі не пропонувалась. Тобто, обов'язок по виконанню рішення суду боржник не виконав в повному обсязі.

Також посилається на те, що висновок суду про ухилення стягувача від виконання на його користь рішення суду, оскільки він відмовився прийняти частину майна, яке не було наділено окремими ознаками та особливими прикметами, є помилковим, оскільки стягувач не має обов'язку виконання рішення суду.

Додатково ОСОБА_2 зазначає, що при винесенні постанови про закриття виконавчого провадження державним виконавцем не вирішено питання про повернення сплаченого стягувачем авансового внеску.

У відзиві на апеляційну скаргу Міловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зазначає, що судом чітко визначений спосіб виконання рішення, а саме витребування, державним виконавцем не було порушено вимоги належного виконання рішення суду. Спосіб та порядок виконання, які визначені статтею 63 Закону України Про виконавче провадження та виконавчим документом, були в повному обсязі дотримані державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження.

Також, Міловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вказує на те, що посилання скаржника на ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження є помилковим, оскільки положення зазначеної норми закону можуть бути застосовані у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень . Під час прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження повернення авансового внеску стягувачу було неможливим у зв'язку з ненаданням останнім банківських реквізитів для його перерахування. Після надання стягувачем реквізитів авансовий внесок повернутий ОСОБА_2 в повному обсязі.

Від ОСОБА_3 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Від Міловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що фактично скаржник сам ухиляється від виконання на його користь рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом безпідставного неприйняття речей, визначених у виконавчому листі. Оскільки у ньому витребувані речі не були наділені окремими ознаками (колір, вага, в робочому воно стані чи ні, рік придбання, тощо) або особливими прикметами, за якими можна ідентифікувати їх належність скаржнику, а тільки найменуванням і кількістю, таку поведінку скаржника суд розцінив як маніпулювання рішенням суду.

Суд вважав, що постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження , оскільки державним виконавцем виконані норми п. 11 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 63 цього закону.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 23 вересня 2017 року Міловським районним судом Луганської області виданий виконавчий лист, за яким витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 належне ОСОБА_2 рухоме майно: стіл кухонний, електричний шуруповерт, бензопилу, шланги для поливу 100 м, вулики 14 шт., бджолосім'ї-10 шт., каністри металеві 20 л.- 7 шт., каністри пластикові 20 л. - 30 шт., каністри пластикові 10 л.- 35 штук, запарник корму-1 шт.

Постановою старшого державного виконавця Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старіковим А.А. від 26 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55436195 про примусове виконання виконавчого листа № 2/418/45/17 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області про витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 належного ОСОБА_2 вищезазначеного рухомого майна.

Відповідно до повідомлення старшого державного виконавця Старікова А.А., сторонам була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2017 року про примусове виконання рішення Міловського районного суду.

Боржнику ОСОБА_3 було роз'яснено порядок виконання рішення суду.

12 січня 2018 року державним виконавцем Старіковим А.А. у зв'язку з невиконанням рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_3 на суму 1700 грн., постановою від 07 березня 2018 року - у подвійному розмірі 3400 грн.

15 березня 2018 року державним виконавцем Старіковим А.А. було направлено повідомлення до Міловського відділу поліції ГУНП в Луганській області про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_3 та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

Постановою слідчого Міловського ВП ГУНП в Луганській області від 26 березня 2018 року кримінальне провадження відносно боржника ОСОБА_3 закрите за відсутністю в її діях складу злочину.

Згідно листа голови Зориківської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_5, останній звертався з проханням до голови Морозівської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_6 з проханням про повідомлення стягувача ОСОБА_2 про те, щоб останній забрав належні йому речі з подвір'я боржника ОСОБА_3.

21 березня 2018 року державним виконавцем Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старіковим А.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/418/45/17 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з надісланням виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку передбаченому ч. 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження .

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дійшовши висновку щодо правомірності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2018 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дії державного виконавця з виконання виконавчого листа про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі передбачені статтею 60 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно статті 60 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що у разі виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу. І лише у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, складає про це акт і лише після цього виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем не здійснювалися, передбачені статтею 60 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії щодо вилучення у ОСОБА_3 майна зазначеного у виконавчому листі та передачі його ОСОБА_2.

Так, в матеріалах справи відсутні як акт про вилучення майна зазначеного у виконавчому листі № 2/418/45/17 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області, у ОСОБА_3, так і акт про неможливість виконання рішення суду, якщо майно яке підлягає передачі стягувачу в натурі знищено або відсутнє.

Суд першої інстанції зазначаючи про те, що фактично скаржник сам ухиляється від виконання на його користь рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом безпідставного неприйняття речей, визначених у виконавчому листі, не звернув уваги не те, що у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Під час виконавчого провадження ОСОБА_2 державному виконавцю надавалися письмові пояснення, в яких останній повідомляв про те, що частина майна зазначеного у виконавчому листі йому боржником передана, від отримання бензопили, електричного шуруповерту, шланги для поливу 100 м, стола кухонного, вулика 1 шт. відмовляється, оскільки це не його майно, а бджолосім'ї-2 шт., каністри металеві - 4 шт., каністри пластикові 10 л.- 1 шт., каністри пластикові 20 л. - 18 шт., не передавалися і не пропонувалися.

Проте, державним виконавцем не були вчинені всі, передбачені діючим законодавством і, зокрема, ст. 60 Закона України Про виконавче провадження виконавчі дії, як щодо вилучення майна у ОСОБА_3 та передачі його ОСОБА_2, так і щодо складання акту.

Даних про те, що державним виконавцем перевірялось наявність чи відсутність у боржника майна, а саме: бджолосім'ї - 2 шт., каністри металеві - 4 шт., каністри пластикові 10 л.- 1 шт., каністри пластикові 20 л. - 18 шт., та складалися акти про це, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у разі знищення майна, яке підлягало передачі стягувачу або письмової відмови стягувача від одержання майна, вилученого у боржника під час виконання рішення, державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження ).

У разі встановлення факту відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу. (п.6 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. (ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, в залежності від встановлених державним виконавцем обставин, а саме знищення майна, відмова стягувача від одержання майна, вилученого у боржника чи відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу, які мають різні наслідки для стягувача.

Зазначені обставини свідчать про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа № 2/418/45/17 418/69/17 положень Закону України Про виконавче провадження .

Проте, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 24 січня 2019 року, помилково застосував до даних правовідносин ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , яка регулює виконання рішень немайнового характеру, а саме порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 41 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ухвалу суду від 24 січня 2019 року слід скасувати та ухвалити постанову про задоволення скарги ОСОБА_2, а саме про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження № 55436195 від 21 березня 2018 року незаконною та зобов'язати Міловськой районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській областівідновити виконавче провадження.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг в сумі 352,40 грн. згідно квитанції № 0.0.1062872782.1 від 18.06.2018 року та згідно 384,20 грн. квитанції № 20 від 31.01.2019 року .

За подання касаційної скарги скаржником сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, то з Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг та касаційної скарги у сумі 1441,40 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384,451,452 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 24 січня 2019 року скасувати на постановити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_2 про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною та зобов'язання відновити виконавче провадження задовольнити.

Визнати постанову старшого державного виконавця Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старікового А.А. від 26 грудня 2017 року незаконною.

Зобов'язати Міловськой районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській областівідновити виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа № 2/418/45/17 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області.

Стягнути з Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (код ЄДРПОУ 34311560) на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, судовий збір в сумі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2019 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.В. Єрмаков

В.М. Луганська