Постанова

від 23.03.2021 по справі 418/314/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 418/314/18

провадження № 61-7901св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міловський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Єрмакова Ю. В., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавцяМіловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старікова А. А. (далі - ВДВС) від 21 березня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа суду, який його видав.

Вимоги обгрунтовані тим, що на виконанні у ВДВС перебував виконавий лист № 418/69/17 з виконання рішення Міловського районного суду Луганської області від 12 травня 2017 року про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 рухомого майна, а саме: стола кухонного розсувного - 1 шт., електричного шуруповерта - 1 шт., бензопили - 1 шт., шланга для поливу - 100 м, вуликів - 14 шт., бджолосімей - 10 шт., каністр металевих на 20 л - 7 шт., каністр пластикових на 20 л - 30 шт., каністр пластикових на 10 л - 35 шт., запарника корму - 1 шт.

Заявник зазначав, що вказаний виконавчий лист виконано неповністю, проте постановою ВДВС від 21 березня 2018 року закінчено виконавче провадження № 55436195 та повернуто виконавчий лист суду, який його видав.

Вважав вказану постанову протиправною, оскільки державний виконавець зобов`язаний відповідно до Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон) не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридиних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення у повному обсязі у порядок та спосіб, що встановлені виконавчим документом та Законом. Водночас державний виконавець не здійснив всіх необхідних заходів для виконання судового рішення у повному обсязі, а отже, оскаржувана постанова є передчасною та протиправною.

Просив визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2018 року № 55436195 протиправною та зобов`язати ВДВС відновити виконавче провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Міловського районного суду Луганської області від 24 січня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що стягувач ОСОБА_1 фактично сам ухиляється від виконання ухваленого на його користь судового рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки безпідставно не приймає речі, визначені у виконавчому листі. Врахувавши те, що витребувані речі не наділені індивідуально визначеними ознаками: колір, вага, стан, рік придбання, за якими можна встановити їх належність стягувачу, то відмову ОСОБА_1 від прийняття цих речей суд розцінив як маніпулювання рішенням суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам пункту 11 частини першої статті 39та частини третьої статті 63 Закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 13 березня 2019 року ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 24 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 . Визнано постанову дердавного виконавця ВДВС від 26 грудня 2017 рокунезаконною. Зобов `язано ВДВС відновити виконавче провадження № 5543619. Стягнено з ВДВС на користь ОСОБА_1 1 441,40 грн судового збору.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши у справі нове рішення про задоволення скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дії державного виконавця з виконання виконавчого листа про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, передбачені статтею 60 Закону, якою встановлено порядок виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, та визначено дії виконавця у разі знищення предметів та письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання судового рішення. За відсутності у матеріалах справи акта про вилучення у ОСОБА_2 майна, зазначеного у виконавчому листі, та акта про неможливість виконання судового рішення у зв`язку зі знищенням або відсутністю цього майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нездійснення виконавцем дій, передбачених статтею 60 Закону щодо вилучення у боржника ОСОБА_2 зазначеного у виконавчому листі майна та передачі його ОСОБА_1 .Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що залежно від встановлених державним виконавцем обставин, а саме знищення майна, відмова стягувача від одержання майна, вилученого у боржника чи відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу, які мають різні наслідки для стягувача. Вказане свідчить про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17 положень Закону. Суд першої інстанції помилково застосував до цих правовідносин статтю 63 Закону, яка регулює виконання рішень немайнового характеру, а саме порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року виправлено описку у постанові Луганського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у написанні дати постанови старшого державного виконавця Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старікового А.А. у абзаці четвертому резолютивної частини замість 26 грудня 2017 року зазначено 21 березня 2018 року .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ВДВС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити у справі нове рішення про задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Відкриваючи провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував пропущення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції, не звернув уваги, що у виконавчому листі № 2/418//45/17 418/69/17, виданому Міловським районним судом Луганської області, зазначено виконання судового рішення у спосіб витребування майна , а не вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні .

Порядок виконання рішень, згідно з яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону, згідно з частиною третьою якої передбачено надсилання виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у разі повторного невиконання боржником без поважних причин рішення, яке не може бути виконане без участі боржника, та винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Враховучи, що Міловський районний суд Луганської області визначив спосіб виконання рішення у спосіб витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 рухомого майна, а підстави для його зміни відсутні, державний виконавець не порушив вимоги про належне виконання судового рішення.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

22 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 вересня 2017 року Міловський районний суд Луганської області видав виконавчий лист № 2/418/45/17, 418/69/17 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 рухомого майна: стола кухонного, електричного шуруповерта, бензопили, шланга для поливу 100 м, вуликів - 14 шт., бджолосімей - 10 шт., каністр металевих на 20 л - 7 шт., каністр пластикових на 20 л - 30 шт., каністр пластикових 10 л -35 штук, запарника корму - 1 шт.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Старікова А. А. від 26 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55436195 з примусового виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області 23 вересня 2017 року, про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 зазначеного рухомого майна.

Відповідно до повідомлення старшого державного виконавця Старікова А. А., сторонам направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2017 року про примусове виконання рішення Міловського районного суду від 12 травня 2017 року.

Боржнику ОСОБА_2 роз`яснено порядок виконання рішення суду.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 судового рішення 12 січня 2018 року державний виконавець Старіков А. А. виніс постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 на суму 1 700,00 грн, постанову від 07 березня 2018 року - у подвійному розмірі 3 400,00 грн.

15 березня 2018 року старший державний виконавець Старіков А. А. направив повідомлення до Міловського відділу поліції Головного управління національно поліції в Луганській області (далі - Національна поліція) про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_2 та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого Національної поліції від 26 березня 2018 року кримінальне провадження щодо боржника ОСОБА_2 закрите за відсутністю у її діях складу злочину.

Згідно з листом голови Зориківської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_3 , він звертався до голови Морозівської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_4 повідомити стягувача ОСОБА_1 про те, щоб останній забрав належні йому речі з подвір`я боржника ОСОБА_2

21 березня 2018 року старший державний виконавець ВДВС Старіков А. А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області, на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону у зв`язку з надсиланням виконавчого документа до суду, який його видав, відповідно до частини тетьої статті 63 Закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статтею 10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії стосовно боржника, послідовність яких визначена Законом.

Відповідно до статті 60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 60 Закону у разі виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржнику, складає про це акт і лише після цього виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суди встановили, що державному виконавцю надавалися письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він повідомляв, що частину зазначеного у виконавчому листі майна, боржник йому передала, від отримання бензопили, електричного шуруповерту, шланги для поливу 100 м, стола кухонного, вулика 1 шт. він відмовляється, оскільки це не його майно, а бджолосім`ї - 2 шт., каністри металеві - 4 шт., каністри пластикові на 10 л - 1 шт., каністри пластикові на 20 л - 18 шт. йому не передані.

Встановивши, що державний виконавець не здійснив, передбачені статтею 60 Закону, виконавчі дії щодо вилучення у ОСОБА_2 зазначеного у виконавчому листі майна та передачі його ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні акти про вилучення у ОСОБА_2 майна визначеного у виконавчому листі № 2/418/45/17, 418/69/17, виданого Міловським районним судом Луганської області, та про неможливість виконання рішення суду, якщо майно, яке підлягає передачі стягувачу в натурі знищено або відсутнє. Врахувавши, що державний виконавець не перевірив наявності чи відсутності у боржника майна, а саме: бджолосімей - 2 шт., каністр металевих - 4 шт., каністр пластикових на 10 л.- 1 шт., каністр пластикових на 20 л. - 18 шт., та склав відповідні акти, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17 вимог Закону.

У разі знищення майна, яке підлягало передачі стягувачу або письмової відмови стягувача від одержання майна, вилученого у боржника під час виконання рішення, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статты 40 Закону).

У разі встановлення факту відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу (пункт 6 частини першої статті 37 Закону).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону).

Отже, залежно від встановлених державним виконавцем обставин, а саме знищення майна, відмови стягувача від одержання майна, вилученого у боржника, чи відсутності майна, що має бути передано стягувачу, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу, які мають різні наслідки для стягувача.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недотримання державним виконавцем під час виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17 вимог Закону .

Верховний Суд зауважує, що до правовідносин, які виникли під час виконання виконавчого листа № 2/418/45/17, 418/69/17, не підлягає застосуванню стаття 63 Закону, яка регулює виконання рішень немайнового характеру, а саме: порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 41 Закону у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті розгляду скарги і не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, про що зазначено в касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 , 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міловського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко