Постанова

від 12.03.2019 по справі 2-н-485/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/895/19

2-н-485/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12» березня 2019 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 2-н-485/11

Номер провадження 22-ц/804/895/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - КП Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 січня 2019 року головуючого судді Вайновського А.М. із складанням повного тексту судового рішення 15 січня 2019 року по цивільній справі про скасування судового наказу,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 (зміна прізвища відбулася у зв'язку з реєстрацією шлюбу 23 серпня 2011 року) звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2011 року у справі № 2н -485/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_5,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь комунального підприємства Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - КП Маріупольське ВУВКГ заборгованості за користування послугами з водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2001 року по 01 березня 2011 року у сумі 12 311 грн.41 коп.,суми за інформаційно-технічні послуги та суми судового збору , мотивуючи заяву тим, що не згодна із стягнутою сумою боргу , оскільки стягувачем, було пропущено строк позовної давності за вказаними вимогами. Просила поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки судовий наказ вона отримала приблизно 26 грудня 2018 року і до цього часу вона не знала про його існування. Зазначала, що не є досвідченою у сфері юриспруденції, що змусило її шукати кваліфіковану юридичну допомогу, що у свою чергу було ускладнено новорічними святами.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 січня 2019 року ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2011 року у справі №2н - 485/11 - відмовлено, вказану заяву повернуто заявникові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що є юридично необізнаною людиною та не мала змоги самостійно скласти заяву про скасування судового наказу. Тому, їй довелося звернутися за юридичною допомогою, що потребувало часу та було ускладнено новорічними святами.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України ,відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Як передбачено п.п.6, 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк та повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 6,10 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову поновити пропущений процесуальний строк та повернення заяви заявникові, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 29 березня 2011 року КП Маріупольське ВУВКГ звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржників ОСОБА_5,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 на користь підприємства заборгованості за користування послугами водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2001 року по 01 березня 2011 року .

Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2011 року № 2н-485/11 , з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, у солідарному порядку на користь КП Маріупольське ВУВКГ було стягнуто заборгованість з водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2001 року по 01 березня 2011 року у загальній у сумі 12 311,41 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 січня 2019 року ОСОБА_1 (зміна прізвища відбулася у зв'язку з реєстрацією шлюбу 23 серпня 2011 року) у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2011 року у справі № 2н-485/11 - відмовлено, вказану заяву повернуто заявникові.

Повертаючи ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції посилався на закінчення строку для подання такої заяви до суду, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, та неповажності причин для його поновлення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана

органами та особами, яким законом надано право звертатися досуду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про отримання судових наказів винесених по заявам комунальних служб міста про стягнення з неї грошових коштів за користування їх послугами в квартирі АДРЕСА_1 про існування яких їй тільки на теперішній час стало відомо від виконавчої служби . Судом судові накази їй не надсилалися, та їх вона не отримувала,тому вважала необхідним просити суд про їх видачу у зв*язку із бажання прийняти міри щодо їх скасування.

До заяви ОСОБА_1 надала копію виписки із матеріалів виконавчого провадження про суму боргу по судовим наказам (а.с.15) .

Згідно запису на заяві ОСОБА_1 вбачається про отримання копій 17 грудня 2018 року . (а.с.15).

Згідно копії неповної заяви на одному аркуші ОСОБА_1 ,отриманої судом першої інстанції за вх.811 14 січня 2019 року , про скасування судового наказу про стягнення з неї на користь КП Маріупольське ВУВКГ заборгованості , вбачається ,що ОСОБА_1 зауважила,що судовий наказ не був вручений після його винесення. Не знала про його існування до тих пір доки виконавча служба не повідомила бухгалтерію за місцем її роботи про наявність судового наказу.Просила поновити строк для подачі заяви на скасування судового наказу , оскільки судовий наказ вона отримала приблизно 26 грудня 2018 року і до цього часу вона не знала про його існування. Зазначала, що не є досвідченою у сфері юриспруденції, що змусило її шукати кваліфіковану юридичну допомогу, що у свою чергу було ускладнено новорічними святами (а.с.19 ) .

Таку обставину пропуску строку на подання заяви суд першої інстанції визнав неповажною.

Апеляційний суд зазначає, що, вирішуючи питання поважності причин пропуску процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (заява №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Ryabykh v. Russia , заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади

про прийняті рішення у їхній справі (справа ОСОБА_2 проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у

принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.

Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 100 цього Кодексу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 105-106 ЦПК України (в редакції чинній на час видачі оскаржуваного наказу) боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних відомостей про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 104 ЦПК України, які діяли на час видачі судового наказу, нема також відомостей, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання копії судового наказу.

Тільки після звернення ОСОБА_1 до суду 29 листопада 2018 року отримано копії ,як зазначено у заяві , лише 17 грудня 2018 року (а.с.15).

Вказаний запис не містить зазначення отримання саме копії судового наказу № 2-н-485/11 від 04 квітня 2011 року та доданих до нього документів (копії заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.2 ст.169 ЦПК України , ч.2 ст.104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) .

Проте , з неповної копії заяви про скасування судового наказу,яка міститься у матеріалах справи на одному аркуші ,зареєстрованої судом першої інстанції вх.811 14 січня 2019 року, вбачається,що ОСОБА_1 зазначає про отримання судового наказу у суді приблизно 26 грудня 2018 року ,що не перевірено судом. Крім того, із зазначеної заяви не вбачається, коли ОСОБА_1 направила до суду заяву (а.с.19) .

Відсутність повного тексту заяви ОСОБА_1 не дає можливості здійснення перевірки щодо повного викладення обставин на які вона посилалася аргументуючи поважність причин на поновлення строку подання заяви про скасування судового наказу .

З неповної копії заяви ОСОБА_1 вбачається , що вона докладала зусиль для отримання правової допомоги по складенню заяви про скасування судового наказу (а.с. 19 ).

Через відсутність повного тексту заяви про скасування судового наказу не можливо встановити аргументацію інших причин і підстав ,з яких заявник вважав ці причини поважними.

Положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Через відсутність повного тексту заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу не можливо встановити наявність чи відсутність переконливих доказів поважності його пропуску .

Розглядаючи клопотання боржника ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, не навів належних підстав щодо обґрунтування невизнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з відповідною заявою .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо повернення заявнику заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України,апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 січня 2019 року - скасувати , справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 березня 2019 року .

Судді :