Постанова

від 28.02.2019 по справі 538/1043/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1043/17 Номер провадження 22-ц/814/737/19Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року, ухвалене суддею Бондарь В.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчиняти дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Лохвицького районного суду Полтавської області з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинення дій.В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який було розірвано 22.12.2008 року. За час шлюбу вони побудували житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: Полтавська область, смт. Лохвиця, вул. Набережна, 20. Рішенням суду від 29.03.2013 року за позовом про поділ спільного майна подружжя за нею визнано право власності на 1/2 частину вищезазначеного будинковолодіння та проведено поділ в натурі між нею та колишнім чоловіком і виділено їй квартиру № 1 в основній частині житлового будинку А-1 з певними приміщеннями. Огорожа та яма вигрібна залишені у спільному користуванні. Додатковим рішенням районного суду від 15.07.2013 року між нею та ОСОБА_4 були розподілені необхідні переобладнання. В подальшому вона здійснила відповідні переобладнання в квартирі № 1, виготовила технічний паспорт та зареєструвала право власності на нерухомий об'єкт.

До теперішнього часу відповідач ОСОБА_4 ніяких переобладнань у його частині будинку не зробив, відповідні дозволи на переобладнання не отримав. Його довірена особа ОСОБА_2 постійно навідується до будинку, після чого залишає за собою руйнування належного їй об'єкта нерухомості. Зокрема, ним у липні-серпні 2017 року було знято двоє металевих воріт, частину оцинкованої системи водостоків, вирито металеві рейки довжиною близько 5 м, знято двоє дерев'яних дверей; вибито два вікна на другому поверсі, зруйновано міжкімнатна стіна і викинуто цеглу та рами вибитих вікон під вікна першого поверху будинку, на другому поверсі знято частину дерев'яної підлоги; знято металеві рейки з-під огорожі близько 6 м; знято шифер з покрівлі будинку над гаражем в кількості 35 листів; знято супутникову антену, забито піною труби водовідведення; витягнуті 2 нові каналізаційні труби з траншеї, виритої позивачкою для нової системи водовідведення згідно проекту і закидано траншеї цеглою та іншим сміттям; висипане під двір причіп сміття; пошкоджено несучу конструкцію стіни будинку, вибито цеглу, шлакоблоки, пошкоджено та знято вентиляційну трубу довжиною 5 м, закидано вигрібну яму будівельним сміттям; знято асфальт і розкидано яму діаметром 1 м навколо газового стояка.

Вона неодноразово зверталася до поліції з приводу вказаних дій. У висновку ДОП ОСОБА_5 ГУ НП в Полтавській області визначено суму пошкодження майна у розмірі 8636 грн., що також підтверджується товарними чеками від 25.09.2017 року. Крім того, підтверджено пошкодження каналізації на суму 4971 грн.

З урахуванням вищенаведеного та поданих до позову уточнень ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідачів на свою користь завдані їй збитки в сумі 45158 грн.; моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо переобладнання в квартирі АДРЕСА_1, без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації; зобов'язати співвласника ОСОБА_4 влаштувати два вікна в квартирі № 2 закласти пробиті несучі конструкції будівлі в кв. 2 за вказаною адресою, відновити покрівлю над прибудовою - гаражем літ. "а"; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та заборону вчиняти певні дії - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 45158 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Заборонено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинення будь-яких дій щодо переобладнання в частині будинку за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2880 гривень.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2, оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки експертиз щодо здійснення робіт по демонтуванню огорожуючих конструкцій будинку у невідповідності з проектом перепланування та без проектної документації та відповідних дозвільних документів, на які послався в рішенні суд першої інстанції, проведені в рамках кримінального провадження, тому не є належними доказами у цивільній справі. Крім цього, в квартирі АДРЕСА_3 проводився не капітальний ремонт, а поточний, який передбачає систематичне і своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання, поліпшення експлуатаційних показників будівлі, покращання її планування, благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

Зі свідками, які давали проти нього покази, він перебуває у неприязнених стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди суд не зазначив, в чому вона полягала, тоді як курс лікування позивачки після НЦД по гіпертонічному типу, підтверджує лише вікові зміни в її організмі.

Розгляд справи проводиться апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.03.2013 року, яке є чинним, за позовом про поділ спільного майна подружжя, за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину будинковолодіння за адресою:м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, проведено поділ в натурі між нею та ОСОБА_4, а саме виділено їй квартиру № 1 в основній частині житлового будинку А-1 наступні приміщення: 1) на першому поверсі - коридор 1-1 площею 7,4 м2, передня 1-2 площею 15,87 м2, житлова кімната 1-3 площею 20,3 м2, ванна 1-4 площею 3,7 м2, кухня 1-6 площею 12,2 м2, на другому поверсі - передня 1-8 площею 10,7 м2, житлова кімната 1-11 площею 21, 3 м2, 2) ганок входу. Огорожа та яма вигрібна залишені у спільному користуванні.

ОСОБА_4, як співвласнику на Ѕ частину, виділено квартиру № 2 за вищевказаною адресою. Заборонено йому поселяти в свою частину вказаного будинковолодіння сторонніх осіб до моменту повного проведення перепланування та переобладнання відповідно до висновку експерта (а.с. 8-9, 12-14).

Додатковим рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.07.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розподілено необхідні переобладнання житлового будинку за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20 (а.с. 10-11).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24.06.2016 року поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану в м. Лохвиця, вул. Набережна, 20.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0275 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в м. Лохвиця, Полтавської області, вул. Набережна, 20.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0275 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в м. Лохвиця, Полтавської області, вул. Набережна, 20 (а.с. 15-16).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12.10.2016 року рішення ОСОБА_5 райсуду Полтавської області від 24.06.2016 року в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності по Ѕ частині земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в м. Лохвиця, Полтавської області, вул. Набережна, 20 - скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24.06.2016 року залишено без змін (а.с. 17-18).

Відповідно до вищезазначених рішень позивачкою ОСОБА_3 були здійснені переобладнання в квартирі № 1 за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, виготовлено технічний паспорт та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4, та 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою для будівництва і обслуговування будинку, що підтверджується копією ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2016 року (а.с. 19-29).

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не здійснив переобладнань у належній йому на праві власності квартирі № 2 за вищевказаною адресою відповідно до зазначених рішень судів; відповідних дозволів на їх проведення від уповноважених органів не отримував.

Доказів протилежного ним у суд першої інстанції не надано.

Позивачка при розгляді справи місцевим судом посилалася на те, що довірена особа відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 руйнує належну ОСОБА_4 частину будинку, про що вона неодноразово повідомляла правоохоронні органи.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі зверненнями ОСОБА_3 до відділу поліції та проведеними перевірками.

Так, згідно повідомлення про початок досудового розслідування за підписом слідчого СВ Лохвицького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 від 26.07.2017 року, відношення ОСОБА_3, яке надійшло до ОСОБА_5 ГУ НП у Полтавській області 25.07.2017 року, зареєстровано та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12117170230000436 від 26.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України. Розпочато досудове розслідування (а.с. 30).

У межах досудового розслідування за заявою ОСОБА_3 від 27.09.2017 року № 12117170230000436 слідчим СВ ОСОБА_5 ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 09.09.2017 року було винесено постанову про призначення інженерно-технічної будівельної експертизи.

Згідно висновку № 1439 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 10.01.2018 року судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8, проведеної в рамках кримінального провадження № 12117170230000436, здійснені роботи по демонтуванню огорожуючих конструкцій будинку (в кв. №2) не відповідають проекту перепланування наведеному в додатках до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 796 від 23.08.2012 року та перерахунок робіт, які необхідно здійснити сторонам для реконструкції житлового будинку (поділ будинку на дві окремі квартири) згідно додаткового рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.05.2013 року. Дані роботи проводяться без проектної документації та відповідних дозвільних документів і являються самочинними.

Так як роботи, які ведуться в будинку № 20 по вул. Набережній в м. Лохвиця Полтавської області, не передбачають підтримання експлуатаційних якостей попередження передчасного зносу конструкцій, поліпшення експлуатаційних показників, поліпшення умов експлуатації та проживання, збереження елементів несучих огороджувальних конструкцій, тому дані роботи не відносяться до поточного капітального ремонту та реконструкції.

Здійснені роботи у частині будинку №20 (кв. №2) по вул. Набережній в м. Лохвиця Полтавської області не відповідають вимогам Державних будівельних норм та стандартів (а.с. 97-105).

Відповідно до висновку № 1636 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеної 12.01.2018 року судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8, проведеної в рамках кримінального провадження № 12117170230000436, сума матеріальної шкоди, завданої житловому будинку (квартирі № 1 та квартирі № 2) по вул. Набережна, 20 в м. Лохвиця Полтавської області, в результаті проведення робіт в частині будинку співвласника ОСОБА_4 (квартира № 2) та проведенню робіт по демонтуванню окремих споруд та приладів з урахуванням ПДВ складає 51972, 00 грн. (а.с. 85-96).

За висновком № 632 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеної 10.04.2018 року судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №12117170230000436, сума матеріальної шкоди, завданої квартирі № 1 житлового будинку № 20 по вул. Набережній у м. Лохвиця, у результаті проведення робіт у частині будинку співвласника ОСОБА_4 (квартира № 2) та проведенню робіт по демонтуванню окремих споруд та приладів з урахуванням ПДВ складає 45158,00 грн. (а.с. 124-137).

Крім цього, до позовної заяви ОСОБА_3 були надані копії товарних чеків №№ 27, 28 від 25.09.2017 р. та рахунок-фактуру на підтвердження того, що нею були придбані будівельні матеріали, оплачено доставку, установку та роботу на загальну суму 8636 грн. (а.с. 34-36).

У суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили той факт, що ОСОБА_2 здійснював псування належної ОСОБА_3 частини будинковолодіння за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті проведення робіт у частині будинку співвласника ОСОБА_4 (квартира № 2) по демонтуванню окремих споруд та приладів за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, які проводяться без проектної документації та відповідних дозвільних документів і являються самочинними; не передбачають підтримання експлуатаційних якостей попередження передчасного зносу конструкцій, поліпшення експлуатаційних показників, поліпшення умов експлуатації та проживання, збереження елементів несучих огороджувальних конструкцій, не відносяться до поточного капітального ремонту та реконструкції, а також не відповідають вимогам Державних будівельних норм та стандартів, - належній позивачці квартирі № 1 за цією ж адресою завдано матеріальну шкоду, розмір якої згідно висновку експерта складає 45158,00 грн.

Крім цього, суд прийшов до висновку про те, що діями відповідачів позивачці завдано моральну шкоду, розмір якої становить 10000 грн.

Також суд першої інстанції з урахуванням встановлених по справі обставин прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині заборони обом відповідачам вчинити дії з переобладнання в належній відповідачу ОСОБА_4 квартирі № 2 за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації.

При цьому, суд відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_4 вчинити дії за вищевказаною адресою, а саме влаштувати два вікна, закласти пробиті несучі конструкції будівлі в квартирі № 2, відновити покрівлю над прибудовою-гаражем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії, оскільки вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та узгоджуються з наявними у справі доказами, яким судом надано вірну правову оцінку.

Як встановлено ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що тягар утримання майна несе його власник , який при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків щодо права власності зобов'язаний зокрема діяти в межах закону, додержуватися моральних засад суспільства, не порушувати при цьому права, обов'язки та інтереси інших осіб.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції було вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_3 є власником квартири № 1 за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20 та земельної ділянки розміром 0,05 га з цільовим призначенням для обслуговування будинку і прибудинкової території за цією ж адресою.

Відповідач ОСОБА_4 є власником квартири № 2 та іншої частини земельної ділянки з тим же цільовим призначенням за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не є власником вказаних житлових приміщень, а діє від імені ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю від 09.07.2015 року, якою визначено певний обсяг повноважень, в тому числі і щодо представлення інтересів ОСОБА_4 перед фізичними особами з питань, пов'язаних із захистом, усіма передбаченими законом способами, його прав та законних інтересів, як власника належної ОСОБА_4 Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд та земельної ділянки, що розташовані за адресою: м. Лохвиця, Полтавської області, вул. Набережна, 20, в тому числі оформлення документації та перепланування нерухомого майна (т. 1 а.с. 71).

До кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення протиправних дій щодо належного позивачці ОСОБА_3 майна відповідач ОСОБА_2 не притягувався. Відповідних рішень, які б підтверджували винні дії ОСОБА_2 з цього приводу, уповноваженими органами не приймалося.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як убачається з матеріалів справи, за зверненням ОСОБА_3 від 27.09.2017 року ЄО № 3658 щодо пошкодження паркану біля її квартири № 1 у м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, громадянином ОСОБА_2, ОСОБА_5 відділом поліції було проведено перевірку та встановлено, що при виїзді слідчо-оперативної групи на місце події та опитуванні сусіда ОСОБА_10, який проживає поряд з господарством ОСОБА_3, за його поясненнями, 27.09.2017 року близько 11:00 годині він бачив, як від двору ОСОБА_3 від'їжджав на автомобілі ОСОБА_2 разом з невідомим громадянином, після чого ОСОБА_10 підійшов до господарства ОСОБА_3 та помітив, що був пошкоджений металевий паркан. Самого факту пошкодження він не бачив. Після чого ОСОБА_10 про даний факт повідомив в телефонній розмові ОСОБА_3, яка з письмовою заявою звернулася до ОСОБА_5 Встановлено суму пошкодженого майна у розмірі 8636 грн. Ознаки кримінального правопорушення відсутні (а.с. 32,33).

Крім цього, постановою ОСОБА_5 відділу поліції від 04.05.2018 року, яка є чинною, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170230000436 від 26.07.2017 року, закрито у зв'язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 155-156).

Покази допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не є достатніми та допустимими доказами на підтвердження протиправних дій відповідача ОСОБА_2 стосовно належного позивачці майну.

Отже, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме винними, протиправними діями відповідача ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_3 завдано матеріальної та моральної шкоди, матеріали справи не містять та нею не надані.

Також матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 вийшов у своїх діях за межі, визначені довіреністю, або що вказані дії не узгоджувались із власником чи довіреність була скасована.

За таких обставин, рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також щодо заборони йому вчиняти дії з переобладнання в квартирі АДРЕСА_3, є помилковими. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в повному обсязі.

Перевіряючи рішення місцевого суду в іншій частині, суд першої інстанції вірно виходив з того, що внаслідок протиправних дій з переобладнання належної ОСОБА_4 на праві власності частині спірного будинковолодіння, позивачці ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду, яка виразилася у пошкодженні її майна за адресою: АДРЕСА_5.

У зв'язку з чим матеріальна шкода має бути відшкодована саме співвласником спірного будинковолодіння ОСОБА_4, який відповідно до закону і несе тягар утримання майна, та при здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків щодо права власності зобов'язаний діяти в межах закону, додержуватися моральних засад суспільства, не порушувати права, обов'язки та інтереси інших осіб.

Розмір матеріальної шкоди у сумі 45158 грн. підтверджено відповідними висновками судової будівельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8, проведеними в рамках кримінального провадження № 12117170230000436, про які вказувалося вище та яким місцевим судом надано належну правову оцінку з посиланням на положення ст.ст. 76, 81, 106 ЦПК України, ст. ст. 1, 7, 10 Закону України Про судову експертизу , що відображено в мотивувальній частині рішення.

Вказані висновки експерта відповідачем ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_2 не спростовані, клопотань про призначення відповідної експертизи у даній цивільній справі ними не заявлялося.

За вказаних обставин, суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 45158 грн., а також заборони йому вчиняти будь-які дії щодо переобладнання в частині будинку за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації.

Також місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням вищенаведених вимог закону суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в результаті проведення будівельних робіт без дозволів та проектної документації в належній ОСОБА_4 на праві власності частині будинку за адресою: АДРЕСА_6, у зв'язку з чим було пошкоджено належне позивачці ОСОБА_3 майно, позивачці завдано моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди, місцевий суд послався на те, що належне позивачці майно пошкоджене до такого стану, що виключає тимчасове його використання за призначенням, що погіршило умови побуту і змінило у сторону погіршення її спосіб та уклад життя, завдало додаткових незручностей, обмежило у мобільності та вимагає від неї додаткових зусиль для організації життєдіяльності.

З урахуванням цього та зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань, які виразились в порушенні звичного життєвого укладу, подавленого стану, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення на користь позивачки моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

Разом з тим, визначений судом розмір моральної шкоди на переконання колегії суддів є завищеним, оскільки належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження того, що пошкодження майна позивачки в результаті неправомірних дій у належній відповідачу ОСОБА_4 частині будинковолодіння, призвело до глибоких фізичних та душевних страждань, подавленого стану позивачки, матеріали справи не містять.

Медична довідка від 20.10.2017 р. про те, що ОСОБА_3 зверталась на амбулаторний прийом до лікаря, їй встановлено діагноз НЦД по гіпертонічному типу стан після церебрального кризу, та що вона проходила амбулаторне лікування, не є достатнім, беззаперечним доказом на підтвердження того, що такий стан її здоров'я пов'язаний з пошкодженням майна внаслідок проведення самочинних будівельних робіт у належній відповідачу ОСОБА_4 частині будинковолодіння.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4, як співвласника спірного будинковолодіння, на користь позивачки, з 10 000 грн. до 5 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості, встановленим по справі обставинам та наявним у справі доказам.

Рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання співвласника ОСОБА_4 влаштувати два вікна, закласти пробиті несучі конструкції будівлі в квартирі №2, за адресою: м. Лохвиця, вул. Набережна, 20, відновити покрівлю над прибудовою - гаражем літера а за цією ж адресою, фактично відповідачем ОСОБА_2 не оскаржується, його апеляційна скарга не містить відповідних доводів з цього питання, тому у цій частині рішення місцевого суду колегією суддів не переглядається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині в повному обсязі.

Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки, необхідно зменшити до 5000 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишається колегією суддів без змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, позивачкою при поданні у 2017 році даного позову, який містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру та з урахуванням поданих у 2018 році уточнень, було сплачено судовий збір на загальну суму 2880 грн., тоді як до сплати фактично підлягало сплаті 2624,80 грн. відповідно до положень Закону України Про судовий збір за ставками, які були визначені цим Законом на 01.01.2017 року та 01.01.2018 року (а.с. 1, 2, 40). Переплата судового збору в даному випадку складає 255,20 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволені частково, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки в рахунок відшкодування судового збору 1600 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім цього, за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено 4320 грн. судового збору, тоді як до сплати підлягало фактично 3937,20 грн. Таким чином, переплата складає 382,80 грн.

Приймаючи до уваги те, що подана ОСОБА_2 апеляційна скарга задовольняється апеляційним судом частково, йому підлягає відшкодуванню позивачкою 1968,60 грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, питання повернення сплаченого судового збору в розмірі, більшому ніж встановлено законом, може бути вирішено судом при зверненні особи з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 1-4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинити дії та стягнення судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинити дії відмовити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що стягнута з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13, з 10000 грн. до 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 1600 грн. (тисяча шістсот гривень) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1968,60 грн. (тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 60 копійок) судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

ОСОБА_14