Постанова

від 08.02.2021 по справі 538/1043/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 538/1043/17

провадження № 61-8036св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року у складі судді Бондарь В. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано 22 грудня 2008 року. За час шлюбу вони побудували житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області суду від 29 березня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину вищезазначеного будинковолодіння та проведено поділ в натурі між нею та колишнім чоловіком і виділено їй квартиру в„– 1 в основній частині житлового будинку А-1 з певними приміщеннями. Огорожа та яма вигрібна залишені у спільному користуванні. Додатковим рішенням районного суду від 15 липня 2013 року між нею та ОСОБА_3 були розподілені необхідні переобладнання.

У подальшому позивач здійснила відповідні переобладнання в квартирі в„– 1 , виготовила технічний паспорт та зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна.

Позивач зазначала, що до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 ніяких переобладнань у його частині будинку не зробив, відповідні дозволи на переобладнання не отримав. Його довірена особа ОСОБА_2 постійно навідується до будинку, після чого залишає за собою руйнування належного їй об`єкта нерухомості. Зокрема, у липні-серпні 2017 року знято двоє металевих воріт, частину оцинкованої системи водостоків, вирито металеві рейки довжиною близько 5 м, знято двоє дерев`яних дверей; вибито два вікна на другому поверсі, зруйновано міжкімнатна стіна і викинуто цеглу та рами вибитих вікон під вікна першого поверху будинку, на другому поверсі знято частину дерев`яної підлоги; знято металеві рейки з-під огорожі близько 6 м; знято шифер з покрівлі будинку над гаражем в кількості 35 листів; знято супутникову антену, забито піною труби водовідведення; витягнуті 2 нові каналізаційні труби з траншеї, виритої позивачкою для нової системи водовідведення згідно з проектом і закидано траншеї цеглою та іншим сміттям; висипано під двір причіп сміття; пошкоджено несучу конструкцію стіни будинку, вибито цеглу, шлакоблоки, пошкоджено та знято вентиляційну трубу довжиною 5 м, закидано вигрібну яму будівельним сміттям; знято асфальт і розкидано яму діаметром 1 м навколо газового стояка.

Позивач неодноразово зверталася до поліції з приводу вказаних дій та у висновку дільничного офіцеру поліції Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області визначено суму пошкодження майна у розмірі 8 636,00 грн, що також підтверджується товарними чеками від 25 вересня 2017 року. Крім того, підтверджено пошкодження каналізації на суму 4 971,00 грн.

Позивач з урахуванням уточнення просила суд стягнути з відповідачів на свою користь завдані їй збитки в сумі 45 158,00 грн; моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн; заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо переобладнання в квартирі АДРЕСА_1 , без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації; зобов`язати співвласника ОСОБА_3 влаштувати два вікна в квартирі в„– 2 закласти пробиті несучі конструкції будівлі в кв. 2 за вказаною адресою, відновити покрівлю над прибудовою - гаражем літ. а ; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 158,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинення будь-яких дій щодо переобладнання в частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 880,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок проведення робіт у частині будинку співвласника ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_1 , які проводяться без проектної документації та відповідних дозвільних документів і є самочинними, не передбачають підтримання експлуатаційних якостей попередження передчасного зносу конструкцій, поліпшення експлуатаційних показників, поліпшення умов експлуатації та проживання, збереження елементів несучих огороджувальних конструкцій, не відносяться до поточного капітального ремонту та реконструкції, а також не відповідають вимогам Державних будівельних норм та стандартів, належній позивачці квартирі № 1 за цією ж адресою заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої згідно з висновком експерта складає 45 158,00 грн. Діями відповідачів позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір якої становить 10 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинити дії та стягнення судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинити дії відмовлено.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, що стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн.

У решті рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 600,00 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 968,60 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок проведення відповідачами будівельних робіт без дозволів та проектної документації в належній ОСОБА_3 на праві власності частині будинку пошкоджено належне позивачці ОСОБА_1 майно, що заподіяло позивачу моральну шкоду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 , як співвласника спірного будинковолодіння, на користь позивачки, з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості, встановленим у справі обставинам та наявним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково взяли до уваги висновок експерта, оскільки висновок експерта може бути виготовлений за заявою учасника справи або на підставі ухвали суду, а не слідчого в рамках кримінального провадження; у квартирі проводився поточний, а не капітальний ремонт.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , проведено поділ в натурі між нею та ОСОБА_3 , а саме: виділено їй квартиру в„– 1 в основній частині житлового будинку А-1 , у тому числі наступні приміщення: 1) на першому поверсі - коридор 1-1, площею 7,4 кв. м, передня 1-2, площею 15,87 кв. м, житлова кімната 1-3, площею 20,3 кв. м, ванна 1-4, площею 3,7 кв. м, кухня 1-6, площею 12,2 кв. м, на другому поверсі - передня 1-8, площею 10,7 кв. м, житлова кімната 1-11, площею 21, 3 кв. м, 2) ганок входу. Огорожа та яма вигрібна залишені у спільному користуванні.

ОСОБА_3 , як співвласнику на Ѕ частину, виділено квартиру в„– 2 за вищевказаною адресою. Заборонено йому поселяти в свою частину вказаного будинковолодіння сторонніх осіб до моменту повного проведення перепланування та переобладнання відповідно до висновку експерта (а. с. 8-9, 12-14).

Додатковим рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розподілено необхідні переобладнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10-11).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0275, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276, площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0275, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276, площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 (а. с. 15-16).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності по Ѕ частині земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0276, площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 - скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. У решті рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року залишено без змін (а. с. 17-18).

Відповідно до зазначених рішень позивачкою ОСОБА_1 здійснені переобладнання в квартирі АДРЕСА_2 , виготовлено технічний паспорт та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , та 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою для будівництва і обслуговування будинку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2016 року (а. с. 19-29).

Відповідач ОСОБА_3 не здійснив переобладнань у належній йому на праві власності квартирі в„– 2 за вищевказаною адресою відповідно до зазначених рішень судів; дозволів на їх проведення від уповноважених органів не отримував.

Відповідач ОСОБА_2 не є власником вказаних житлових приміщень, а діє від імені ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю від 09 липня 2015 року, якою визначено певний обсяг повноважень, в тому числі і щодо представлення інтересів ОСОБА_3 перед фізичними особами з питань, пов`язаних із захистом, усіма передбаченими законом способами, його прав та законних інтересів, як власника належної ОСОБА_3 Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі оформлення документації та перепланування нерухомого майна (т. 1 а. с. 71).

До кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення протиправних дій щодо належного позивачці ОСОБА_1 майна відповідач ОСОБА_2 не притягувався. Відповідних рішень, які б підтверджували винні дії ОСОБА_2 з цього приводу, уповноваженими органами не приймалося.

За зверненням ОСОБА_1 від 27 вересня 2017 року ЄО № 3658 щодо пошкодження паркану біля її квартири АДРЕСА_2 , громадянином ОСОБА_2 , Лохвицьким відділом поліції проведено перевірку та встановлено при виїзді слідчо-оперативної групи на місце події та опитуванні сусіда ОСОБА_4 , який проживає поряд з господарством ОСОБА_1 , що 27 вересня 2017 року близько 11:00 годині він бачив, як від двору ОСОБА_1 від`їжджав на автомобілі ОСОБА_2 разом з невідомим громадянином, після чого ОСОБА_4 підійшов до господарства ОСОБА_1 та помітив, що був пошкоджений металевий паркан. Самого факту пошкодження він не бачив. Після чого ОСОБА_4 про даний факт повідомив в телефонній розмові ОСОБА_1 , яка з письмовою заявою звернулася до Лохвицького відділу поліції. Встановлено суму пошкодженого майна у розмірі 8 636,00 грн. Ознаки кримінального правопорушення відсутні (а. с. 32, 33).

Постановою Лохвицького відділу поліції від 04 травня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170230000436 від 26 липня 2017 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України (а. с. 155-156).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що тягар утримання майна несе його власник, який при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків щодо права власності зобов`язаний зокрема діяти в межах закону, додержуватися моральних засад суспільства, не порушувати при цьому права, обов`язки та інтереси інших осіб.

Згідно з статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також щодо заборони йому вчиняти дії з переобладнання в квартирі АДРЕСА_1 , є помилковим, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в повному обсязі.

Внаслідок протиправних дій з переобладнання належної ОСОБА_3 на праві власності частині спірного будинковолодіння, позивачці ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду, яка виявилася у пошкодженні її майна за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим матеріальна шкода має бути відшкодована саме співвласником спірного будинковолодіння ОСОБА_3 , який відповідно до закону і несе тягар утримання майна, та при здійсненні своїх прав і виконанні обов`язків щодо права власності зобов`язаний діяти в межах закону, додержуватися моральних засад суспільства, не порушувати права, обов`язки та інтереси інших осіб.

Розмір матеріальної шкоди у сумі 45 158,00 грн підтверджено відповідними висновками судової будівельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Дудник Т. Г., проведеними в рамках кримінального провадження № 12117170230000436.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 45 158,00 грн, а також заборони йому вчиняти будь-які дії щодо переобладнання в частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок будівельних робіт без дозволів та проектної документації в належній ОСОБА_3 на праві власності частині будинку пошкоджено належне позивачці ОСОБА_1 майно, що заподіяло їй моральної шкоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження того, що пошкодження майна позивачки в результаті неправомірних дій у належній відповідачу ОСОБА_3 частині будинковолодіння, призвело до глибоких фізичних та душевних страждань, подавленого стану позивачки, матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково взяли до уваги висновок експерта, оскільки висновок експерта може бути виготовлений за заявою учасника справи або на підставі ухвали суду, а не слідчого в рамках кримінального провадження; у квартирі проводився поточний, а не капітальний ремонт, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій та незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року в нескасованій та незміненій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська