Рішення

від 25.02.2019 по справі 1740/2506/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2019 року м. Рівне №1740/2506/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат ОСОБА_1,

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ ОЙЛ" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0006601401 від 09.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 344301,00 грн за основним платежем та 86075,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 430376,00 грн; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.07.2018, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7181,00 грн.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість та встановлення завищення від'ємного значення податку на додану вартість є висновки контролюючого органу про те, що підприємство не використало у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати у вигляді списання ПММ на вантажні автомобілі (Дт2801 Кт281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт2801 Кт631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт2801 Кт631), оскільки не проведено розподіл відповідних сум.

Позивач вищевказані висновки вважає помилковими, позаяк за результатом проведеної фіскальним органом перевірки не було виявлено здійснення позивачем будь-яких операцій поза межами господарської діяльності. Відтак, певні недоліки та помилки бухгалтерського обліку щодо розподілу транспортно-заготівельних витрат, а саме: послуг зі зберігання паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг по доставці паливно-мастильних матеріалів, як супутніх послуг щодо придбання та реалізації паливно-мастильних матеріалів, що охоплюється господарською діяльністю позивача та не заперечується відповідачем, не свідчать про невикористання транспортно-заготівельних витрат, як складових собівартості реалізованих паливно-мастильних матеріалів, у господарській діяльності позивача, а лише підтверджують допущені помилки у бухгалтерському обліку. Вважає, що невірний облік транспортно-заготівельних витрат сам по собі не призводить до збільшення бази оподаткування податком на додану вартість та не є підставою для донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Ухвалою від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.130-131), у якому зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача за результатом планової документальної перевірки позивача щодо оподаткування податком на додану вартість операцій, не охоплених господарською діяльністю позивача. Враховуючи те, що у ході перевірки встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631), оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801, відповідач підставно дійшов висновків про порушення позивачем вимог пункту 9 ПСБО 9 "Запаси". Відтак вважає, що при розрахунку транспортно-заготівельних витрат, відповідачем правомірно донараховано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на вартість не використаних у господарській діяльності транспортно-заготівельних витрат.

У підготовчому засіданні 10.12.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили суд відмовити у позові повністю.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши їх доводи та аргументи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" (ТОВ "Сателіт Ойл") зареєстроване 11.12.2012 Виконавчим комітетом Рівненської міської ради; вид діяльності за КВЕД-2010: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (а.с.107).

Згідно з ліцензією серії АЕ № 268207, виданою Укртрансінспекцією України 11.12.2013, ТОВ "Сателіт Ойл" дозволено здійснювати внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії ліцензії: 20.11.2013-необмежений (а.с.108).

На підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 29.05.2018 № 1600 в період з 11.06.2018 по 22.06.2018 ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сателіт Ойл" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатом якої складено акт від 02.07.2018 за № 1632/17-00-14-01/38503384 (далі - акт перевірки) (а.с.16-41).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Сателіт Ойл", зокрема:

пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 344301,00 грн, в т.ч.: за вересень 2015р. на суму 32054,00 грн, за жовтень 2015р. на суму 85054,00 грн, за листопад 2015р. на суму 25169,00 грн, за лютий 2016р. на суму 4766,00 грн, за березень 2016р. на суму 30298,00 грн, за травень 2016р. на суму 48255,00 грн, за червень 2016р. на суму 26783,00 грн, за грудень 2016р. на суму 4026,00 грн, за січень 2017р. на суму 14385,00 грн, за травень 2017р. на суму 42940,00 грн, за липень 2017р. на суму 17800,00 грн, за лютий 2018р. на суму 12771,00 грн, та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018р. на суму 7181,00 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що у ході перевірки виявлено, що позивачем не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631), оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801, що, за висновком перевіряючих, не дає можливості визначити напрямок використання отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей, а також визначити, в якому періоді та до якого виду витрат або доходів підприємства необхідно включити вартість вказаних послуг та товарно-матеріальних цінностей.

Позивач подав заперечення до акту перевірки за вих. № 705/5 від 05.07.2018 (а.с.70-72), за результатами розгляду яких аргументи платника податків контролюючим органом були відхилені, про що надано відповідь від 06.07.2018 за вих. № 26/10С/17-00-14-01 (а.с.73-75).

Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 02.07.2018 за № 1632/17-00-14-01/38503384 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2018:

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за по податку на додану вартість в сумі 430376 грн, з яких: 344301,00 грн - за основним платежем та 86075,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14);

№ НОМЕР_1, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7181,00 грн (а.с.13).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень (а.с.76-80). Рішенням ДФС України від 20.09.2018 № 30466/6/99-99-11-01-01-25 залишені без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 09.07.2018 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, а скарга платника податків - без задоволення (а.с.81-85).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, зазначена норма підлягає застосуванню лише у випадку, коли такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, за винятком випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.

Актом документальної перевірки встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" накопичувало суми транспортно-заготівельних витрат у вигляді списання ПММ на вантажні автомобілі (Дт2801 Кт2810), послуги зберігання ПММ (Дт2801 Кт631), транспортні послуги по доставці ПММ (придбання) (Дт2801 Кт631) помісячно на рахунку 2801. Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що ведуть окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат, визначений в додатку до П(С)БО9 "Запаси". Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати на суму 1757410,00 грн, оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801. Тому позивачу необхідно було донарахувати податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 351482,00 грн. (а.с.24-25).

У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що транспортно-заготівельні витрати мають нараховуватись відповідним чином на списані (реалізовані) паливно-мастильні матеріали протягом конкретного місяця, в іншому випадку це означає, що такі транспортно-заготівельні витрати не використані в оподатковуваних операціях та не можуть бути використані в подальшому, оскільки паливно-мастильні матеріали вже реалізовані (списані), відтак на суму не використаних у межах господарської діяльності транспортно-заготівельних витрат слід нарахувати суму податкового зобов'язання.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми вказаного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно з пунктом 4 цього Положення, запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Відновлювальна вартість - сучасна собівартість придбання.

У пункті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" визначено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

За змістом пунктів 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1591), який застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності.

Судом з'ясовано та не заперечувалось представниками сторін, що згідно із зазначеним Планом рахунків позивач веде облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли з метою продажу, на субрахунку 281 "Товари на складі" рахунку 28 "Товари", а суму транспортно-заготівельних витрат узагальнює на окремому субрахунку 2801 рахунку 28 "Товари".

Надходження товарів (Дт 281) в бухгалтерському обліку позивач відображає у кореспонденції з субрахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Аналогічно відображається і формування транспортно-заготівельних витрат з урахуванням витрат по доставці товару та його зберігання.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" позивач відображає собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", у кореспонденції з рахунком 281 "Товари на складі" та 2801 "Транспортно-заготівельні витрати" (Кт 281, Кт 2801).

При цьому, представник позивача надав пояснення, які підтверджуються актом перевірки, що облік транспортно-заготівельних витрат здійснюється позивачем у такі етапи: 1) накопичення сум транспортно-заготівельних витрат за місяць на окремому субрахунку рахунка обліку запасів; 2) визначення (розподіл) суми транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на запаси, що вибули, і суми, що припадає на запаси, які залишилися на кінець місяця, з урахуванням залишку транспортно-заготівельних витрат на початок місяця; 3) списання суми транспортно-заготівельних витрат, що припадає на запаси, що вибули, на ті самі рахунки обліку, на які були списані відповідні запаси (за середнім відсотком транспортно-заготівельних витрат); 4) виведення залишку транспортно-заготівельних витрат на кінець звітного місяця.

У кінці місяця до складу собівартості реалізованих товарів відноситься первісна вартість товарів, що вибули, та відображається наступним бухгалтерським проведенням: Д-т 902 К-т 281. Одночасно відбувається списання транспортно-заготівельних витрат, пов'язаних з придбанням товарів у певній за розрахунком величині, яка раніше враховувалася на окремому субрахунку, що відображається наступним бухгалтерським проведенням: Д-т 902 К-т 2801

В ході проведення перевірки було встановлено та не заперечувалось представниками сторін під час судового розгляду, що ТОВ "Сателіт Ойл" накопичувало суми транспортно-заготівельних витрат у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631) помісячно на рахунку 2801.

Актом перевірки стверджується, що величина не використаних у господарській діяльності транспортно-заготівельних витрат, що не списана позивачем в кінці місяця, визначена перевіркою у сумі 1757410 грн.

З приводу чого суд зазначає, що аналіз змісту абзацу шостого пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" дає підстави для висновку про прямий безпосередній зв'язок транспортно-заготівельних витрат і вартості придбаних товарів, визначаючи транспортно-заготівельні витрати як частину первісної вартості товарів. Зокрема, вказана норма пункту 9 П(С)БО 9 "Запаси" пов'язує вибуття запасів з їх використанням, реалізацією, безоплатним переданням тощо.

Тобто, за правилами бухгалтерського обліку має бути дотримана пропорція між вартістю товару і вартістю транспортно-заготівельних витрат як складової частини первісної вартості цього товару.

Позивачем долучено до матеріалів справи Висновок позасудового економічного експертного дослідження № 2 від 01.10.2018 (а.с.109-120), проведеного судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво № 1652 від 23.08.2013, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, чинне до 25.11.2019), згідно з яким на підставі проведеного судовим експертом дослідження загальна сума відхилення транспортно-заготівельних витрат в сторону заниження з червня 2015 року по березень 2018 року становить 1477856 грн, в той час як за даними акту перевірки величина не списаних позивачем в кінці місяця транспортно-заготівельних витрат визначена у сумі 1757410 грн (стор.9 акту).

Судом з'ясовано, що податковою перевіркою враховані лише додатні значення відхилень транспортно-заготівельних витрат, у той час як від'ємні значення враховані не були. Вказане також підтверджується і зазначеним Висновком позасудового економічного експертного дослідження.

Суд не погоджується з доводами податкового органу, що такі відхилення жодним чином не вплинули на фінансові показники за відповідні періоди, оскільки не розподілення (не списання) транспортно-заготівельних витрат означає, що до складу собівартості реалізованих товарів (Дт 902) не включена певна частина (розрахована за окремою формулою) транспортно-заготівельних витрат, чим занижено витрати позивача і, відповідно, на цю ж суму завищений об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємства. Суд зазначає, що неправильний розподіл цих витрат у пропорції до вартості реалізованих товарів має безпосередній вплив на об'єкт оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження собівартості реалізованих товарів.

Водночас, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності нарахування позивачу сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість на підставі висновків відповідача, що нерозподілена по рахунку 2801 (не списана) сума транспортно-заготівельних витрат за фактом реалізації паливно-мастильних матеріалів свідчить про невикористання таких транспортно-заготівельних витрат у господарській діяльності позивача.

Вказані висновки відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на обставинах справи, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, продаж особою певних товарів у ході господарської діяльності, що охоплюється предметом проваджуваної діяльності, свідчить і про господарське використання транспортно-заготівельних витрат як складової первісної вартості реалізованих товарів.

У ході судового розгляду судом не встановлено здійснення позивачем операцій, зокрема, щодо реалізації паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності. Зазначене відповідачем не заперечується.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених показників у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у загальній сумі 66317827,00 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизпалива, автомобільного бензину) (стор.8 акту перевірки). А у пункті 4 Додатку 2 до акту перевірки (а.с.42-47) зазначено, що за період, що перевірявся, ТОВ "Сателіт Ойл" мало право здійснювати та фактично здійснювало такі види діяльності: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (стор.2 Додатку 2).

Окрім того, відповідачем у ході перевірки було встановлено, що у своїй господарській діяльності позивач використовує вантажні транспортні засоби, у тому числі цистерни та сідлові тягачі, про що зазначено на стор.4-5 Додатку 2 до акту перевірки (а.с.42-46), а також те, що на підставі договору зберігання № 01НП від 08.02.2013, укладеного з приватним підприємством "Фірма РОМ", позивач здійснює зберігання придбаних нафтопродуктів у вказаного підприємства за адресою зберігання: м. Рівне, провулок Робітничий, 6 (стор.5 Додатку 2 до акту перевірки).

Вказане свідчить на користь того, що паливно-мастильні матеріали, придбані позивачем та по яким сформовані транспортно-заготівельні витрати, реалізовані покупцям у межах господарської діяльності позивача.

Разом з тим, позивач погодився, що при формуванні транспортно-заготівельних витрат у бухгалтерському обліку ним допущено методологічну помилку, що виявилась у невірному визначенні суми транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули.

Вказане підтверджується Висновком експертного дослідження № 2 від 01.10.2018 та стверджено допитаним у судовому засіданні 09.01.2019 експертом ОСОБА_4

Досліджена у ході судового розгляду кореспонденція рахунків, яка використовувалася позивачем і яка підтверджує факт заниження собівартості реалізованих товарів, підтверджує саме неправильний розподіл по рахунку 2801 транспортно-заготівельних витрат по факту реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизпалива, автомобільного бензину):

Дт902 Кт281 списана собівартість реалізованих товарів;

Дт902 Кт2801 списана частина транспортно-заготівельних витрат, яка розрахована підприємством неправильно без урахування необхідної пропорції, встановленої у пункті 9 П(С)БО 9 "Запаси".

Допитаний у судовому засіданні 09.01.2019 експерт ОСОБА_4 зазначила, що реалізація у процесі господарської діяльності позивача паливно-мастильних матеріалів сама по собі підтверджує використання в означеній господарській діяльності і транспортно-заготівельних витрат, які по суті є супутніми, оскільки транспортно-заготівельні витрати у фінансовій звітності відображаються разом з вартістю товарів у складі активів підприємства, а не списання за визначеними у пункті 9 П(С)БО 9 "Запаси" пропорціями транспортно-заготівельних витрат за наслідком реалізації паливно-мастильних матеріалів свідчить про неправильний бухоблік транспортно-заготівельних витрат та допущені методологічні помилки. Вказане має наслідком завищення активів підприємства та бази оподаткування податком на прибуток, проте жодним чином не свідчить про використання таких транспортно-заготівельних витрат поза межами господарської діяльності підприємства.

Вирішуючи спір по суті, суд дотримується правової позиції Європейського Суду з прав людини, висловленої у рішенні у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (пункт 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо негосподарського використання позивачем транспортно-заготівельних витрат, позаяк помилкове заниження первісної вартості товару внаслідок неврахування транспортно-заготівельних витрат не має наслідком заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Отже, встановлені судом обставини та досліджені докази спростовують висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 351482 грн, відтак збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 344301,00 грн, а також зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 7181,00 грн з наведених підстав є необґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами.

За результатом судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2018 № НОМЕР_2 та № 000661140.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ ОЙЛ" (провулок Робітничий, буд.6, м. Рівне, 33009, ЄДРПОУ 38503384) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006601401 від 09.07.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 344301,00 грн. за основним платежем, на суму 86075,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 430376,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006611401 від 09.07.2018 про встановлення завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2018 року в розмірі 7181,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛІТ ОЙЛ" (провулок Робітничий, буд.6, м. Рівне, 33009, ЄДРПОУ 38503384) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ 39394217) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6563 (шість тисяч п'ятсот шістдесят три гривні) 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.