Постанова

від 03.07.2019 по справі 1740/2506/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4637/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сателіт Ойл до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

суддя в 1-й інстанції Дорошенко Н.О.,

час ухвалення рішення - 25.02.2019 року,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 07.03.2019 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ Сателіт Ойл звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006601401 від 09.07.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 344301,00 грн. за основним платежем, на суму 86075,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 430376,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006611401 від 09.07.2018 про встановлення завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2018 року в розмірі 7181,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у ході перевірки встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631), оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801, відповідач підставно дійшов висновків про порушення позивачем вимог пункту 9 ПСБО 9 "Запаси". Відтак при розрахунку транспортно-заготівельних витрат, ними правомірно донараховано суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на вартість не використаних у господарській діяльності транспортно-заготівельних витрат.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" (ТОВ "Сателіт Ойл") зареєстроване 11.12.2012 Виконавчим комітетом Рівненської міської ради; вид діяльності за КВЕД-2010: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (а.с.107).

Згідно з ліцензією серії АЕ № 268207, виданою Укртрансінспекцією України 11.12.2013, ТОВ "Сателіт Ойл" дозволено здійснювати внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії ліцензії: 20.11.2013-необмежений (а.с.108).

На підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 29.05.2018 № 1600 в період з 11.06.2018 по 22.06.2018 ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сателіт Ойл" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатом якої складено акт від 02.07.2018 за № 1632/17-00-14-01/38503384 (далі - акт перевірки) (а.с.16-41).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Сателіт Ойл", зокрема:

пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 344301,00 грн, в т.ч.: за вересень 2015р. на суму 32054,00 грн, за жовтень 2015р. на суму 85054,00 грн, за листопад 2015р. на суму 25169,00 грн, за лютий 2016р. на суму 4766,00 грн, за березень 2016р. на суму 30298,00 грн, за травень 2016р. на суму 48255,00 грн, за червень 2016р. на суму 26783,00 грн, за грудень 2016р. на суму 4026,00 грн, за січень 2017р. на суму 14385,00 грн, за травень 2017р. на суму 42940,00 грн, за липень 2017р. на суму 17800,00 грн, за лютий 2018р. на суму 12771,00 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018р. на суму 7181,00 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що у ході перевірки виявлено, що позивачем не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631), оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801, що, за висновком перевіряючих, не дає можливості визначити напрямок використання отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей, а також визначити, в якому періоді та до якого виду витрат або доходів підприємства необхідно включити вартість вказаних послуг та товарно-матеріальних цінностей.

Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 02.07.2018 за № 1632/17-00-14-01/38503384 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2018:

№ 0006601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за по податку на додану вартість в сумі 430376 грн, з яких: 344301,00 грн - за основним платежем та 86075,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14);

№ 0006611401, яким встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7181,00 грн (а.с.13).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень (а.с.76-80). Рішенням ДФС України від 20.09.2018 № 30466/6/99-99-11-01-01-25 залишені без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 09.07.2018 № 0006601401, № 0006611401, а скарга платника податків - без задоволення (а.с.81-85).

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, зазначена норма підлягає застосуванню лише у випадку, коли такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, за винятком випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.

Актом документальної перевірки встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" накопичувало суми транспортно-заготівельних витрат у вигляді списання ПММ на вантажні автомобілі (Дт2801 Кт2810), послуги зберігання ПММ (Дт2801 Кт631), транспортні послуги по доставці ПММ (придбання) (Дт2801 Кт631) помісячно на рахунку 2801. Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що ведуть окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат, визначений в додатку до П(С)БО9 "Запаси". Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" не використано у власній господарській діяльності транспортно-заготівельні витрати на суму 1757410,00 грн, оскільки не проведено розподіл сум, що обліковувались на рахунку 2801. Тому позивачу необхідно було донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 351482,00 грн. (а.с.24-25).

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми вказаного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно з пунктом 4 цього Положення, запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Відновлювальна вартість - сучасна собівартість придбання.

У пункті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" визначено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

За змістом пунктів 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1591), який застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно із зазначеним Планом рахунків позивач веде облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли з метою продажу, на субрахунку 281 "Товари на складі" рахунку 28 "Товари", а суму транспортно-заготівельних витрат узагальнює на окремому субрахунку 2801 рахунку 28 "Товари".

Надходження товарів (Дт 281) в бухгалтерському обліку позивач відображає у кореспонденції з субрахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Аналогічно відображається і формування транспортно-заготівельних витрат з урахуванням витрат по доставці товару та його зберігання.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" позивач відображає собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", у кореспонденції з рахунком 281 "Товари на складі" та 2801 "Транспортно-заготівельні витрати" (Кт 281, Кт 2801).

При цьому, облік транспортно-заготівельних витрат здійснюється позивачем у такі етапи: 1) накопичення сум транспортно-заготівельних витрат за місяць на окремому субрахунку рахунка обліку запасів; 2) визначення (розподіл) суми транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на запаси, що вибули, і суми, що припадає на запаси, які залишилися на кінець місяця, з урахуванням залишку транспортно-заготівельних витрат на початок місяця; 3) списання суми транспортно-заготівельних витрат, що припадає на запаси, що вибули, на ті самі рахунки обліку, на які були списані відповідні запаси (за середнім відсотком транспортно-заготівельних витрат); 4) виведення залишку транспортно-заготівельних витрат на кінець звітного місяця.

У кінці місяця до складу собівартості реалізованих товарів відноситься первісна вартість товарів, що вибули, та відображається наступним бухгалтерським проведенням: Д-т 902 К-т 281. Одночасно відбувається списання транспортно-заготівельних витрат, пов`язаних з придбанням товарів у певній за розрахунком величині, яка раніше враховувалася на окремому субрахунку, що відображається наступним бухгалтерським проведенням: Д-т 902 К-т 2801

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Сателіт Ойл" накопичувало суми транспортно-заготівельних витрат у вигляді списання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі (Дт 2801 Кт 281), послуги зберігання паливно-мастильних матеріалів (Дт 2801 Кт 631), транспортні послуги по доставці паливно-мастильних матеріалів (придбання) (Дт 2801 Кт 631) помісячно на рахунку 2801.

Актом перевірки стверджується, що величина не використаних у господарській діяльності транспортно-заготівельних витрат, що не списана позивачем в кінці місяця, визначена перевіркою у сумі 1757410 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналіз змісту абзацу шостого пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" дає підстави для висновку про прямий безпосередній зв`язок транспортно-заготівельних витрат і вартості придбаних товарів, визначаючи транспортно-заготівельні витрати як частину первісної вартості товарів. Зокрема, вказана норма пункту 9 П(С)БО 9 "Запаси" пов`язує вибуття запасів з їх використанням, реалізацією, безоплатним переданням тощо.

Тобто, за правилами бухгалтерського обліку має бути дотримана пропорція між вартістю товару і вартістю транспортно-заготівельних витрат як складової частини первісної вартості цього товару.

Позивачем долучено до матеріалів справи Висновок позасудового економічного експертного дослідження № 2 від 01.10.2018 (а.с.109-120), проведеного судовим експертом Данилюк І.Г., згідно з яким на підставі проведеного судовим експертом дослідження загальна сума відхилення транспортно-заготівельних витрат в сторону заниження з червня 2015 року по березень 2018 року становить 1477856 грн, в той час як за даними акту перевірки величина не списаних позивачем в кінці місяця транспортно-заготівельних витрат визначена у сумі 1757410 грн (стор.9 акту).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковою перевіркою враховані лише додатні значення відхилень транспортно-заготівельних витрат, у той час як від`ємні значення враховані не були.

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що такі відхилення жодним чином не вплинули на фінансові показники за відповідні періоди, оскільки не розподілення (не списання) транспортно-заготівельних витрат означає, що до складу собівартості реалізованих товарів (Дт 902) не включена певна частина (розрахована за окремою формулою) транспортно-заготівельних витрат, чим занижено витрати позивача і, відповідно, на цю ж суму завищений об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємства. Відтак, неправильний розподіл цих витрат у пропорції до вартості реалізованих товарів має безпосередній вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження собівартості реалізованих товарів.

Водночас, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності нарахування позивачу сум податкового зобов`язання по податку на додану вартість на підставі висновків відповідача, що нерозподілена по рахунку 2801 (не списана) сума транспортно-заготівельних витрат за фактом реалізації паливно-мастильних матеріалів свідчить про невикористання таких транспортно-заготівельних витрат у господарській діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, продаж особою певних товарів у ході господарської діяльності, що охоплюється предметом проваджуваної діяльності, свідчить і про господарське використання транспортно-заготівельних витрат як складової первісної вартості реалізованих товарів.

У ході судового розгляду судом не встановлено здійснення позивачем операцій, зокрема, щодо реалізації паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених показників у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у загальній сумі 66317827,00 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизпалива, автомобільного бензину) (стор.8 акту перевірки). А у пункті 4 Додатку 2 до акту перевірки (а.с.42-47) зазначено, що за період, що перевірявся, ТОВ "Сателіт Ойл" мало право здійснювати та фактично здійснювало такі види діяльності: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (стор.2 Додатку 2).

Окрім того, відповідачем у ході перевірки було встановлено, що у своїй господарській діяльності позивач використовує вантажні транспортні засоби, у тому числі цистерни та сідлові тягачі, про що зазначено на стор.4-5 Додатку 2 до акту перевірки (а.с.42-46), а також те, що на підставі договору зберігання № 01НП від 08.02.2013, укладеного з приватним підприємством "Фірма РОМ", позивач здійснює зберігання придбаних нафтопродуктів у вказаного підприємства за адресою зберігання: м. Рівне, провулок Робітничий, 6 (стор.5 Додатку 2 до акту перевірки).

Вказане свідчить на користь того, що паливно-мастильні матеріали, придбані позивачем та по яким сформовані транспортно-заготівельні витрати, реалізовані покупцям у межах господарської діяльності позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що при формуванні транспортно-заготівельних витрат у бухгалтерському обліку ним допущено методологічну помилку, що виявилась у невірному визначенні суми транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули.

Досліджена у ході судового розгляду кореспонденція рахунків, яка використовувалася позивачем і яка підтверджує факт заниження собівартості реалізованих товарів, підтверджує саме неправильний розподіл по рахунку 2801 транспортно-заготівельних витрат по факту реалізації паливно-мастильних матеріалів (дизпалива, автомобільного бензину):

Дт902 Кт281 списана собівартість реалізованих товарів;

Дт902 Кт2801 списана частина транспортно-заготівельних витрат, яка розрахована підприємством неправильно без урахування необхідної пропорції, встановленої у пункті 9 П(С)БО 9 "Запаси".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача щодо негосподарського використання позивачем транспортно-заготівельних витрат, позаяк помилкове заниження первісної вартості товару внаслідок неврахування транспортно-заготівельних витрат не має наслідком заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 1740/2506/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін

Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.