Постанова

від 05.03.2019 по справі 2340/3649/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/3649/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку СМІЛЯНСЬКА-2 до Черкаської міської ради, третя особа: Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ОСББ Смілянська-2 з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, третя особа - Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСББ Смілянська-2 від 01.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 2;

- зобов'язати Черкаську міську раду повторно розглянути заяву ОСББ Смілянська-2 від 01.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 2.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСББ Смілянська-2 створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №2, що розташований по вул. Смілянській, що в м. Черкаси.

01.06.2018 позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою та відповідним пакетом документів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, під житловий будинок для приватизації.

Листом від 12.06.2018 №38712-з ОСББ Смілянська-2 отримало відмову в задоволенні поданої заяви, у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідчених згод попередніх землекористувачів на вилучення земельних ділянок, із зазначенням їх розмірів та умов вилучення.

В подальшому, 26.07.2018 позивач звернувся з вимогою аналогічного змісту до Черкаської міської ради, на що 07.08.2018 отримав відмову з посиланням на норми законні та підзаконних нормативно-правових актів, що і у відмові від 12.06.2018 №38712-з.

Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСББ Смілянська-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, 01.06.2018 позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою та відповідним пакетом документів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, під житловий будинок для приватизації.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на вказаний лист ОСББ Смілянська-2 від 01.06.2018 року Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом від 12.06.2018 року надав відповідь, зі змісту якої вбачається, що відповідно до інформаційної картки В-АП-08-15, затвердженої наказом департаменту архітектури, містобудування та інспектування, серед документів необхідних для розгляду питання оформлення права власності/користування земельною ділянкою повинна бути нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки із зазначенням її розмірів та умов вилучення (в разі, якщо земельна ділянка, згідно довідки за даними форми 6-зем), земельна ділянка перебуває у користуванні ДП Черкаський приладобудівний завод .

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 31.12.2015, виданої 29.05.2017 року за №905/180-17, частина земельної ділянки площею 1,7827 га по вул.. Смілянській, 2 обліковується за землекористувачами.

Суд першої інстанції, зобов'язуючи Черкаську міську раду розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, посилається на статтю 120 Земельного кодексу України у поєднанні із статтею 125 Земельного кодексу України (право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав), а саме: у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникне одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Разом з тим, судом не спростовано порушення норм ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, якою передбачено обов'язкове надання нотаріально засвідченої письмової згоди землекористувачів (у разі вилучення земельної ділянки) на етапі подання до уповноваженого органу клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд залишив поза увагою той факт, що земельна ділянка, на розробку проекту землеустрою якої позивач намагається отримати дозвіл, охоплює не тільки територію розташування багатоквартирного будинку, але і земельні ділянки, у користуванні інших суб'єктів господарювання. Зазначене підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами та угіддями, що знаходиться у матеріалах справи.

Також, суд у своєму рішенні дійшов помилкового висновку, що питання з яким позивач звернувся до Черкаської міської ради - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7827 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, під житловий будинок для приватизації не є правочином, на підставі якого земельна ділянка буде передана у власність позивача (даний етап є первинним у отриманні земельної ділянки), а тому посилання у відповіді на ч. 5 ст.116 ЗК України на стадії розроблення проекту землеустрою, є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про її протиправність, оскільки відмова у розгляді клопотання також ґрунтується і на нормах частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, які суд при розгляді справи не врахував і ніяким чином не спростував.

Окрім того, представником відповідача у судовому засіданні наголошено, що Земельним кодексом України, а саме ч.ч. 6 та 13 ст. 123 не передбачена відмова у затвердженні проекту землеустрою з підстав неподання повного пакету документів, що мали бути поданні при отриманні дозволу на розробку цього проекту землеустрою. Натомість, єдиною підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Отже, при наявності розробленого проекту землеустрою Черкаська міська рада втрачає свої дискреційні повноваження (суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною) і зобов'язана затвердити проект землеустрою.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02. 2018 у справі № 816/591/15-а, та у постанові від 18.10.2018 у справі №818/1976/17.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою є первинним етапом у отриманні земельної ділянки і не потребує узгодження з користувачами земельної ділянки (шляхом отримання нотаріально засвідченої згоди) на цьому етапі є порушенням прав та інтересів Черкаської міської ради як власника земельної ділянки і орендодавця, та норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку СМІЛЯНСЬКА-2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма