Ухвала

від 14.03.2019 по справі 904/3710/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.03.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3710/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018р. (суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.11.2018р.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат",

м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі Позивач) звернулось з позовом до Криворізької міської ради (далі Відповідач), в якому просить суд внести зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2013363 від 06.09.2013 року для розміщення та обслуговування проммайдану шахти «Більшовик» , яка знаходиться в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції:

«Починаючи з 01.01.2018 року річна орендна плата за земельну ділянку вноситься «Орендарем» в розмірі 94 419 грн. 61 коп. виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 року здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_1 у 2018 році» . Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди» .

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги прийняттям Закону України від 07.12.2017р. № 2245-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» , яким ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4 наступного змісту - Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.ст. 274 і 277 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених змін до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2018 р., Позивач вважає, що для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, що на його думку зумовлює необхідність внесення відповідних змін до умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду від 15.11.2018р. в задоволені позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, земельна ділянка, яка є об'єктом оренди за вказаним правочином, надана Позивачу для розміщення та обслуговування нежитлових будівель та споруд проммайдану шахти «Більшовик» ,, при цьому, жодних доказів в підтвердження того, що зазначений об'єкт використовується в діяльності Позивача, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин, суду не надано, що також виключає підстави для застосування положень пункту 284.4. статті 284 ПК України до спірних правовідносин.

Не погодившись з вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, Позивач зазначає на тому, що Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок v формі орендної плати.

Отже, на думку Скаржника, орендна плата, за своєю суттю, є земельним податком.

Скаржник звертає увагу на п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України , яким встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Зокрема, п. 288.5.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, розмір земельного податку становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Аналогічні ж положення містяться в статті 274 Податкового кодексу України, яка регулює ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).

Скаржник вважає, що зазначені норми Податкового кодексу України також ототожнюють розмір орендної плати та розмір земельного податку.

А ні стаття 288, а ні стаття 274 Податкового кодексу України не встановлюють чіткої ставки орендної плати або земельного податку. В силу положень пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України це є прерогативою органу місцевого самоврядування.

Рішенням Криворізької міської ради від 12.07.2017р. № 1862 встановлені ставки земельного податку та розміри орендної плати в межах міста ОСОБА_1 на 2018 рік. Як свідчить розділ 11 додатку № 1 до рішення, для земель промисловості, для категорії суб'єктів господарювання із кодом КБЕД 07, розмір земельного податку та орендної плати встановлено на однаковому рівні - 1% від грошової оцінки земель міста. Аналіз же всього додатку Na 1 до рішення , на думку Скаржника, свідчить про те, що відповідач також ототожнює земельний податок та орендну плату за землю.

Пунктом 5.2. ст. 5 Податкового кодексу України встановлена пріоритетність норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності. Судовою практикою Верховного Суду України (постанови від 02.12,2014р. справа N° 21-274а14, від 07.04.2015р. справа № 21-117а15, від 14.04.2015р. справа N 21-165а15, від 24.04.2015р. справа № 131а15, від 14.03.2017р. справа № 21-2246а16) та Верховного Суду (постанови від 27.02.2018р. справа N 804/2163/16, від 07.03.2018р. N° 813/6875/14) вже сформована правова позиція щодо застосування вказаної норми матеріального права в орендних правовідносинах.

Скаржник вважає, що законодавець, доповнюючи ст. 284 Податкового кодексу України пунктом 284.4., запровадив імперативну норму визначення належного до сплати розміру плати за землю (включає земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), що не впливає на необхідність прийняття та/або зміни відповідно до діючого законодавства рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, про що зазначається у листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на запит відповідача від 04.04.2018р. № 04-27/10-267 (71393), копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції проігноровано дане роз'яснення суб'єкта законодавчої ініціативи, який безпосередньо був ініціатором доповнень ст. 284 Податкового кодексу України пунктом 284.4.

Таким чином, на думку Скаржника, висновок суду першої інстанції, що положення ст. 284 Податкового кодексу України визначають особливості оподаткування платою за землю виключно у формі земельного податку, суперечить положенням Податкового кодексу України.

Крім того, Скаржник вважає, що відмовляючи позивачу у застосуванні ставки плати за землю, передбаченої п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України, фактично створюються передумови для дискримінації щодо дальності позивача з видобутку корисних копалин у порівнянні з аналогічними підприємствами, які займаються видобутком корисних копалин та сплачують податок на землю.

На думку Скаржника, твердження суду першої інстанції стосовно відсутності доказів у справі, спростовується матеріалами справи.

Скаржник звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльнісно позивача є саме добування корисних копалин у вигляді залізної руди, копія спеціального дозволу на користування надрами № 2557 від 12.10.2001р., строк дії якого продовжено наказом Державної служби геології та надр України від 31.10.2018р. № 410, та копія акта про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011p., в яких, на думку Скаржника, чітко зазначено, що користування надрами в межах поля шахти «Октябрська» надано позивачу з метою саме видобування залізних руд. В матеріалах справи також міститься викопіровка з плану гірничого відводу шахти «Октябрська» , яка засвідчує, що вказана земельна ділянка є складовою частиною комплексу шахти «Октябрьська» та знаходиться в межах гірничого відводу шахти «Октябрська» , наданого позивачу для видобування залізних руд.

Позивачу не надавались дозвільні документи на будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин і дані документи в матеріалах справи відсутні.

Скаржник зазначає на тому, що згідно умов договору оренди земельної ділянки Ne 2013363 земельна ділянка площею 11,2851га із кадастровим номером 1211000000:04:330:0003 надана Позивачу для розміщення та обслуговування проммайданчику шахти «Більшовик» .

Гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс засобів і ресурсів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин. Кожна частина даного комплексу безпосередньо задіяна у процесі видобування копалин і її відмежування від процесу видобування, на думку Скаржника, є неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству «Криворізький залізорудний комбінат» у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018р. по справі № 904/3721/18 залишити без змін, оскільки вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно встановлено всі обставини справи, досліджено та надано оцінку доказам, поданим сторонами, за наслідком чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, та жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує правильності таких висновків, у зв'язку з чим, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

В обгрунтування своїх заперечень міська рада зазначає на те, що умови запропоновані позивачем у Додатковій угоді, яка є предметом спору в даній справі, порушують інтереси територіальної громади міста ОСОБА_1 в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету, тому не можуть бути прийняті Криворізькою міською радою, оскільки не узгоджуються з рішенням міської ради від 12.07.2017 №1862, при цьому ст. 288 ПК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, імперативно не вказує на можливість застосування п.284.4. ст. 284 ПК України при визначенні розміру орендної плати.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 14.02.2019р.

У судовому засіданні 14.02.2019р. по справі була оголошена перерва до 14.03.2019р.

Скаржником заявлене клопотання про зупинення провадження по справі № 904/3710/18 до прийняття Верховним Судом відповідного рішення у справі № 904/3714/18.

В обгрунтування свого клопотання, Заявник посилається на те, що на сьогоднішній день наявні ряд аналогічних судових справ, у яких приймають участь ті ж сторони що і по даній справі - №№ 904/3705/18, 904/3706/18, 904/3708/18, 904/3710/18, 904/3711/18, 904/3712/18, 904/3714/18, 904/3715/18, 904/3717/18, 904/3718/18, 904/3719/18, 904/3720/18, 904/3721/18. Предметом спору у даних справах є застосування положень п.284.4. ст. 288 Податкового кодексу України до орендних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Представник Криворізької міської ради не заперечував проти задоволення клопотання Позивача щодо зупинення апеляційного провадження у даній справі.

04.02.2019р. позивачем подана касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі № 904/3714/18. До касаційної скарги долучено клопотанням про передачу даної справи на розгляд ОСОБА_2 Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики застосування положень п. 284.4. ст. 284 Податкового кодексу України в розрізі орендних правовідносин. 11.02.2019р. дана касаційна скарга надіслана Центральним апеляційним господарським судом до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2019р. у справі № 904/3714/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Криворізької міської ради, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 2013562 від 27.12.2013р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі № 904/3714/18. Судове засідання з розгляду касаційної скарги відбудеться 10.04.2019р. о 15 год. 25 хв.

Враховуючи наведене, та з метою врахування позиції Верховного Суду, щодо застосування положень п. 284.4 ст. 288 Податкового кодексу України до подібних правовідносин під час розгляду апеляційної скарги у справі № 904/3710/18, суд апеляційної інстанції знаходить достатньо підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про зупинення провадження за апеляційною скаргою у справі № 904/3710/18 до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі № 904/3714/18.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 228 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".

Зупинити провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018р. по справі № 904/3710/18 до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019р. у справі № 904/3714/18.

Зобов'язати сторони надати суду апеляційної інстанції інформацію про усунення обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст ухвали складено 14.03.2019 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова