Рішення

від 14.03.2019 по справі 910/16387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2019Справа № 910/16387/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАШОП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива"

про стягнення 173 325,02 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМАШОП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" про стягнення 173 325,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлено позивачем товару за договором №АШ-2504/18-2 від 25.04.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

21.12.2018 до канцелярії суду позивач подав клопотання з доданими документами.

Позовна заява, після усунення позивачем недоліків, встановлених ухвалою від 11.12.2018, відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, та підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, судом на даний час не встановлені.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.01.2019 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" надійшло клопотання в якому відповідачем зазначено, що ч.7 статті 46 ГПК України визначено, що сторони можуть укласти угоду на будь-якій стадії судового процесу. Та, керуючись ст.. 46, 192, 228 ГПК України просить суд зупинити провадження у справі №910/163787/18 та надати строк до 20 лютого 2019 року для підготовки, підписання, подачу на затвердження Господарського суду міста Києва мирової угоди між ТОВ "АРМАШОП" та ТОВ "Будівельна компанія "Перспектива".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" про зупинення провадження у справі №910/163787/18 відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

25.04.2018 між ТОВ АРМАШОП (надалі - Позивач) та ТОВ БК ПЕРСПЕКТИВА (надалі - Відповідач) було укладено Договір №АШ-2504/18-2 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору Позивач зобов'язувався поставляти та передавати у власність Відповідача товарно-матеріальних цінностей (товар), а Відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати товар.

За твердженням позивача, що не спростоване відповідачем, протягом всього строку дії зазначеного Договору Позивач виконував свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.04.2018 по 03.08.2018 згідно видаткових накладних (підписаних Відповідачем) Позивачем було передано Відповідачу товарів на загальну суму 1007762,05грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено порядок розрахунків за Товар шляхом здійснення Відповідачем на рахунок Позивача 100% попередньої оплати відповідного рахунку.

Позивачем вказується, а відповідачем не заперечується, що в період з 25.04.2018р. по дату звернення до суду з позовом, в рамках зазначеного Договору, згідно платіжних доручень Відповідача Позивачем було отримано від Відповідача грошові кошти в сумі 834437,03 грн.

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення до суду із позовною заявою, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 173 325,02 грн.

Матеріалами справа підтверджується, що листом від 02.08.2018 від № 02/08-01 Відповідач наявність заборгованості перед Позивачем визнавав та гарантував оплату рахунків в строк до 10.08.2018р., проте свої зобов'язання не виконав.

28.09.2018р. Позивачем цінним листом з описом та повідомленням про вручення було направлено Відповідачу Претензію №2109 від 21.09.2018. Дана претензія була отримана Відповідачем 17.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.10.2018р., проте вимоги Позивача викладені в даній претензії були проігноровані Відповідачем.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №АШ-2504/18-2 від 25.04.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 173 325,02 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №АШ-2504/18-2 від 25.04.2018 у розмірі 173 325,02 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та визнана відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 173 325,02 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАШОП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" про стягнення 173 325,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Перспектива" (вул. Татарська, буд. 21 літ. А, м. Київ, 04107; ідентифікаційний код 38586722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАШОП" (вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 41490742) основний борг у розмірі 173 325 (сто сімдесят три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 2 599 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий