Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/16375/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/16375/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Лімітед Інвест

про стягнення 41.970,06 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Лімітед Інвест про стягнення 41.970,06 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи з 15.12.2011 відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, Позивач в свою чергу є житлово-експлуатаційною організацією, що обслуговує відповідний будинок. У період з березня 2016 року по серпень 2018 року у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги утримання, ремонту та експлуатаційного обслуговування у розмірі 19.711,18 грн. 26.10.2018 позивачем направлено на адресу відповідача пропозицію про укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, а також претензію про сплату заборгованості, які відповідачем залишено без задоволення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 41.970,06 грн., з яких: 19.711,18 грн. боргу за комунальні послуги, 19.129,28 грн. пені, 2.395,66 грн. інфляційних втрат та 733,95 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16375/18 від 10.12.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.12.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16375/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048585624 за адресою: 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.12.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 20.12.2018 (номер відправлення 0103048585624) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 20.12.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рада 3 (далі - позивач) є житлово-експлуатаційною організацією житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 116,80 кв. м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 3 , затвердженого рішенням загальних зборів учасників протокол № 6 від 25.04.2014 (нова редакція), предметом діяльності останнього зокрема є:

- надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд разом з прилеглими до них прибудинковими територіями (забезпечення сталого функціонування будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, організація забезпечення потреб мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог законодавства України);

- надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

- організація та задоволення потреб мешканців будинків, власників та орендарів нежитлових приміщень в житлово-комунальних та інших послугах відповідно до встановлених нормативів, норм, стандартів, порядків, правил та положень;

- укладення договорів з суб'єктами господарювання для забезпечення житлового та нежитлового фонду комунальними послугами (централізованим опаленням. централізованим холодним та гарячим водопостачанням і водовідведенням, електропостачанням, вивезенням твердих відходів);

Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу у період з березня 2015 року по серпень 2018 року комунальних послуг з утримання, ремонту та експлуатаційного обслуговування, вартість яких відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем будь-які договори про надання житлових послуг не укладалися, тобто між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку надає наступні визначення

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Статтею 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Отже, у відповідності до ст. 322 Цивільного кодексу України та ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку у співвласників виникає обов'язок утримання зазначеного спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг що входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Разом з цим, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у частині 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що враховуючи норми ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_1 встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 19.06.2015 в розмірі 4,87 грн при сплаті до 20-го числа і 4,96 грн при сплаті після 20-го числа місяця за 1 кв. м. площі приміщення на місяць.

Відповідно до додатку до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 19.06.2015 до складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій входять: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових клітинок; вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем; дератизація; дезінсекція; обслуговування димовентиляційних каналів; технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо будинкових систем у разі їх наявності; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем; поливання дворів, клумб і газонів; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачання ліфтів.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 386 від 03.04.2017 тариф був змінений і склав 6,59 грн за 1 кв. м. при оплаті до 20-го числа і 6,73 грн при оплаті після 20-го числа.

В підтвердження надання послуг до будинку АДРЕСА_1 позивачем надано копії договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) № 313-К/11 від 03.901.2011, договору про надання послуг № 01/28-08 від 28.08.2013, договору про надання послуг диспетчеризації № 02-28/08 від 28.08.2013, договору № 02-7145 від 23.11.2014 (на проведення дератизації), договору підряду № 13-14ТО від 01.07.2014, про надання послуг № 01/19/08 від 19.08.2013, акти про надання робіт (інженерне забезпечення та проведення робіт), акти здачі-приймання робіт/послуг з дератизації, акти надання послуг про вивіз твердих побутових відходів, акти здачі-приймання робіт з диспетчеризації, акти здачі-приймання робіт про технічне обслуговування ліфтів, акти приймання-передавання товарної продукції, акти про використану активну електроенергію, рахунки про сплату електроенергії, інформаційні повідомлення, акти наданих послуг, акти виконаних робіт ТО ППА і ДВ.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 з метою проведення відповідних оплат наданих комунальних послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Проте, згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 03-0021 від 29.10.2018 з вимогою сплатити заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 19.711,18 грн не пізніше 10 днів з дня отримання даної претензії. Проте дана претензія була повернута поштовим відділенням зв'язку без вручення відповідачу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідачем належних доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неотримання ним послуг у спірний період не подано. Також не подано доказів щодо виявлення відповідачем небажання отримувати комунальні послуги або доказів наявності листування з приводу обсягу та якості наданих послуг.

Таким чином, відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які йому надавались, а тому зобов'язаний сплатити їх вартість.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача розмірі 19.711,18 грн боргу за комунальні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення 19.129,28 грн. пені, 2.395,66 грн. інфляційних втрат та 733,95 грн. - 3% річних слід відзначити наступне

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини та за відсутності виставлених позивачем відповідачу рахунків на оплату наданих послуг не можливо встановити настання строку виконання та відповідно періоду прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, в заявленому розмірі, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив (03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, 5, код ЄДРПОУ 31379872) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 4.996 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 18 коп. боргу за комунальні послуги, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн. 45 коп. - 3% річних, 1.753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова