Постанова

від 11.03.2019 по справі 904/3729/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 м.Дніпро Справа № 904/3729/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер ДП №000038 від 11.03.2019, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №15/10 від 10.02.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БП Промпостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/3729/18 (суддя Петрова В.І., повний текст рішення складений 03.12.2018)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кисеньмонтаж", м.Дніпро

до відповідача: Приватного підприємства "БП Промпостачання", м.Дніпро

про стягнення 242 990 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кисеньмонтаж" (надалі - ТОВ фірма "Кисеньмонтаж") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "БП Промпостачання" (надалі - ПП "БП Промпостачання") на свою користь 242 532 грн. основного боргу, 458 грн. 48 коп. 3% річних та 3 644 грн. 86 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог послалось на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо вчасної поставки обумовленого сторонами товару за умовами укладеного між ними договору №08-06/07/18 від 06.07.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/3729/18 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково; з ПП "БП Промпостачання" на користь ТОВ фірми "Кисеньмонтаж" стягнуто 242 532 грн. основного боргу та 3 637 грн. 98 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що:

- узгодженою сторонами датою підписання договору є 10.07.2018, отже, з цієї дати необхідно рахувати перебіг терміну виконання зобов'язань за ним;

- сторонами належним чином не було узгоджено конкретного місця поставки товару;

- відповідачем понесено збитки від неправомірних дій позивача (витрати від навантаження та транспортування товару, розвантаження на складі після відмови позивача у його прийнятті);

- відповідачем надавалось інформація про наявність товару в повному обсязі та факту доставки цього товару в м.Кривий Ріг третіми особами, у яких відповідач замовляв частину товару та послуги доставки.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП "БП Промпостачання" (постачальник) та ТОВ фірмою "Кисеньмонтаж" (покупець) укладено договір №08-06/07/18 від 06.07.2018, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця металопродукцію у терміни і на умовах, встановлених у договорі або специфікації, а покупець зобов'язався прийняти його та сплатити.

Найменування товару, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці та загальна сума товару вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору; також узгодження таких даних можливе шляхом підписання специфікацій і виставлення рахунків, факт оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару (п. 1.2. договору).

Факт постачання товару за цінами, у кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним у цьому договорі і/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунку на оплату товару означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами постачання і умовами оплати товару (п.1.3. договору).

Відповідно до п.1.6. договору постачальник забезпечує доставку згідно умов, вказаних у договорі або специфікації.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах ЕХW відповідно до Міжнародних правил тлумачення умов Інкотермс в редакції 2010 року, з урахуванням особливостей, встановлених договором або специфікацією.

Доставка товару може здійснюватись постачальником, покупцем або третіми особами згідно умов договору або специфікації (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.5. договору датою постачання товару вважається, зокрема при постачанні автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної.

Право власності на товар переходить від постачальника на покупця з моменту передачі товару покупцеві (п.2.6. договору).

Згідно п.2.7. договору разом з товаром постачальник передає покупцеві по одному екземпляру документів: видаткова накладна, акт приймання-передачі (на вимогу покупця); копія сертифікату якості (на вимогу покупця).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата здійснюється в такому порядку:

- покупець по кожному постачанню товару робить 100% передплату за товар, що поставляється;

- інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.4. договору).

Згідно п.4.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі і підписання видаткової накладної, з урахуванням особливостей, вказаних у договорі.

При постачанні на умовах самовивезення або автотранспортом постачальника приймання товару за кількістю здійснюється на складі постачальника (п.4.5. договору).

За п.10.2. договору факси (скан) копії договору, рахунків-фактур, додаткових угод до нього, а також інших документів, які додаються до договору і складають його невід'ємні частини, підтверджують відповідні зобов'язання сторін до передачі сторонами належним чином оформлених оригіналів.

Специфікацією №1 від 06.07.2018 до договору сторони погодили поставку труби 57х6 мм ст.20 ДСТУ 8732 в кількості 15 штук за ціною 26 670 грн. (без ПДВ), а також транспортно-експедиційні послуги, що разом складає 485 064 грн. (разом з ПДВ).

Окрім того, цією специфікацією сторони узгодили, що покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від суми специфікації, залишкові 50% за фактом поставки товару в м.Кривий Ріг перед відвантаженням автомобіля.

Позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку №1590 від 09.07.2018 здійснив передплату у розмірі 242 532 грн. (50% від суми Специфікації №1), що підтверджується платіжним дорученням №472 від 09.07.2018 (а.с.18-19).

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За п.2.3. договору постачання товару здійснюється впродовж 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання цього договору, шляхом відвантаження товару, самовивезенням зі складу постачальника відповідно до умов постачання, або на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі або специфікації.

12.07.2018 відповідач отримав від позивача листа за №230 від 12.07.2018, в якому було вказано місце поставки товару(м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1) (а.с.65).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У встановлений договором строк відповідач поставку товару не здійснив (відповідних доказів суду не подано).

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

16.07.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу за №232 від 16.07.2018 про повернення грошових коштів у розмірі 242 532 грн. (а.с.68-70). Дану вимогу відповідач отримав 17.07.2018 (а.с.71), на яку листом за №24/07-1 від 24.07.2018 повідомив, що позивач не надав йому усіх передбачених договором даних (місце поставки), зірвавши поставку товару та завдавши відповідачу збитки, пов'язані з резервуванням товару і невідвантаженням його іншим клієнтам (а.с.91).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 242 532 грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, з огляду на що його вимога про стягнення 242 532 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно доводів апелянта щодо дати підписання договору 10.07.2018 слід зазначити, що:

- ПП БП Промпостачання визнає та не оспорює той факт, що сторонами укладено договір, на підставі якого між ними виникли правовідносини;

- інших договорів між сторонами не укладалося (відповідних доказів суду не подано);

- іншої дати підписання договору, окрім 06.07.2018 договір не містить;

- саме договір є підставою для виставлення рахунку та його оплати;

- пунктом 10.2. договору передбачено, що факс (скан) копії договору, специфікації, рахунку підтверджують відповідні зобов'язання сторін;

- пункт 2.3. договору містить зобов'язання відповідача поставити товар впродовж 5 банківських днів від дати підписання договору, та оскільки відповідач не надав доказів того, що договір підписаний саме 10.07.2018 датою поставки слід вважати по 13.07.2018 включно.

Окрім того, належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України апелянт не довів, що:

- позивач відмовився прийняти товар (п.2.4. договору);

- позивач відмовився від розрахунку за товар перед розвантаженням автомобіля.

Твердження апелянта про ненадання йому позивачем перепусток на об'єкт, куди мала відбутись поставка товару, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки умовами договору не передбачено обов'язок позивача надавати такі перепустки.

Окрім того, колегією суддів прийнято до уваги суперечливі пояснення відповідача. У відзиві на позов він посилається на те, що з урахуванням часу доставки товару та заявлений для перепусток час він фізично не мав можливості виконати свої зобов'язання й, відповідно, виконання ним поставки могло призвести лише до матеріальних втрат, пов'язаних із транспортуванням та зберіганням товару (а.с.78), тоді як в апеляційній скарзі він стверджує, що товар поставив, але позивач відмовився від його отримання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 458 грн. 48 коп.

Оскільки зобов'язання відповідача за договором не є грошовими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 458 грн. 48 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, Господарським судом Дніпропетровської області обставини справи з'ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПП "БП Промпостачання".

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БП Промпостачання" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/3729/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 15.03.2019).