Рішення

від 12.03.2019 по справі 902/731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2019 р. Cправа № 902/731/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф. , за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" (ОСОБА_1, 169, м. Дніпро, 49000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м.Вінниця, 21050)

про стягнення 5748,70 грн.

Представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" про стягнення 5748,70 грн., в т.р 5500,00 грн. основного боргу, 212,99 грн. пені та 35,71 грн. 3% річних.

Ухвалою від 19.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/731/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 18 грудня 2018 р.

Ухвалою від 18.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/731/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12 лютого 2019 р.

Ухвалою суду від 12.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2019 р.

11.03.2019 р. до суду надійшло клопотання представника Позивача ОСОБА_2 про розгляд справи у відсутності представника Позивача в зв'язку із участю представника в судовому засіданні у іншій справі. Позовні вимоги позивач підтримує.

Представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про час наступного судового засідання сторонам відомо, що підтверджується підписами їх представників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на розписці від 11.02.2019 р. про дату наступного судового засідання.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом направити повноважного представника для участі в судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 12.03.2019 р. прийнято судове рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 02.05.2018 р. між ТОВ "Капітал Логістік Телеком" та ТОВ "АВІС" було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6, згідно умов якого ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання доставити довірений йому Замовником вантаж, у тому числі зі статусом "Органічний продукт", а Замовник бере на себе зобов'язання оплатити надані послуги.

Згідно укладеного 14.08.2018 р. договору-заявки № 11 на перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, Позивач надав Відповідачу послуги по перевезенню на суму 5500,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань взятих в договорі № ВЛ-6 від 02.05.2018 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом, в частині проведення розрахунків за отримані послуги стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у письмовому відзиві (лист № 71 від 08.02.2019 р.) та у підготовчому засіданні через свого представника проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним. Відповідач зазначив, що дійсно, 02.05.2018 р. між Позивачем і Відповідачем був укладений Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6. За Договором-заявкою № 11 від 14.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 5500,00 грн.

15.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали ОСОБА_4 № ОУ-0000094 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, відповідач стверджує, що згідно із п. 4.3. Договору оплата за належним чином надані ОСОБА_5 здійснюється Замовником протягом трьох банківських днів від дати отримання Замовником від ОСОБА_4 рахунку-фактури, за умови дотримання останнім положень п.п. 3.2.5 і п. 4.2. Договору.

Відповідач зазначає про те, що у позовній заяві Позивач стверджує, що Відповідач 15 серпня 2018р. нібито отримав від Позивача рахунок-фактуру № СФ-0000094 від 15.08.2018 р., однак, жодним документом не підтвердив даного факту.

Також відповідач вказує, що крім того, що вищезазначений документ не був отриманий Відповідачем, він містить низку дефектів, які унеможливлюють його прив'язку до Відповідача, а саме: у графі "Одержувач" зазначена лише його організаційно-правова форма й назва. Будь-які ідентифікаційні дані, як-то: код ЄДРПОУ, місцезнаходження тощо, за якими було б можливим достовірно визначити Одержувача поміж інших суб'єктів господарювання із аналогічною назвою, відсутні.

У графі "Замовлення" зазначено: "ОСОБА_1 замовлення", хоча сам Позивач у позовній заяві посилається на узгодження Сторонами Договору-заявки № 11 від 14.08.2018 р.

У нижньому правому куті зазначено, що "Рахунок дійсний до сплати до 25 липня 2018р.", що не відповідає ні надання ОСОБА_5, ні умовам Договору.

У рахунку-фактурі відсутнє посилання на Договір, що також унеможливлює встановлення факту належності цих документів до Договору.

Сторони у п. 4.3. Договору домовились про те, що строк (термін) виконання грошового зобов'язання Відповідача щодо оплати належним чином наданих Позивачем ОСОБА_5 визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, тобто протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання Замовником від ОСОБА_4 рахунку-фактури, за умови дотримання останнім положень пп. 3.2.5 і п.4.2. Договору і підлягає виконанню Замовником з настанням цієї події.

Проте Відповідач зазначає, що за умовами Договору, його обов'язок щодо оплати послуг з перевезення вантажу пов'язаний саме з отриманням рахунків, факт отримання таких рахунків Відповідачем повинен бути доведеним Позивачем належними та допустимими доказами.

Посилаючись на те, що рахунку-фактури від Позивача не отримував, Відповідач просив на цій підставі відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 02.05.2018 р. між ТОВ "Капітал Логістік Телеком" та ТОВ "АВІС" було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6, згідно умов якого ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання доставити довірений йому Замовником вантаж, у тому числі зі статусом "Органічний продукт", а Замовник бере на себе зобов'язання оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що пункт навантаження та вивантаження вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, пакування та строк перевезення визначаються у заявці про надання послуг на кожне окреме перевезення. Заявка про надання послуг підписується та скріплюється печаткою Замовника та відправляється на електрону пошту ОСОБА_4, не пізніше ніж за 24 години до погодженої дати здійснення перевезення. Заявка оформлюється замовником в довільній формі і є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2.5. Договору Замовник зобов'язаний у разі відсутності до ОСОБА_4 будь-яких претензій, протягом трьох робочих днів від дати отримання від ОСОБА_4 приймання-передачі наданих послуг із пакетом документів передбачених п.2.2.10 Договору, оформити отримані акти приймання-передачі наданих послуг й повернути один примірник ОСОБА_4.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки між ОСОБА_4 і Замовником здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_4, зазначений в даному Договорі.

Відповідно до п. 4.2. Договору підставою для оплати послуг є належним чином оформлений сторонами акт наданих послуг без зауважень.

Оплата за належним чином надані послуги здійснюється Замовником протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання Замовником від ОСОБА_4 рахунку-фактури.

14.08.2018 року учасниками справи було укладено договір-заявку № 11 на виконання перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні .

Згідно даного договору-заявки Позивач здійснив перевезення вантажу "маргарин" вагою 10 тон. Адреса завантаження: ТОВ "Авіс", м. Вінниця, вул. Карбишева, 2, автомобіль подати до завантаження 14.08.2018 року, адреса розвантаження: м. Хмельницький, м. Тернопіль. Автомобіль подати під розвантаження І5.08.2018 р. Вартість перевезення склала 5500,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Позивачем та Відповідачем відповідно до п. 3.2.5. Договору 15.08.2018 року було підписано акт за № ОУ-0000094 здачі -приймання робіт (наданих послуг). Вартість робіт (послуг) з ПДВ згідно ОСОБА_4 склала 5 000,00 грн.

Відповідно до п.4.3. Договору, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату наданих Позивачем послуг протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконав.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступні приписи законодавства.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Також правовідносини сторін регулюються і затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Так, 04.10.2018 р. Позивач направив Відповідачу вимогу про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в сумі 5500,00 грн., яку Відповідач не задовольнив.

Відповідач в ході розгляду справи судом не заперечив того факту, що вказані послуги були йому надані Позивачем на заявлену до стягнення суму, однак вважає, що строк виконання його зобов'язання з оплати ще не настав.

Дані твердження відповідача судом оцінюються критично, з огляду на таке.

Як уже було відзначено вище, пунктом 4.2. Договору було передбачено, що підставою для оплати послуг є належним чином оформлений сторонами акт наданих послуг без зауважень.

За цих умов, обопільне підписання сторонами 15.08.2018 року ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт № ОУ-0000094 суд розцінює як доказ прийняття Відповідачем обумовленої послуги і відповідно - настання у Відповідача обов'язку оплатити послугу вартістю 5500,00 грн. протягом трьох банківських днів, тобто до 21.08.2018 року включно.

За висновком суду, час вирішення спору строк виконання зобов'язання по оплаті послуг настав, доказів сплати боргу за позовними вимогами у справі немає.

Інші доводи Відповідача, зокрема щодо недоліків документів, не скасовують його обов'язку здійснити оплату отриманих послуг Позивачу.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, станом на день ухвалення рішення, за Відповідачем рахується основна заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 5100,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наявність вказаної заборгованості, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.08.2018 року по 07.11.2018 року (79 днів) в сумі 35,71 грн.

Окрім того, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 212,99 грн. пені за період з 21.08.2018 року до 07.11.2018 року на суму боргу 5500,00 грн.

Розглянувши дані вимоги, суд відзначає наступне.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строків сплати за надані належним чином ОСОБА_4 послуги, Замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти у період, за який нараховуються пеня від несплаченої у строк суми, за кожну добу порушення зобов'язання.

Таким чином суд вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та пені є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству та умовами Договору.

Судом перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунок пені, і за розрахунком сума пені є більшою (425,99 грн.).

В зв'язку з цим позовні вимоги про її стягнення судом задовольняються повністю в межах заявленої позивачем суми - 212,99 грн. пені.

Перевіркою розрахунку суми трьох відсотків річних встановлено його арифметичну правильність, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, на суму 35,71 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, а тому позов підлягає до повного задоволення.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовної заяви спростовуються наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача повністю і з нього на користь позивача слід стягнути 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Окрім того, враховуючи вирішення даного спору судом повністю на користь Позивача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника Відповідача про покладення на Позивача обов'язку відшкодування витрат на послуги адвоката, понесені Відповідачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 226 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (код за ЄДРПОУ 13304871; адреса: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістік Телеком" (код за ЄДРПОУ 40627118; адреса: 49000, м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, 169) 5500 грн. (п`ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) основного боргу за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 212,99 грн. (двісті дванадцять грн. 99 коп.) пені, 35,71 грн. (тридцять п`ять грн. 71 коп.) 3% річних та 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (ОСОБА_1, 169, м. Дніпро, 49000);

3 - представнику позивача адвокату ОСОБА_2 (вул. Оводова, 17, м. Вінниця, 21050);

4 - відповідачу (вул.Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037).