Постанова

від 19.06.2019 по справі 902/731/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 червня 2019 року Справа № 902/731/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС"

на рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 р.

(ухвалене о 12:19 год. у м. Вінниця, повний текст складено 15.03.2019 р.)

у справі № 902/731/18 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС"

про стягнення 5748,70 грн.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" звернулося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" 5748 грн. 70 коп., з яких: 5500 грн. основного боргу; 212 грн. 99 коп. пені та 35 грн. 71 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2018 р. між ТОВ "Капітал Логістік Телеком" та ТОВ "АВІС" було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6, згідно умов якого позивач бере на себе зобов`язання доставити довірений йому відповідачем вантаж, у тому числі зі статусом "Органічний продукт", а відповідач бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги.

Згідно укладеного 14.08.2018 р. договору-заявки № 11 на перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню на суму 5500 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язань взятих в договорі № ВЛ-6 від 02.05.2018 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом, в частині проведення розрахунків за отримані послуги стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 р. у справі № 902/731/18 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістік Телеком" 5500 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 212 грн. 99 коп. пені, 35 грн. 71 коп. 3% річних та 1762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 14.08.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку № 11 на виконання перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні, згідно якої позивач здійснив перевезення вантажу "маргарин" вагою 10 тонн, адреса завантаження: ТОВ "Авіс", м. Вінниця, вул. Карбишева, 2, автомобіль подати до завантаження 14.08.2018 р., адреса розвантаження: м. Хмельницький, м. Тернопіль. Автомобіль подати під розвантаження І5.08.2018 р. Вартість перевезення склала 5500 грн. в т.ч. ПДВ.

15.08.2018 р. між позивачем та відповідачем відповідно до п. 3.2.5. Договору про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6 було підписано акт за № ОУ-0000094 здачі-приймання робіт (наданих послуг). Вартість робіт (послуг) з ПДВ згідно акту склала 5000 грн.

Судом зазначено, що пунктом 4.2. Договору про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6 передбачено, що підставою для оплати послуг є належним чином оформлений сторонами акт наданих послуг без зауважень.

Враховуючи викладене, факт обопільного підписання сторонами 15.08.2018 р. Акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000094 суд розцінив як доказ прийняття відповідачем обумовленої послуги і відповідно - настання у відповідача обов`язку оплатити послугу вартістю 5500 грн. протягом трьох банківських днів, тобто до 21.08.2018 року включно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується основна заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 5500,00 грн., в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, суд вказав, що заявлені вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та пені є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству та умовами Договору.

Здійснивши перевірку суми трьох відсотків річних, місцевим господарським судом встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку із чим судом позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, на суму 35 грн. 71 коп.

Також судом за наслідком перевірки розрахунку пені встановлено, що сума пені є більшою 425 грн. 99 коп., а тому позовні вимоги про її стягнення задоволені повністю в межах заявленої позивачем суми - 212 грн. 99 коп.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з відповідних положень ст. ст. 11, 626, 628, 202, 205, 509, 530, 610, 625, 901, 908, 909 ЦК України та ст. ст. 193, 175, 307 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 р. у справі № 902/731/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позов відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

02 травня 2018р. між позивачем і відповідачем був укладений Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6.

За Договором-заявкою 11 від 14.08.2018р. відповідач надав позивачу послуги з перевезення на суму 5500 грн.

15 серпня 2018р. позивач і відповідач підписали Акт № ОУ-0000094 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, згідно із п. 4.3. Договору оплата за належним чином надані послуги здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання замовником від виконавця рахунку-фактури, за умови дотримання останнім положень пп. 3.2.5 й п.4.2. Договору.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач 15 серпня 2018р. нібито отримав від Позивача рахунок - фактуру № СФ - 0000094 від 15 серпня 2018р., однак, жодним документом не підтвердив даного факту.

На підтвердження позовних вимог позивач надав до позовної заяви рахунок - фактуру № СФ - 0000094 від 15 серпня 2018р., однак вказаний документ не був отриманий відповідачем, він містить низку дефектів, які унеможливлюють його прив`язку до відповідача

Позивач не підтвердив факту отримання відповідачем вищезазначених рахунків, а оскільки обов`язок щодо оплати послуг з перевезення вантажу за умовами Договору пов`язаний саме з отриманням відповідачем рахунків, факт отримання таких рахунків відповідачем повинен бути доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Пунктом 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Отже, під час укладання Договору, сторонами були дотримані положення правил, які є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері перевезення вантажу, й визначили момент виникнення грошового зобов`язання відповідача як момент настання певної події, а саме отримання від позивача рахунку.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" вважає, що позивач не довів належними і допустимим доказами факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати послуг, а суд прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

14.08.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку №11 на виконання перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні. У відповідності до даного договору-заявки Позивач здійснив перевезення вантажу "маргарин" вагою - 10 тонн. Адреса завантаження: ТОВ "Авіс", м. Вінниця, вул. Карбишева, 2, автомобіль подати до завантаження 14.08.2018 р., адреса розвантаження: м. Хмельницький, Тернопіль. Автомобіль подати під розвантаження 15.08.2018р. Вартість перевезення - 5500 грн. в т.ч. ПДВ.

В підтвердження належного виконання умов Договору відповідачем на виконання п. 3.2.5. Договору 15.08.2018 р. було підписано акт №ОУ-0000094 здачі-приймання робіт (наданих послуг), згідно якого сторони претензій одна до одної не має. Вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 5000 грн.

Рахунок-фактуру №СФ-0000094 від 15.08.2018 р. та весь пакет документів відповідач отримав 15.08.2018 року.

Зауважує, що відповідача отримавши весь пакет необхідних документів.

Твердження апелянта про неналежне ідентифікування юридичної особи є необґрунтованим, оскільки в договорах-заявках та актах здачі-приймання сторонами було детально визначено маршрут по якому здійснювалось перевезення.

Таким чином, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 5500 грн., яку Відповідач фактично ухиляється сплачувати.

Враховуючи викладене, відповідач як замовник послуг перевезення зобов`язаний був здійснити оплату отриманих від позивача послуг з перевезення вантажу на підставі отриманих ним рахунків.

За наведеного вище, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача згідно договору про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6 в сумі 5748 грн. 70 коп.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 02 травня 2018 року між ТОВ "АВІС" (Замовник) та ТОВ "Капітал Логістік Телеком" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6 (далі - Договір) (а. с. 13-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець бере на себе зобов`язання доставити довірений йому Замовником вантаж, у тому числі зі статусом "Органічний продукт", а Замовник бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що пункт навантаження та вивантаження вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, пакування та строк перевезення визначаються у заявці про надання послуг на кожне окреме перевезення. Заявка про надання послуг підписується та скріплюється печаткою Замовника та відправляється на електрону пошту Виконавця, не пізніше ніж за 24 години до погодженої дати здійснення перевезення. Заявка оформлюється замовником в довільній формі і є невід`ємною частиною даного договору.

В п. 3.2.5. Договору сторони погодили, що Замовник зобов`язаний у разі відсутності до Виконавця будь-яких претензій, протягом трьох робочих днів від дати отримання від Виконавця приймання-передачі наданих послуг із пакетом документів передбачених п.2.2.10 Договору, оформити отримані акти приймання-передачі наданих послуг й повернути один примірник Виконавцю.

Розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в даному Договорі (п. 4. 1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору підставою для оплати послуг є належним чином оформлений сторонами акт наданих послуг без зауважень.

Оплата за належним чином надані послуги здійснюється Замовником трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, за умови дотримання останнім положень пп. 3.2.5 й п.4.2. Договору (п. 4. 3. Договору).

В подальшому, 14.08.2018 р. між ТОВ "АВІС" та ТОВ "Капітал Логістік Телеком" було укладено Договір-заявку № 11 на виконання перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу "маргарин" вагою 10 тон. Адреса завантаження: ТОВ "Авіс", м. Вінниця, вул. Карбишева, 2, автомобіль подати до завантаження 14.08.2018 року, адреса розвантаження: м. Хмельницький, м. Тернопіль. Автомобіль подати під розвантаження 15.08.2018 р. Вартість перевезення склала 5500 грн. в т.ч. ПДВ (а. с. 16).

Також, 15.08.2018 р. сторонами було підписано Акт № ОУ-0000094 здачі-приймання робіт (наданих послуг). Вартість робіт (послуг) з ПДВ згідно вказаного Акту склала 5000 грн. (а. с. 17).

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, в частині проведення розрахунків за отримані послуги, позивач звернувся до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, 02 травня 2018 року між ТОВ "АВІС" (Замовник) та ТОВ "Капітал Логістік Телеком" було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу № ВЛ-6 згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець бере на себе зобов`язання доставити довірений йому Замовником вантаж, у тому числі зі статусом "Органічний продукт", а Замовник бере на себе зобов`язання оплатити надані послуги.

Позивач свої зобов`язання по Договору виконав у повному обсязі і за Договором-заявкою надав відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 5500 грн. Дані послуги були прийняті ТОВ "АВІС-АКВА" без будь-яких зауважень та заперечень, що вбачається з підписаного сторонами Акту № ОУ-0000094 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2018 р.

Проте, відповідач прийнявши належним чином надані послуги з перевезення вантажів, свої зобов`язання з їх оплати не виконав, чим заборгував позивачу кошти в сумі 5500 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2018 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в сумі 5500 грн. (а. с. 19-21).

Однак, матеріали господарської справи № 902/731/18 не містять доказів реагування на вказану вище вимогу.

Щодо доводів відповідача, що строк оплати за надані послуги не настав, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Вище вказано, що відповідно до п. 4.2. Договору підставою для оплати послуг є належним чином оформлений сторонами акт наданих послуг без зауважень.

Тобто, сторони в Договорі чітко визначили, що оформлення сторонами Акту наданих послуг без зауважень є підставою для оплати послуг.

Відповідач, не заперечуючи надання позивачем йому послуг перевезення за спірним Договором на загальну вартість 5500 грн., відсутність оплати цих послуг пояснює неотриманням від позивача рахунків для проведення оплати, а тому вважає, що обов`язку по оплаті наданих послуг не настало.

Проте, дані заперечення відповідача спростовуються поясненнями позивача, що відповідачу, після виконання договору-заявки та надання послуги з перевезення, направлявся весь комплект документів, для проведення бухгалтерією господарської операції та оплати, а також матеріалами справи, зокрема актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представником ТОВ "АВІС", в яких є посилання на номер та дату рахунку, який підлягав оплаті.

Надання позивачем послуг відповідачу з перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі договором-заявкою №11 та підписаним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Враховуючи вищевказане, підписання 15.08.2018 р. між сторонами Акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000094 без зауважень, є підставою для оплати відповідачем послуг, наданих позивачем в розмірі 5500 грн. протягом трьох банківських днів, тобто до 21.08.2018 р. включно.

Щодо доводів відповідача про недоліків в рахунку, які унеможливлюють його прив`язку до ТОВ "АВІС", судом оцінюються критично, оскільки відображені в них обсяги вартості виконаних робіт із зазначенням платника, відповідають обсягам, вказаним у актах виконаних робіт, підписаних відповідачем.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5500 грн. основного боргу.

Щодо стягнення 212 грн. 99 коп. пені та 35 грн. 71 коп. 3% річних, апеляційний господарський суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.2. Договору за порушення строків сплати за надані належним чином Виконавцем послуги, Замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти у період, за який нараховуються пеня від несплаченої у строк суми, за кожну добу порушення зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що він є арифметично вірним.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що за період з 21.08.2018 р. по 07.112018 р. на суму 5500 грн. пеня становить 425 грн. 99 коп., в той час коли позивачем заявлено до стягнення 212 грн. 99 коп.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені слід задоволити повністю в межах заявленої позивачем суми - 212 грн. 99 коп.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позовні вимоги про стягнення 212 грн. 99 коп. пені та 35 грн. 71 коп. 3% річних є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019р. у справі № 902/731/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2019 р. у справі № 902/731/18 - без змін.

2. Справу № 902/731/18 надіслати господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" червня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.