Рішення

від 11.03.2019 по справі 906/1143/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1143/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, діє на підставі договору про надання правової

допомоги від 07.12.18.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Агро-Прайд" (м.Харків)

до Приватного підприємства "Слободище" (с.Слободище Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 161807,38грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Агро-Прайд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Слободище" 161807,38грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18, з яких: 78349,50грн основного боргу, 4230,87грн інфляційних, 877,51грн 3% річних, 23504,85грн штрафу та 54844,65грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 21.12.18 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.18 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1143/18 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про причину неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.28, 32, 48).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Прайд" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Слободище" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №0607Р1 (а.с.9-10), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити корма для тварин (у т.ч. макуха соняшникова, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна однієї тонни товару, загальна вартість та об'єм (кількість) товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору на кожну партію товару, а також видаткових накладних та рахунках-фактурах. Остаточна кількість та загальна кількість кожної партії товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості та суми, вказаній в специфікації.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розрахунок покупцем за товар за цим договором проводиться за кожну партію товару в безготівковій формі шляхом переказу грошей на поточний рахунок в розмірі 50% від суми рахунка-фактури протягом 1-го календарного дня з моменту отримання рахунка-фактури покупцем; решту 50% від рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад.

Відповідно до п.п. 3.2-3.3 договору товар вважається переданим покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на відвантажений товар переходить з моменту підписання видаткової накладної.

06.07.18 між сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору купівлі-продажу №06071Р1 від 06.07.18), в якій сторони погодили найменування, загальну кількість та вартість товару (а.с.11).

На виконання умов договору купівлі-продажу №06071Р1 від 06.07.18 позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру №АП-0000060 від 09.07.18 на загальну суму 156699,00грн (а.с.12).

Згідно виставленого рахунку, відповідач сплатив позивачу в якості попередньої оплати 78349,50грн, що підтверджується платіжним дорученням №304 від 12.07.18 (а.с.16).

Продавець в свою чергу здійснив поставку товару на суму 156699,00грн, що підтверджується видатковою накладною №АП-0000050 від 09.07.18 та товарно-транспортною накладною №АП-000050 від 09.07.18 (а.с.13-14).

Однак відповідач не провів остаточний розрахунок за отриманий товар.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18 у розмірі 78349,50грн (156699,00грн-78349,50грн).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18, з яких: 78349,50грн основного боргу, 54844,65грн пені, 23504,85грн штрафу, 4230,87грн інфляційних та 877,51грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (макуха соняшника) на загальну суму 172500,00грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, у пункті 2.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар за цим договором проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 78349,50грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 78349,50грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 54844,65грн та штрафу в сумі 23504,85грн, нарахованих на підставі п. 6.6 договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 6.6 договору передбачено, що покупець за порушення обов'язку, визначеного п.2.3 договору за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку прострочення строків оплати більше ніж на 10 (десять) днів, покупець у кожному випадку сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми боргу, яка існувала на одинадцятий день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежу, визначеного п.6.6 договору, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування штрафу.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.6), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 23504,85грн нарахований відповідно до умов договору купівлі-продажу №0607Р1 від 06.07.18 та вимог чинного законодавства України.

Що стосується стягнення 54844,65грн пені, слід зазначити наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и п о д в і й н о ї о б л і к о в о ї с т а в к и Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу, позивач не врахував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та необґрунтовано здійснив розрахунок пені.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені за період з 24.07.18 по 10.12.18, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 10722,08грн; вимоги в частині стягнення 44122,57грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 877,51грн 3% річних та 4230,87грн інфляційних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.6), судом встановлено, що позивач у розрахунку вказав індекс інфляції за листопад 2018 року - 101,7%, в той час, коли індекс інфляції за даний місяць становив 101,4%, у зв'язку з чим невірно провів нарахування інфляційних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за період вересень-листопад 2018 року становить 4197,16грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 33,18грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних суд вважає, що 3% річних у розмірі 877,51грн нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідач заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 117651,63грн, з яких: 78349,50грн основного боргу, 10722,08грн пені, 23504,85грн штрафу, 877,51грн 3% річних та 4197,69грн інфляційних витрат.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 44122,57грн пені, 33,18грн інфляційних як необґрунтовано заявлених.

Щодо розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Зважаючи на заявлене представником позивача клопотання про те, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, то суд в даній частині розподіл витрат на здійснює.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Агро-Прайд" до Приватного підприємства "Слободище" про стягнення 161807,38грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська обл., Бердичівський район, село Слободище, вулиця Карпенка, будинок 1, ідентифікаційний код 33708198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Агро-Прайд" (62442, Харківська обл., місто Харків, вулиця Теплична, будинок 4, кімната 210, ідентифікаційний код 41251081)

-78349,50грн основного боргу;

- 10722,08грн пені;

- 23504,85грн штрафу;

- 877,51грн 3% річних;

- 4197,69грн інфляційних;

- 1764,77грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 44122,57грн пені та 33,18грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.03.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)