Постанова

від 14.03.2019 по справі 520/5971/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/66/19

Номер справи місцевого суду: 520/5971/18

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Калараш А. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 року м. Одеса

Справа №520/5971/18

Провадження №22-ц/813/66/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Куриленко О.М. 19 жовтня 2018 року в м. Одесі,

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на непрацездатну матір і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач є її сином та між ними склалися неприязні стосунки. Позивач не мала інших джерел доходу, перебувала в тяжкому матеріальному становищі та потребувала допомоги, що і стало підставою звернення до суду

Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання матері ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, довічно.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн. з моменту пред'явлення позову 18 травня 2018 року й довічно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року у справі №520/5971/18 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, оскільки позивач отримує пенсію більшу, ніж розмір прожиткового мніімуму для непрацездатних осіб,та проживає разом з особою, яка її утримує, а також суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ-ої групи.

Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що апелянт, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, необ'єктивно оцінив матеріальне становище позивача, її вік, стан здоров'я, постійні потреби медичних послуг, розмір пенсії, не довів належними доказами, що матеріальний стан відповідача може погіршитися у разі щомісячної виплати аліментів.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є непрацездатною особою, пенсіонером, потребує матеріальної допомоги, а відповідач є сином позивача, працездатний, отримує дохід, та має виконувати обов'язок утримувати непрацездатну матір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю відповідача ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2017 року (а.с.5 т.1). Є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком у розмірі 1556,64 грн., що підтверджується довідкою центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 16 травня 2018 року (а.с.6 т.1). Інших доходів не має, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с. 131 т.1). З матеріалів справи вбачається, що позивач має низку захворювань, які потребують довготривалого лікування та значних грошових витрат, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16 травня 2018 року та копіями касових чеків про придбання медичних препаратів (а.с. 11, 18-27 відповідно).

На обліку в КУ "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" Київського району м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради позивач не перебувала, ніяких видів допомоги не отримувала, що підтверджується копією листа даної установи №332 від 19 липня 2018 року (а.с. 129 т.1).

Зі змісту листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 27 липня 2018 року №02-24/293 вбачається, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як дитина війни та пенсіонер за віком. В порядку міської цільової програми надання соціальних послуг та інших видів допомоги незахищеним верствам населення м. Одеси на 2018-2020 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради №2742 від 14 грудня 2017 року позивачу ОСОБА_2 було нараховано адресну одноразову муніципальну допомогу до Дня Перемоги у розмірі 200,00 грн., яка була виплачена у квітні 2018 року. У 2018 році для розрахунків за опалення ОСОБА_2 була нарахована муніципальна дотація у сумі 1200,00 грн., яка була перерахована на її особовий рахунок в ПАТ "Одесагаз-Постачання". Житлова субсидія ОСОБА_2 не призначалася (а.с.144-145 т.1).

Позивач проживає за адресою АДРЕСА_1, на 29/200 частинах домоволодіння спільно з ОСОБА_4, що підтверджується копією довідки Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Дмитріївка в м. Одесі від 15 червня 2018 року (а.с.69 т.1). Право власності на вказану частку домоволодіння, а саме: на 29/200 частини домоволодіння, належить ОСОБА_4, що підтверджується копією договору дарування від 07 вересня 2017 року (а.с. 70-71 т.1).

Суд першої інстанції вірно встановив на підставі матеріалів справи, що ОСОБА_2 є непрацездатною особою, яка не має інших джерел доходу, крім пенсії та потребує додаткової матеріальної допомоги на лікування.

Відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2017 року (а.с.5 т.1). Отримував доходи в 2017 році як фізична особа-підприємець від ТОВ Автотюнінг та як працівник Одеського національного Політехнічного університету, що підтверджується копією довідки про доходи Одеського національного Політехнічного університету, Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів та Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру осіб-платників податків станом (а.с. 85-87 т. 1).

За станом здоров'я ОСОБА_3 є особою, яка має другу групу інвалідності за загальним захворюванням до 01 грудня 2019 року, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №883079 від 06 листопада 2017 року (а.с.78 т.1).

Проживає ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, разом з дочкою ОСОБА_5 на 53/100 частині домоволодіння, що підтверджується копією довідки Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Дмитріївка в м. Одесі від 15 червня 2018 року (а.с.69 т.1). Вказана частина домоволодіння належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.117-122 т.1).

На утриманні у ОСОБА_3 перебуває донька ОСОБА_3 що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією довідки Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Дмитріївка в м. Одесі від 15 червня 2018 року (а.с.69, 79 т.1).

Також, відповідач сплачує аліменти на утримання свого сина ОСОБА_6 згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_5 повноліття (а.с.80-84 т.1).

За змістом ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

За змістом ст. 202 Сімейного кодексу України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Згідно положень ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач є працездатною особою за віком, працевлаштований, отримує дохід та спроможний сплачувати аліменти на утримання матері, навіть беручи до уваги те, що також має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, передбачений ст. 202 СК, не є абсолютним.

У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них, що передбачено ст. 204 СК України.

Вирішуючи питання про стягнення з сина аліментів на утримання непрацездатної матері, суд виходив з наявності двох складових: непрацездатності матері та наявності у неї потреби у матеріальній допомозі. З'ясовуючи підстави для звільнення відповідача від обов'язку утримувати непрацездатну матір, суд брав до уваги наявність доказів стосовно ухилення позивачем від виконання своїх батьківських обов'язків. Матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем своїх батьківських обов'язків відносно відповідача ОСОБА_3

Обов'язок відповідача на утримання непрацездатної матері виник за наявності двох вищенаведених умов, оскільки позивач ОСОБА_2 є непрацездатною особою похилого віку та потребує матеріальної допомоги в тому числі для лікування через наявні захворювання. Доказів на підтвердження підстав для звільнення відповідача ОСОБА_3 від обов'язку утримувати позивача ОСОБА_2 матеріали справи не містять, таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та позивач отримує пенсію, розмір якої не менший за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 01 січня 2018 року у розмірі 1373 грн, не заслуговують на увагу, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є непрацездатною особою похилого віку, яка не має інших джерел доходу крім пенсії, розмір якої становить 1556,64 грн., та у неї наявні захворювання, лікування яких потребує значних витрат грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості .

Оскільки розмір прожиткового мінімуму включає в себе мінімальні витрати на проживання, проте, ОСОБА_2 надала до суду докази на підтвердження значних витрат на лікування, інших джерел доходу не має, то суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 на утримання позивача ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач отримала допомогу від органів місцевого самоврядування у розмірі 1400 грн. та що з позивачем проживає ОСОБА_4, яка допомагає їй та утримує її, виходячи з тих підстав, що даний факт не звільняє відповідача, як повнолітньої дитини, від обов'язку утримувати свою матір і позивача ОСОБА_2

Згідно змісту ст. 202 СК України син зобов'язаний утримувати свою непрацездатну матір за наявності певних умов: непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі. Матеріали справи не містять наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин звільнення від утримання непрацездатної матері відповідно до ст.204 СК України. Таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції містяться посилання на оцінку доказів на підтвердження наявності у відповідача інвалідності та врахування вказаної обставини при вирішенні спору.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2 а - 2 г ч.3 ст. 389 ЦПК України

Повний текст постанови складено 14 березня 2019 року

Судді Одеського

апеляційного суду А.А. Калараш

О.М. Таварткіладзе

А.П. Заїкін