Рішення

від 11.03.2019 по справі 751/7563/18

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/7563/18

Провадження №2/751/170/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

секретар судового засідання Гнатюк І.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу № 751/7563/18 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача директор комунального позашкільного закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівської обласної Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 65 від 01 жовтня 2018 року згідного якого звільнено ОСОБА_1 з посади с Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність , поновлення на посаді старшого тренера-викладача Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність , стягнення з Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність на користь ОСОБА_1 оплату за вимушений прогул починаючи з 01.10.2018 року по день винесення рішення судом, стягнення з Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність на користь ОСОБА_1 10000 за відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовує тим, що 01.09.2001 року прийнятий на роботу до Чернігівської обласної СДЮШОР Юність на посаду тренера - викладача, відповідно до наказу № 13 від 31.08.2001 року. Відповідно до наказу № 49 від 02.09.2014 року переведений працювати старшим тренером-викладачем. Покладені на позивача функціональні обов'язки виконував сумлінно та вчасно. За час роботи жодних стягнень чи зауважень від керівництва не мав, неодноразово нагороджувався грамотами та різними відзнаками.

Після призначення ОСОБА_4 на посаду директора Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ відносно позивача почалось упереджене та образливе ставлення, про що є відповідні скарги з боку позивача та з боку голови батьківського комітету. Без будь-якого попередження ОСОБА_4 повідомив, що у позивача буде відібрана посада старшого тренера - викладача, а після того як позивач почав з'ясовувати у цивілізований спосіб причину по якій у нього має бути відібрана посаду старшого тренера, то з боку директора ОСОБА_4 була висловлена на адресу позивача нецензурна лайка і посилання позивача на три літери . Такого принизливого відношення до себе позивач не зміг стерпіти, в результаті чого виникла сварка, але з боку позивача не було жодної нецензурної лексики, а тим паче влаштування бійки.

Бажаючі помститись позивачу, ОСОБА_4 призначив службове розслідування вищевказаного інциденту. Під час проведення вказаного розслідування позивач надав свої пояснення з приводу даної сварки і назвав причини її виникнення. За результатами перевірки було складено акт, але з даним актом позивача не було ознайомлено. Позивача ознайомили з наказом № 65 від 01.10.2018 року про звільнення, де вказано, що враховуючи акт комісії з проведення службового розслідування від 27.09.2018 року, за вчинення ОСОБА_1, що виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням роботи, звільнено з посади тренера-викладача (п.3 ст. 41 КЗпП України). Факт невідповідності позивача займаній посаді належним чином відповідачем не доведено.

14.11.2018 року Чернігівською обласною спеціалізованою Дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву з футболу Юність , за підписом директора СДЮШОР ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву (а.с.34-36) в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Із викладенням обставин призначення позивача на посаду старшого тренера і зміну в оплаті праці. Визнання позивачем наявності конфлікту (бійки) з ініціативи позивача і неможливості подальшого допуску аморальної поведінки ОСОБА_1. Зазначає, що задоволення позовних вимог і призначення ОСОБА_1 на посаду тренера призведе до одобрення і узаконення аморальної поведінки і як наслідок стане прикладом дітям, що бійкою і лайкою можна досягти своєї мети.

02.01.2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про визначення суми позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на час подачі даної заяви до суду 02.01.2019 року становить 37596 грн. 80 коп. (а.с.85).

Ухвалою суду від 31.10.2018 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року призначено справу у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача директора комунального позашкільного навчального закладу СДЮШОР з футболу Юність ОСОБА_4, слухання справи відкладено.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що відкрито відстоював позицію щодо неможливості перебування ОСОБА_4 на посаді директора школи, писав скарги, натомість директор зняв його з посади старшого тренера. 07.09.2018 року зайшов до кабінету де перебував директор і попросив для ознайомлення свою трудову книжку. ОСОБА_4 вказав ОСОБА_5 надати трудову книжку. Ознайомившись із записом в трудовій книжці про призначення старшим тренером, зазначив про це директору, натомість почув нецензурні слова. У відповідь кинув трудову книжку на стіл, при цьому нецензурно не висловлювався, не погрожував, фотоапаратом та дироколом не кидався. Спускаючись на третій поверх зустрів ОСОБА_6, який стояв у дверях свого кабінету, після цього позивач пішов додому. Нецензурні слова директора завдали моральної шкоди, 19.10.2018 року стався гіпертонічний криз, 10000 грн. - це мінімальна компенсація. На пропозицію ОСОБА_7 надав пояснення та письмово написав доповідну.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Обґрунтовуючи вимоги тим, що аморального проступку, який би перешкоджав виконувати виховні функції і є несумісним з виконанням обов'язків тренера, позивач не вчиняв. Акт складений з порушенням, оскільки не встановлено хто відбирав пояснення і хто складав акт, створення комісії носило формальний характер, а тому доказ є неналежним. Наявні підстави для скасування наказу, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Оскільки позивач на робочому місці вчинив бійку, яка виразилася у жбурлянні сторонніх предметів в бік керівника закладу, зсунення меблів і нецензурна лайка, в присутності директора та заступника директора шкоди, що є аморальним проступком. Позивач оспорює факт неприйняття ОСОБА_4 на посаду директора, неприязні стосунки були і до 07.09.2018 року. Факт вчинення аморального проступку - бійка на робочому місці і вживання нецензурних висловів, підтверджується актом службового розслідування, який був підставою для винесення наказу про звільнення. Оскільки позивач обіймав посаду тренера і виконував виховні функції, його поведінка свідчила про наявність другої умови для звільнення за п. 3 ст. 41 КЗпП України. Такий вчинок розцінюється, як характеристика особи, як педагогічного працівника, а об'єктом порушення є загальноприйнятні норми поведінки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - директор комунального позашкільного закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він 07.09.2018 року біля 15 години перебував у приміщенні музею футболу, який використовувався, як кабінет. Також у приміщенні перебувала ОСОБА_5. Не стукаючи, до кабінету зайшов ОСОБА_1 і почав вимагати трудову книжку, ознайомившись із її змістом і вона полетіла в його обличчя, потім полетіли фотоапарат, дирокол. ОСОБА_1 хватався за стіл, нецензурно виражався, двері в кабінеті були відчинені. Після цього було викликано поліцію, проведено службове розслідування, за наслідками службового розслідування третьою особою винесений наказ про звільнення ОСОБА_1. Заперечував проти задоволення позовних вимог. Відносно роботи ОСОБА_1, як тренера, негативного нічого сказати не може.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 надали покази, що про обставини подій, які були підставою для звільнення позивача не обізнані, проте, як батьки вихованців та вихованці охарактеризували позивача позитивно, як тренера і як людину.

Свідок ОСОБА_17 дала покази, що вона є директором Чернігівської загальноосвітньої школи № 25, позивач за сумісництвом працював тренером з учнями школи. У нього був конфлікт з директором школи і вже з жовтня він не працює. Свідок зазначила, що відвідувала заняття позивача, у якого бездоганний досвід, він толерантний, виважений, може налагодити стосунки, батьки та вчителі гарно відгукуються про позивача.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала покази, що у позивача з директором 07.09.2018 року приблизно 15 год. на робочому місці виник конфлікт. До кабінету директора зайшов позивач і попросив свою трудову книжку, директор попросив його залишити кабінет, оскільки позивач грубо розмовляв. Коли позивач заходив до кабінету директора, він був налаштований на конфлікт і розмовляв з ОСОБА_4 нецензурною лайкою, підвищував голос. Кабінет позивач залишив, коли свідок викликала поліцію, в цей час до кабінету зайшов ОСОБА_6. Сварка в кабінеті була голосною, свідок боялася, щоб цього не почули батьки та діти, оскільки двері кабінету були відчинені. Поліція приїхала хвилин через 15, позивача на той час вже не було, хоча він повинен був бути на тренуванні. Позивач завжди намагався провокувати директора, нецензурно висловлювався на адресу директора, вів себе зухвало до і після цієї події, все відбувалося у присутності свідка. В той день позивач кинув трудову книжку прямо в обличчя директору, книжку долонею по столу кинув в бік ОСОБА_4 і відповідно полетів фотоапарат та дирокол. ОСОБА_4 сидів мовчки і просив залишити кабінет, позивач розмовляв грубо. Службове розслідування відбулося, свідок давала пояснення. Позивач під час сварки намагався дотягнутися до ОСОБА_4, здвинув стіл і кинув трудову книжку та інші речі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав покази, що 07.09.2018 року він знаходився на другому поверсі, у своєму кабінеті. Почув крики ( голос на підвищеному тоні) і нецензурну брань, впізнав голос ОСОБА_1. Оскільки конфлікт між директором та тренером впливав на роботу школи і свідок не був впевнений, як будуть розвиватися події, тому запропонував батькам дітей зайти до зали, а сам піднявся на третій поверх. ОСОБА_1 зустрів на сходах між другим та третім поверхом. Зайшов до кабінету де перебував ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка викликали поліцію. Двері до кабінету були відчинені. В кабінеті був зсунутий стіл, зліва на полу лежав фотоапарат, дирокол, книжка. Директором був виданий наказ про службове розслідування, свідок був членом комісії. Були вислухані і відібрані пояснення осіб, які мали відношення. ОСОБА_1 розповів, що кинув книжку, виражався нецензурними словами, хоча в письмових поясненнях, які оформлені у вигляді доповідної написав не так, як говорив членам комісії. Пояснив, що це була реакція на нецензурні слова ОСОБА_4. Члени комісії прийняли до уваги лише ті дії, які ОСОБА_1 визнав, зробили висновок про вчинення ОСОБА_1 аморального проступку і оформили акт.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 дав покази, що 07.09.2018 року ОСОБА_1 розповів свідку, що у нього стався конфлікт з ОСОБА_4 і він кинув у ОСОБА_4 трудову книжку. ОСОБА_1 був емоційно збуджений, але нецензурною лайкою не виражався. Після цього ОСОБА_4 видав наказ про службове розслідування, який свідок знайшов на своєму столі. Зібрав членів комісії. ОСОБА_19 давав письмові пояснення, письмових пояснень ОСОБА_5 свідок не бачив. Враховуючи, що ОСОБА_1 визнав, що кинув трудову книжку у ОСОБА_4, свідок, як член комісії вважає це не правильним. Члени комісії прийняли відповідне рішення. Свідок додав, що працює з ОСОБА_1 20 років, до цього знав, як футболіста. Висловлення нецензурних слів відносно людей від ОСОБА_1 не чув. Відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідок не обговорював, знаючи характер ОСОБА_1 чекав продовження конфлікту.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні дав покази, що 07.09.2018 року під час конфлікту присутнім не був. Директор видав наказ про створення комісії. ОСОБА_1 давав усні пояснення, сказав, що ОСОБА_4 нецензурно виразився, а він кинув у відповідь речі. Були пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4. ОСОБА_1 письмо надав свої пояснення на наступний день. Свідок зазначив, що він був членом комісії, з наказом ознайомлений, хто друкував акт, свідок не знає. На засіданні комісії було три особи та ОСОБА_1. Як член комісії, свідок вважає, що кидання якихось предметів в директора є неправильним і члени комісії одноголосно прийняли рішення.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні дав покази, що 07.09.2018 року о дванадцятої години дня зустрів ОСОБА_1, який нецензурними словами спитав де директор. О п'ятнадцятій годині свідок проводив заняття в залі на 2 поверсі, нічого не чув, батьків в залі не бачив, про конфлікт дізнався пізніше.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показів з обставин, що підлягають доказуванню в судовому засіданні не надав.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 дав покази, що 07.09.2018 року близько 15 години знаходився на робочому місці - музей футболу, за столом, з правої сторони була ОСОБА_5. Швидким кроком зайшов ОСОБА_1 (двері в кабінеті залишалися відкритими) і почав вимагати видати йому трудову книжку. За вказівкою свідка ОСОБА_5 дістала і видала ОСОБА_1 трудову книжку, ознайомившись із її змістом, почав вимагати посаду старшого тренера. Отримав відповідь, що такої посади немає. ОСОБА_1 схопився за стіл, почав голосно нецензурно сваритися, коли охолов, вийшов, в цей час зайшов ОСОБА_6. В той час коли ОСОБА_1 нецензурно виражався, було тренування, все зупинилося на 15 секунді. Коли ОСОБА_1 кинув трудову книжку, вона потрапила свідку в обличчя, коли кидав фотоапарат та дирокол, свідок закрив обличчя руками, тілесних ушкоджень не було.

З копії трудової книжки АС № 065471 виданої на ім'я ОСОБА_1 ( а. с. 8) вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем в період з 01.09.2001 року по 01.10.2018 року.

З копії наказу № 65 від 01.10.2018 року Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з посади тренера-викладача з 01.10.2018 року (п.3 ст. 41 КЗпП України) Підстава: акт про проведення службового розслідування від 27.09.2018 року(а.с.9).

Згідно акту СДЮШОР з футболу Юність від 07.09.2018 року за підписом ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 07.09.2018 року близько 15-00 години у приміщенні ОСОБА_21 футболу Чернігівської області, який знаходиться на 3 поверсі будівлі школи і де на даний час знаходяться робочі місця адміністрації школи, у вищевказаному приміщенні знаходилися на своїх робочих місцях директор СДЮШОР Юність ОСОБА_4 та заступник директора СДЮШОР з АГР ОСОБА_5 зайшов тренер - викладач ОСОБА_1, який на вказану годину згідно розкладу занять повинен був проводити тренування, та у грубій формі почав вимагати від директора школи ОСОБА_4 пояснень щодо не призначення його старшим тренером та вимагати для ознайомлення із записами у своїй трудовій книжці. Заступник директора з АГР ОСОБА_5 на прохання директора школи надала ОСОБА_1 його трудову книжку на ознайомлення. В цей же час ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися та кинув в обличчя ОСОБА_4 трудову книжку, яку тримав у руках, інші предмети, що лежали на столі. Свідком цих подій був в.о. заступника директора з НТР ОСОБА_6 Директором школи ОСОБА_4 був викликаний наряд поліції та написана заява до правоохоронних органів (а.с.60).

Згідно довідки СДЮШОР з футболу Юність № 136 від 12.09.2018 року приміщення, де сталося порушення громадського порядку зі сторони тренера - викладача ОСОБА_1 є громадським місцем, оскільки дане приміщення є Музеєм історії футболу Чернігівської області. Окрім того, у зв'язку з проведенням реконструкції під трибунних приміщень, на даний час приміщення використовується як робоче місце тренерів - викладачів дівочого відділення школи та робоче місце керівництва адміністрації школи (а.с.62).

Згідно наказу № 61 від 17.09.2018 року СДЮШОР з футболу Юність створено комісію для проведення службового розслідування за фактом аморального вчинку тренера викладача ОСОБА_1 (бійка на робочому місці), доручено провести службове розслідування за фактом аморального вчинку тренера - викладача ОСОБА_1 (бійка на робочому місці), вчиненого 07.09.2018 року у приміщенні СДЮШОР з футболу Юність , службове розслідування провести у термін до 25 вересня 2018 року. Належним чином оформлені матеріали службового розслідування надати адміністрації школи для прийняття остаточного рішення за фактом аморального вчинку тренера-викладача ОСОБА_1 (бійка на робочому місці) не пізніше 26 вересня 2018 року (а.с.59).

Згідно акту СДЮШОР з футболу Юність від 27.09.2018 року за підписом членів комісії з проведення службового розслідування у складі: голови комісії ОСОБА_18, членів комісії: ОСОБА_6, ОСОБА_20 вбачається, що членами комісії з проведення службового розслідування встановлені обставини подій 07.09.2018 року, враховуючи вимоги ЗУ Про освіту , КЗпП України, те, що ситуація відбулася у приміщенні позашкільного навчального закладу, а ОСОБА_1 працює тренером - викладачем і є особою, прирівняною до педагогічних працівників, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинив аморальний проступок, порушив педагогічну етику, трудову дисципліну і комісія рекомендує вжити до ОСОБА_1 заходів впливу відповідно до чинного законодавства (а.с.61). Письмові пояснення ОСОБА_4 ( а. с. 63 -64), ОСОБА_5 ( а. с. 67) і доповідна ОСОБА_1 ( а. с. 65) містять виклад обставин подій 07.09.2018 року, які стали підставою для проведення службового розслідування. З доповідної ОСОБА_1 вбачається, що реакцією на неодноразову негативну поведінку директора по відношенню до нього, він не стримався і кинув трудову книжку йому в ту частину обличчя, звідки пролунали образливі слова.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.12.2018 року закрито провадження по справі № 750/10199/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 129).

Довідками про доходи ОСОБА_1 ( а. с. 23, 83) підтверджується розмір заробітної плати позивача для визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності загального захворювання (а.с.24).

Досліджені докази є належними та допустимими, акт службового розслідування від 27 вересня 2018 року є належним та допустимим доказом, оскільки до участі у проведені службового розслідування не залучалися особи, які мають особисту заінтересованість у результатах розслідування, ОСОБА_6 не перебував в кабінеті 07.09.2018 року де відбувалися події, які стали підставою для проведення службового розслідування. В судовому засіданні свідки, які були членами комісії з проведення службового розслідування підтвердили свої висновки про вчинення ОСОБА_1 аморального проступку і вжиття заходів впливу відповідно до чинного законодавства. Позивач ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4, свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні надали покази кому із членів комісії вони навали свої письмові пояснення.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України судом не взяті до уваги докази, що не стосуються предмета доказування пред'явленого позову.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

Сторонами у справі не оспорювалося, що позивач, як тренер - викладач СДЮШОР з футболу Юність є суб'єктом дисциплінарного стягнення, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України Про освіту педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

За змістом статті 56 Закону України Про освіту педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов'язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-3135цс16. Зазначений висновок узгоджується і з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-248цс14.

Відповідно до роз'яснень, даних в абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст. 41 КЗпП України), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.п. 14-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , факт вчинення аморального проступку має бути зафіксований належним чином. Звільнення за вчинення аморального проступку не може вважатися законним, якщо воно проведене лише в результаті оцінки загальної негативної поведінки працівника, що не підтверджена конкретними фактами. При цьому, для звільнення достатньо вчинення працівником одного проступку, який несумісний з виконанням виховної роботи.

В судовому засіданні встановлено, що 07 вересня 2018 року тренером - викладачем СДЮШОР з футболу Юність ОСОБА_1 вчинені дії - кидання трудової книжки в обличчя керівника позашкільного навчального закладу та висловлення нецензурними словами в присутності директора СДЮШОР з футболу Юність ОСОБА_4 та заступника директора з ОСОБА_24 з футболу Юність ОСОБА_5, є аморальним проступком. Обставини вчинення зазначених дій підтверджується актом службового розслідування СДЮШОР з футболу Юність від 27 вересня 2018 року, доповідною ОСОБА_1 від 26.09.2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні. Своїми діями тренер - викладач СДЮШОР з футболу Юність фактично скомпрометував себе перед колегами по роботі та втратив авторитет, його вчинок є несумісним з виховною функцією тренера - викладача позашкільного навчального закладу, що унеможливлює його роботу за займаною посадою.

З урахуванням встановлених обставин, суд визнає, що наказ № 65 від 01 жовтня 2018 року Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера - викладача за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи ( п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України) є правомірним,а тому відсутні підстави визначені ст. 235 КЗпП України для скасування даного наказу, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні не встановлені обставини порушення прав позивача з підстав викладених у позовній заяві, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн..

Керуючись ст. ст. 41, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 76-80, 141, 259, 263-266, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Чернігівської обласної Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Юність , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача директор комунального позашкільного закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (14000, м. Чернігів, вул. 1-ї ОСОБА_25, буд. 39 А , кв. 79, РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач: Чернігівська обласна Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність (14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 110, код ЄДРПОУ 14217832)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, (14000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2).

Повний текст рішення виготовлений 15 березня 2019 року

Головуючий - суддя К. В. Мороз