Постанова

від 12.06.2019 по справі 751/7563/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 червня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/7563/18

Головуючий у першій інстанції - Мороз К. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/656/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальний позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацької школа олімпійського резерву з футболу Юність ,

третя особа: директор Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність Прокопович Геннадій Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2019 року (ухвалено о 16:30, повний текст рішення складено 15 березня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача (далі - СДЮШОР), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 65 від 01.10.2018 про звільнення його з посади старшого тренера-викладача СДЮШОР;

- поновити його на посаді старшого тренера-викладача СДЮШОР;

- стягнути з СДЮШОР на його користь оплату за вимушений прогул починаючи з 01.10.2018 по день винесення рішення судом;

- стягнути з СДЮШОР на його користь 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що з 01.09.2001 був прийнятий на роботу до СДЮШОР на посаду тренера-викладача та 02.09.2014 переведений на посаду старшого тренера-викладача. Покладені на нього функціональні обов`язки виконував сумлінно та вчасно. За час роботи жодних стягнень чи зауважень від керівництва не мав, неодноразово нагороджувався грамотами та різними відзнаками.

Після призначення на посаду директора СДЮШОР ОСОБА_2 відносно нього почалось упереджене та образливе ставлення, про що є відповідні скарги з його боку та з боку голови батьківського комітету. Без будь-якого попередження ОСОБА_2 повідомив, що у нього буде відібрана посада старшого тренера-викладача. Після того, як позивач почав з`ясовувати у цивілізований спосіб причину зазначеного, з боку директора школи була висловлена на його адресу нецензурна лайка. В результаті між ними виникла сварка, але з боку позивача не було жодної нецензурної лексики.

ОСОБА_2 було призначено службове розслідування вказаного інциденту, за результатами якого було складено акт, однак позивача з ним не було ознайомлено взагалі. Під час проведення вказаного розслідування позивач надав свої пояснення з приводу даної сварки і назвав причини її виникнення. В подальшому позивача ознайомили з наказом № 65 від 01.10.2018 про його звільнення з посади тренера-викладача (п. 3 ст. 41 КЗпП України) за вчинення ним аморального поступку, не сумісного з продовженням цієї роботи.

Жодної інформації щодо висновків службового розслідування та щодо причин його несумісності з виконанням обов`язків на посаді тренера-викладача останній не має, в зв`язку з відмовою відповідача у їх наданні. Вважає, що факт його невідповідності займаній посаді належним чином відповідачем не доведено. Стверджує, що жодних аморальних проступків не вчиняв, оскаржуваний наказ про його звільнення прийнятий з грубим порушенням трудового законодавства та підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порушення законних прав позивача як працівника спричинило моральні страждання, пов`язані з вимушеними матеріальними труднощами, душевними переживаннями, додатковими зусиллями забезпечення свого побуту і достатнього матеріального становища родини. Звільнення за аморальний проступок принижує його честь і гідність як тренера з багаторічним стажем. Вважає, що розмір у 10 000 грн буде достатнім еквівалентом відшкодування його моральних страждань.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, необ`єктивність та незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Заявник вважає, що оскаржуване рішення районного суду не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не взято до уваги всі обставини справи, факти, котрі мають важливе значення для справи підтверджено недостовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що з боку директора СДЮШОР ОСОБА_2 відносно нього було упереджене та образливе ставлення через його принципову громадську позицію, яка стосувалася некомпетентності ОСОБА_2 як керівника СДЮШОР та неможливості у зв`язку з цим подальшого перебування його на посаді директора, що висловлювалась неодноразово позивачем в заявах до органів влади.

Заявник зазначає, що суд не врахував наявності неприязних стосунків між ним та директором СДЮШОР ОСОБА_2 та обставин конфлікту, що відбувся 07.09.2018, а також того, що незалежним органом (розслідування) не доведено, що ОСОБА_1 своєю поведінкою під час конфлікту порушив моральні норми, моральні цінності, які склалися в суспільстві, дискредитував себе як вихователь і що його поведінка є несумісною з виховною функцією тренера-викладача позашкільного навчального закладу.

Наголошує, що свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_25 в судовому засіданні зазначали, що позивач є висококваліфікованим тренером, серед вихованців користується авторитетом, толерантний, бездоганно веде себе в побуті, і його високоморальна поведінка має важливе значення у формуванні впливу його як вихователя на вихованців.

При цьому, свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 перебуваючи в трудових відносинах з СДЮШОР є підлеглими директора ОСОБА_2 і з огляду на таке становище не могли об`єктивно та правильно засвідчити події та факти. Крім того, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 (підписували акт службового розслідування від 21.09.2018) показали, що їм невідомо, хто виготовив акт службового розслідування, а допитаний судом як свідок директор ОСОБА_2 взагалі є ініціатором звільнення з роботи ОСОБА_1 , сам влаштував конфлікт.

Позивач вважає, що вчинення ним 07.09.2018 у приміщенні Музею футболу Чернігівської області аморального проступку, про який йде мова в акті службового розслідування від 27.09.2018 не підтверджено конкретними фактами, а тому його звільнення з посади тренера - викладача за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи є неправильним, у зв`язку з чим наказ № 65 від 01.10.2018 слід визнати незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник СДЮШОР просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було спростовано долучених стороною відповідача до матеріалів справи письмових доказів щодо факту вчинення позивачем 07.09.2018 у робочий час бійки, супроводжуваної нецензурною лайкою, у кабінеті директора СДЮШОР ОСОБА_2 .

Тезу апеляційної скарги щодо того, що допитані за клопотанням сторони відповідача свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 нібито є юридично зацікавленими у вирішенні справи на користь відповідача, а тому надані ними показання мали сприйматися судом суто критично, не було обґрунтовано жодними доказами, фактичними обставинами та нормами права. Допит у якості свідка ОСОБА_2 так само було проведено судом у повній відповідності до вимог ст. 92 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника - адвоката Черненка Г.І., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача - адвоката Шевченка А.О., третьої особи директора СДЮШОР ОСОБА_2, які наполягали на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вчинені 07.09.2018 позивачем дії - кидання трудової книжки в обличчя керівника позашкільного навчального закладу та висловлення нецензурними словами в присутності директора СДЮШОР ОСОБА_2 та заступника директора з АГР СДЮШОР ОСОБА_14 , є аморальним проступком. Своїми діями тренер-викладач СДЮШОР фактично скомпрометував себе перед колегами по роботі та втратив авторитет, його вчинок є несумісним з виховною функцією тренера-викладача позашкільного навчального закладу, що унеможливлює його роботу за займаною посадою.

Однак апеляційний суд не може погодитись з такими висновками районного суду через їх невідповідність обставинам справи.

Судом у справі встановлено, що 01.09.2001 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у СДЮШОР на посаду тренера-викладача (а.с. 8).

У період 2013-2015 років ОСОБА_1 був нагороджений почесними грамотами Чернігівської обласної державної адміністрації за сумлінну педагогічну діяльність, вагомі успіхи у справі виховання і розвитку спортивних здібностей підростаючого покоління (а.с. 17-22).

07.09.2018 за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 складено акт про те, що 07.09.2018 близько 15:00 години у приміщенні Музею футболу Чернігівської області, який знаходиться на 3 поверсі будівлі школи і де на даний час знаходяться робочі місця адміністрації школи, у вищевказаному приміщенні знаходилися на своїх робочих місцях директор СДЮШОР Юність ОСОБА_2 та заступник директора СДЮШОР з АГР ОСОБА_14 зайшов тренер-викладач ОСОБА_1 , який на вказану годину згідно розкладу занять повинен був проводити тренування, та у грубій формі почав вимагати від директора школи ОСОБА_18 пояснень щодо не призначення його старшим тренером та вимагати для ознайомлення із записами у своїй трудовій книжці. Заступник директора з АГР ОСОБА_14 на прохання директора школи надала ОСОБА_1 його трудову книжку на ознайомлення. В цей же час ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися та кинув в обличчя ОСОБА_2 трудову книжку, яку тримав у руках, інші предмети, що лежали на столі. Свідком цих подій був в.о. заступника директора з НТР ОСОБА_15 . Директором школи ОСОБА_2 . був викликаний наряд поліції та написана заява до правоохоронних органів (а.с. 60).

17 вересня 2018 року директором СДЮШОР наказом № 61 створено комісію для проведення службового розслідування за фактом аморального вчинку тренера-викладача Дробота В.В. (бійка на робочому місці) у складі: ОСОБА_16 - голова комісії; Кожемяко С.І. та ОСОБА_17 . - члени комісії (а.с. 59).

На ім`я голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_16 24-26 вересня 2018 року були написані пояснення ОСОБА_2 та працівниками СДЮШОР Онищенко О.С . , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 та ОСОБА_21 . (а.с. 63-64, 66-70).

26.09.2018 ОСОБА_1 на ім`я в.о. директора СДЮШОР Лазаренка В.М. подано доповідну записку про факт вчинення 07.09.2018 аморального вчинку директором СДЮШОР ОСОБА_2 , а саме висловлювання з боку директора на адресу позивача нецензурною лексикою (а.с. 65).

Зі змісту акту від 27 вересня 2018 року (а.с. 33, 61), підписаного головою комісії з проведення службового розслідування - ОСОБА_16 , та членами комісії - ОСОБА_22 , ОСОБА_17 вбачається, що комісією з проведення службового розслідування відібрано пояснення в учасників та свідків конфлікту.

В ході службового розслідування встановлено, що 07.09.2018 о 14:50 до приміщення Музею футболу Чернігівської області, де на даний час у зв`язку з проведенням ремонту у підтрибунних приміщеннях, знаходяться робочі місця адміністрації школи, та на вищевказану годину знаходилися директор СДЮШОР Юність ОСОБА_2 , заступник директора з АГР ОСОБА_14 , зайшов тренер-викладач ОСОБА_1 , який почав вимагати від директора школи надання йому пояснень стосовно того, чому його не призначено старшим тренером-викладачем. Також ОСОБА_1 забажав ознайомитися із записами у своїй трудовій книжці. Трудова книжка ОСОБА_1 була видана йому із сейфу. Протягом усього часу перебування ОСОБА_1 у приміщенні, він зухвало розмовляв із директором школи ОСОБА_2 Під час розмови ОСОБА_1 кинув в обличчя ОСОБА_2 трудовою книжкою, голосно нецензурно висловлювався.

Результатом цієї сутички став виклик працівників поліції, написання ОСОБА_2 заяви до правоохоронних органів, складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно наданих працівниками школи письмових пояснень, це уже не перша спроба ОСОБА_1 спровокувати конфлікт з ОСОБА_2

В акті зазначено, що відкинувши особисті вподобання, суб`єктивні судження, комісія прийшла до висновку про те, що ситуація відбулася у приміщенні позашкільного начального закладу, а ОСОБА_1 працює у СДЮШОР з футболу Юність тренером-викладачем і є особою, прирівняною до педагогічних працівників (ст. 50 Закону України Про освіту ), що ОСОБА_1 вчинив аморальний проступок, порушив педагогічну етику, трудову дисципліну.

Враховуючи аморальну поведінку тренера-викладача ОСОБА_1 , комісією було рекомендовано керівництву СДЮШОР з футболу Юність вжити до ОСОБА_1 заходів впливу відповідно до чинного законодавства.

Наказом директора СДЮШОР № 65 від 01.10.2018 ОСОБА_1 , що виконує виховні функції, звільнено з посади тренера-викладача з 01.10.2018 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП України). Підставою звільнення зазначено акт про проведення службового розслідування від 27.09.2018 (а.с. 9). У трудову книжку позивача на підставі вказаного наказу під № 13 внесено запис про звільнення його з роботи у зв`язку із вчиненням аморального проступку не сумісного з продовженням роботи, яка включає виховні функції, п. 3 ст. 41 КЗпП України (а.с. 8 зворот).

З матеріалів справи № 750/10199/18 (провадження № 3/750/2555/18) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП вбачається, що 11.09.2018 ДОП ЧВП ГУНП в Чернігівській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення в тому, що він 07.09.2018 о 15:01 за адресою: АДРЕСА_1 , в громадському місці виражався нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не згодний та підписався щоб вирішити даний конфлікт по суті у суді.

За результатами розгляду вищевказаного протоколу постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.12.2018 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 129).

12.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою щодо подій 07.09.2018 у СДЮШОР, яка долучена до матеріалів вищевказаної адміністративної справи, в якій зазначив, що він зайшов до директора ОСОБА_2 в кабінет та почав з ним розмову з приводу усунення його з посади старшого тренера та попросив надати трудову книжку. На запитання позивача ОСОБА_2 почав використовувати нецензурну лексику, після чого він ( ОСОБА_1 ) кинув свою трудову книжку на стіл, яка відлетіла до директора, та вийшов з кабінету і розповів про це батькам дітей, на що вони відповіли, що будуть підтримувати його в усіх інстанціях (а.с. 40).

На вказану заяву ОСОБА_1 16.09.2018 надана відповідь Чернігівським ВП ГУНП у Чернігівській області за № 1623/124/48/10/2011, в якій зазначено, що за результатами проведеної ДОП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області перевірки за заявою ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда щодо незаконних дій відносно позивача. Зазначено, що факти, викладені у заяві ОСОБА_1 , знайшли своє часткове підтвердження (а.с. 40-41).

Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1982 № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України Про освіту , а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

У постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-248цс14 зроблено висновок, підтверджений постановою Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 568/879/17, що звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України Про освіту педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом ст. 56 Закону України Про освіту педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Із підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 стаття 41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Відповідно до Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993, дитячо-юнацька спортивна школа є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Статтею 28 цього Закону визначено, що учасниками навчально-тренувальної та спортивної роботи в спортивній школі є: вихованці; тренери-викладачі, медичні працівники та інші фахівці; батьки або особи, що їх замінюють; директор та його заступники.

Згідно із ст. 1 Закону України Про позашкільну освіту заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про позашкільну освіту учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі є: вихованці, учні, слухачі; директор, заступники директора позашкільного навчального закладу; педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до навчально-виховного процесу; батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у здійсненні навчально-виховного процесу.

Таким чином, позивач належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, оскільки є тренером-викладачем позашкільного закладу освіти, на якого законами, нормативно-правовими актами та трудовим контрактом покладено виконання виховних та педагогічних функцій.

Разом з тим апеляційний суд не погоджується із судовим рішенням суду першої інстанції про законність звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача СДЮШОР з огляду на наступне.

Термін аморальний проступок є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Підставою для звільнення за п. 3 ч. 1 статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно висновку, зробленого Верховним Судом України у постанові від 22.03.2017 у справі № 6-3135цс16, підтвердженого постановою Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 568/879/17, працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Тому якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП. З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

У справі встановлено, що 07.09.2018 у приміщенні Музею історії футболу Чернігівської області, яке на той час у зв`язку з ремонтними роботами використовувалось як робоче місце адміністрації школи, що вбачається з довідки СДЮШОР № 136 від 12.09.2018 (а.с. 62), між директором школи ОСОБА_2 та тренером-викладачем Дроботом В.В. у присутності заступника директора школи Онищенко О.С. стався конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків.

Зазначений конфлікт мав локальний характер, оскільки відбувався саме у робочому кабінеті, а тому висновок районного суду про те, що ОСОБА_1 вчинив аморальний проступок, своїми діями фактично скомпрометував себе перед колегами по роботі та втратив авторитет і його вчинок є несумісним із продовженням роботи є помилковим.

За відсутності належних доказів у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що внаслідок конфлікту, що стався 07.09.2018, ОСОБА_1 скомпрометував себе перед учнями, тим самим втратив авторитет, дискредитував себе як викладач.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що наказом від 17 вересня 2018 року створювалась комісія з метою проведення службового розслідування саме за фактом аморального вчинку ОСОБА_1 , доповідна ОСОБА_1 про факт аморального вчинку директором ОСОБА_24 залишилась без реагування, при цьому позивач позбавлений управлінських повноважень на створення комісії для проведення службового розслідування.

Зважаючи на те, що конфлікт між директором та тренером-викладачем стався лише в присутності заступника директора ОСОБА_14 ., колегія суддів вважає, що письмові пояснення решти працівників спортивної школи ( ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , а.с. 66, 68-70), які долучені до матеріалів службового розслідування від 27.09.2018, а також їхні показання в якості свідків у районному суді, ґрунтуються лише на підставі загальної характеристики поведінки ОСОБА_1 , з огляду на відсутність їх безпосередньої участі під час конфлікту, за відсутності будь-яких інших конкретних фактів на підтвердження такої поведінки.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги багаторічну сумлінну працю позивача на посаді тренера-викладача спортивної школи, наявність нагород, відсутність дисциплінарних стягнень.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, а позивача належить поновити на посаді тренера-викладача Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність .

В той же час, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу № 65 від 01.10.2018 про звільнення його з посади старшого тренера-викладача СДЮШОР з футболу Юність не підлягають задоволенню, оскільки скасування наказу належить до компетенції органу, який його видав.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, визначається за встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 правилами, виходячи із заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи, який згідно довідки СДЮШОР від 19.10.2018 № 3 (а.с. 23) становить 19 738,34 грн , та відповідно, середньоденна заробітна плата - 469,96 грн.

Таким чином, зі СДЮШОР на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2018 року по 12 червня 2019 року у сумі 81 773,04 грн (сума без утримання податків та інших обов`язкових платежів) (469,96 грн х 174 робочі дні за час вимушеного прогулу у вказаний період).

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує, що позивач був незаконно звільнений, в зв`язку з чим тривалий час не працював, не отримував заробітну плату, яка необхідна для матеріального забезпечення життєвих потреб, що безумовно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль позивача для організації свого життя, а також спричинило йому моральні страждання як наслідок порушення законних прав працівника, та вважає, що наявні достатні правові підстави для стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, оскільки порушене право позивача становить життєзабезпечувальне право, гарантоване Конституцією України, - право на працю, а тому суд вважає справедливим визначити саме таку суму компенсації, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на викладене, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог про часткове задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання незаконним наказу № 65 від 01.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 , поновлення його на посаді тренера-викладача Комунального позашкільного навчального закладу СДЮШОР з футболу Юність , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (а.с. 226), задоволено частково, а саме дві вимоги немайнового характеру (визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі) та вимога майнового характеру (стягнення середнього заробітку у сумі 81 773,04 + 5 000 грн моральної шкоди), з СДЮШОР на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 2 277,33 грн (704,80 грн + 704,80 грн + 867,73 грн - у відповідності до підпунктів 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ) та за апеляційний розгляд справи у сумі 3 416 грн (2 277,33 х 150% - у відповідності до підпункту 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ), а всього 5 693,33 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2019 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 65 від 01 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тренера-викладача Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність .

Поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність .

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність (місцезнаходження: м. Чернігів, просп. Перемоги, 110, код ЄДРПОУ 14217832) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2018 року по 12 червня 2019 року у сумі 81 773 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят три) грн 04 коп.

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність на користь держави 5 693 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 33 коп. у відшкодування судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2019 року.

Головуючий Судді: