Постанова

від 11.07.2007 по справі 20-2/326

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

11 липня 2007 р.                                                                                  

№ 20-2/326 

Вищий

господарський суд України у складі колегії 

суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф. Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної

скарги

Комунального підприємства

Севастопольської міської Ради "Аррікон"

на постанову

Севастопольського апеляційного

господарського суду від 28.02.2007

у справі

господарського суду м.

Севастополя

за позовом

приватного підприємства

"Золотий якір"

до

1.Фонду комунального майна

Севастопольської міської Ради;  

2.Комунального підприємства Севастопольської міської Ради

"Аррікон"

про

спонукання до продовження

договору оренди

в судовому засіданні взяли участь

представники:

від позивача:

Висоцький В.І. -дов.від

10.07.2007

від відповідача:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18.12.2006

господарського суду м. Севастополя позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради та комунальне підприємство Севастопольської

міської Ради "Аррікон" в десятиденний термін з дня набрання рішенням

законної сили, укласти з ПП "Золотий якір" договір оренди нежитлового

майна за адресою м.Севастополь, вул. Фрунзе, (61,34 м2) на умовах,

які передбачені договором оренди № 55 від 07.11.2001, строком на 5 років.

Постановою від 28.02.2007

Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 18.12.2006

господарського суду м.Севастополя 

залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що

відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує

користуватися майном після закінчення строку договору найму  (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця

протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше

встановлений договором.

Не погоджуючись з судовими

рішеннями КП Севастопольської міської Ради "Аррікон" звернулось до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати,

посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального

права, зокрема, ст.ст. 179, 181, 187 Господарського кодексу України, п.1 ст.9

Закон України "Про оренду".

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні

оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну в задоволенні

касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що

07.08.2001 ДКП „Аррікон" та ПП „Золотий якір" уклали договір оренди №

55, предметом якого була оренда нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.

Севастополь, вул. Фадеєва (61,34 м2), строком до 07.08.2006 .

Згідно пункту 7.2 договору зміна

договору може мати місце за домовленістю сторін, які розглядаються ними у

місячний строк.

Як встановлено господарським судом,

позивач належним чином виконував умови договору, заборгованість з орендної

плати відсутня, що не заперечується сторонами.

Приватне підприємство „Золотий

якір" 12.05.2006 надіслало до Фонду комунального майна Севастопольської

міської Ради пропозицію подовжити термін дії договору оренди на п'ять років.

Відповіді  на даний  лист відповідач -1 не надав.

Листом від 04.10.2006 вих. № 1966,

тобто через два місяці після закінчення терміну дії договору оренди № 55 від

07.08.2001, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив ПП

"Золотий якір"  про відмову в

пролонгації вказаного договору.

Господарський суд дійшов висновку,

що лист від 10.08.2006 про закінчення договору оренди, на який посилається

відповідач -1, не є належним доказом того, що Фонд комунального майна

Севастопольської міської Ради повідомив ПП "Золотий якір" про

непролангацію дії договору оренди № 55 від 07.08.2001, та не може бути

підставою для зобов'язання ПП „Золотий якір" повернути орендоване майно.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про

оренду державного і комунального майна" - орендою є засноване на договорі

термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення

підприємницької і іншої діяльності. Аналогічне положення міститься в статті 283

Господарського кодексу України.

Правові підстави користування

майном, переданим в оренду, у тому числі і користування майном після закінчення

терміну дії договору оренди закріплені в статтях 764, 777 Цивільного кодексу

України, статтями 7, 9, 17 Закону України „Про оренду державного і комунального

майна" і безпосередньо частиною 4 статті 291 Господарського кодексу

України, відповідно до якої правові наслідки припинення договору оренди

визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом

України.

Статтею 764 Цивільного кодексу

України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після

закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень

наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який

був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України

„Про оренду державного і комунального майна" термін дії договору оренди

визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із

сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця

після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий

термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, норми цієї статті

спростовують доводи відповідача про те, що позивач повинен був надіслати інший

проект договору оренди.

Після закінчення терміну дії

договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має

переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий

термін.

Отже, якщо після закінчення строку

дії договору оренди, орендодавець і в подальшому передає орендоване майно в

оренду, то переважним правом користується орендар за попереднім договором

оренди.

За частиною 7 статті 9 Закону

України „Про оренду державного комунального майна" за наявності заяв про

оренду цілісного майновою комплексу підприємства, його структурного підрозділу

(за умови відсутності заяви господарського товариства,  створеного членами трудового колективу

підприємства, його структурного

підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви

бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб

орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Статтею 7 названого Закону

передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та

юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону,

пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку,

встановленому частиною 7 статті  9 цього

Закону.

Господарським судом також

встановлено, що заяв на участь у конкурсі на визначення переможця на оренду

майна, крім ПП „Золотий якір" не поступало, у зв'язку з чим, конкурс не

оголошувався.

Порядок проведення конкурсу для

об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначається органами

місцевого самоврядування.

У відповідності з пунктом 6 Порядку

проведення конкурсу з визначення орендаря комунального майна, затвердженого

рішенням Севастопольської міської Ради № 341 від 12.11.2002, конкурс

проводиться обов'язково у разі наявності заяв на оренду від двох або більше

фізичних або юридичних осіб, які надійшли протягом місяця після опублікування

оголошення про об'єкт, який пропонується для оренди, в газеті „Севастопольские

известия". Конкурс може також оголошуватись за рішенням комісії з оренди

комунального майна при наявності або за відсутністю вказаної заяви про оренду

комунального майна.

Абзац 7 частини 4 статті 9 Закону

України "Про оренду державного та комунального майна" надає перелік

підстав відмови у передачі в оренду об'єктів. Розширеному тлумаченню дана норма

Закону не підлягає.

Пунктом 8 статті 9 вказаного Закону

передбачено, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання

відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за

захистом своїх інтересів до суду, господарського суду.

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що  господарськими судами

дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення

відповідають  чинному законодавству України

та обставинам справи і підстав для їх 

скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115,

п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги

відмовити.

Постанову від 28.02.2007

Севастопольського апеляційного господарського суду  зі 

справи № 20-2/326 залишити без змін.

Головуючий                                                

В.С. Божок

          Судді                                                            

Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко