Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/9882/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №826/9882/14

касаційне провадження №К/9901/19475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді: Аліменко В.О., Лічквецький І.О.) у справі №826/9882/14 за позовом Приватного підприємства Мааліт до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Мааліт звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними дії щодо винесення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.06.2014 №260/26-53-18-05-32; скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.06.2014 № 260/26-53-18-05-32.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2016 заяву Приватного підприємства Мааліт про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.08.2014 у справі №826/9882/14 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства Мааліт задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2016 скасовано, заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.08.2014 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.08.2014 та прийнято нову постанову про задоволення позову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві щодо винесення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.06.2014 №260/26-53-18-05-32, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.06.2014 №260/26-53-18-05-32.

Позивач у червні 2016 року звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в сумі 1378грн., понесених при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2016.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 заяву Приватного підприємства Мааліт про винесення додаткового рішення суду задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на користь Приватного підприємства Мааліт понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись із додатковим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржила його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: положень Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI та Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржуване додаткове судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правила розподілу судових витрат врегульовано статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення).

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, за загальними правилами розподілу судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати з іншої сторони.

У ситуації, що розглядається, Київським апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанови від 12.04.2016 на користь Приватного підприємства Мааліт про задоволення позовних вимог не здійснено розподілу судових витрат, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із відповідним клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації йому понесених витрат за сплату судового збору в сумі 1378 грн. при зверненні з апеляційною скаргою.

Судом з'ясовано, що при зверненні позивача з апеляційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2016 про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства Мааліт про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.08.2014 позивачем сплачено згідно з квитанцією від 23.02.2016 судовий збір у сумі 1378грн.

Оригінал названої квитанції міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 47).

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення позивача з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 № 928).

Таким чином, при зверненні з апеляційною скаргою позивачем здійснено сплату судового збору у сумі, що відповідає ставці, встановленій Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час звернення із апеляційною скаргою).

Оскільки у прийнятій на користь Приватного підприємства Мааліт постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 не здійснено розподілу понесених позивачем судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність ухвалення відповідного додаткового судового рішення щодо компенсації позивачу сплаченої суми судового збору.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного додаткового судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №826/9882/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк