Постанова

від 15.03.2019 по справі 826/23116/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

Київ

справа №826/23116/15

адміністративне провадження №К/9901/22194/18, К/9901/22201/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) :

Cудді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 826/23116/15 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді провадження по якій відкрито за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (прийняту у складі головуючого судді - Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П.) від 02 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ключковича В.Ю., суддів: Ганечко О.М., Губської О.А.) від 14 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 06 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, в якому просив:

1.1 . Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2015 року №907-р Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України від моменту його прийняття.

1.2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 р. №2851-о Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р від моменту його прийняття;

1.3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України поновити позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України;

1.4. Стягнути з Державної фіскальної служби України розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача шляхом його зарахування за реквізитами код ЄДРПОУ:39532919, ПАТ КБ ПриватБанк , м. Київ, МФО 300711, р/р:26003052750292 - UAH, проект Госпітальні та гуманітарні проекти .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте 7 вересня 2015 року Розпорядження КМУ №907-р. є незаконним в силу того, що на цю дату не проводилось засідання КМУ і Розпорядження КМУ №907-р. містить такі підстави звільнення позивача, які на момент звернення Прем'єр-міністра України із поданням до КМУ про звільнення позивача Міністром фінансів України внесені не були. Відповідачем не було дотримано порядку звільнення, позбавлено його прав надати письмові заперечення та пояснення на висновки акту службового розслідування. Позивач вказує, про наступні порушення допущені відповідачами під час притягнення його до відповідальності:

- позивач не був ознайомлений із Актом службового розслідування від 27 серпня 2015 року, адже 27 серпня 2015 року він перебував у відпустці, що підтверджується наказом ДФСУ; в даному Акті пропонується притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності. Констатації порушення позивачем присяги державного службовця та пропозиції звільнити останнього за порушення присяги Акт службового розслідування не містить.

- викладені в Акті тематичної перевірки від 01.09.2015 року обставини не відповідають дійсності; ніхто із співробітників ДФСУ не брав пояснень у позивача стосовно обставин, викладених у даному Акті тематичної перевірки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 02 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

3.1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

3.2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 907-р від 07.09.2015 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України".

3.3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 р. №2851-о Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р .

3.4. Поновити позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України з 08.09.2015 року.

3.5. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2015 року по 02.11.2016 року в розмірі 118 633,46 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

3.6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України.

3.7. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України суму середньомісячної заробітної плати позивача в межах одного місяця в розмірі 7 636,59 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що службове розслідування щодо заступника Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі акту тематичної перевірки від 01.09.2015 року. Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачами не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цих рішень, а тому такі рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 14 грудня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

5.2. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

5.3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року - змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2015 по 02.11.2016 в розмірі 103715 (сто три тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 48 копійок без урахування обов'язкових податків та зборів . В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 14 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України (касатор 1) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі касатор 1 просить:

8.1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

9. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Кабінету Міністрів України.

10. 14 лютого 2018 року Державна фіскальна служба України (касатор 2) подала касаційну скаргу.

11. У касаційній скарзі касатор 2 просить:

11.1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

11.2. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Державної фіскальної служби України.

12. 31 березня 2017 року ОСОБА_2 було подано заперечення на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, в якій позивач просив:

12.1. Відмовити у задоволенні касаційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15.

12.2. Проводити судове засідання за участі представника позивача.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

14.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив публічну службу на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України.

16. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №426-р від 05.05.2015 р. позивача призначено заступником Голови Державної фіскальної служби України.

17. Оскаржуваним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.2015 р. №907-р звільнено позивача з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч.1. ст. 30 Закону України Про державну службу ).

18. На підставі вказаного розпорядження, Державною фіскальною службою України наказом №164-о від 25.03.2015 р. оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України .

19. З вказаними розпорядженням та наказом про звільнення позивач не погодився, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Конституція України від 28 червня 1996 року

20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Закон України Про Кабінет Міністрів України № 794-VII від 27.02.2014 року

21.1. Відповідно до статті 20 Закону Уряд, зокрема, здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, вживає в межах своїх повноважень заходи щодо заохочення та приймає відповідно до Закону рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України.

21.2. Статтею 21 Закону встановлено, зокрема, що Уряд спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Уряду, спрямовується і координується міністрами до сфери спрямування і координації яких належать ці органи. Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

22. Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 року № 3166-VI

22.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

22.2. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження), керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.

23. Постанова Кабінету Міністрів України Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України від 11.04.2012 р. №298

23.1. Відповідно до п. 2 п.п. 4 Постанови керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу.

У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

24. Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. №950

24.1. Відповідно до п. 1 вказаного Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

24.2. Пунктом 2 Порядку передбачено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Національне агентство України з питань державної служби проводить службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України.

24.3. Згідно п. 3 Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

У разі коли рішення щодо проведення службового розслідування прийнято вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, склад комісії з проведення службового розслідування, мета і дата початку та закінчення службового розслідування визначаються керівником органу державної влади, якому доручено проведення службового розслідування.

Службове розслідування у цьому випадку повинне бути проведено у термін, визначений посадовою особою, яка прийняла рішення про його проведення.

Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться таке розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій інших держав, а також час ознайомлення такою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та керівником органу, в якому вона працює, з актом службового розслідування.

24.4. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

26. На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 17 серпня 2015 року № 34269/1/1-15 до листа Державної фіскальної служби України від 12 серпня 2015 року № 1108/3/99-99-08-03-01-11, наказів Нацдержслужби від 17 серпня 2015 року № 178 та від 18 серпня 2015 року № 180, керуючись Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, Нацдержслужбою спільно з ДФС проведено службове розслідування стосовно можливого неналежного виконання заступником Голови ДФС ОСОБА_2 службових обов'язків.

27. За результатами службового розслідування Національним агентством України з питань державної служби складено акт від 27.08.2015 року, висновками якого, зокрема, встановлено факт порушення заступником Голови ДФС ОСОБА_2 п. 4.2 Порядку документального оформлення службових відряджень керівництва ДФС та її працівників у межах України та п. 2 наказу від 20 липня 2015 року № 516 Про затвердження Порядку документального оформлення службових відряджень керівництва ДФС та її працівників у межах України в частині здійснення поїздки до м. Рівне для участі у форумі сприяння митній справі та інвестиціям Рівненщини без відповідного рішення Голови ДФС ОСОБА_6

28. За невиконання вимог п. 2 наказу Голови ДФС від 20 липня 2015 року № 516 Про затвердження Порядку документального оформлення службових відряджень керівництва ДФС та її працівників у межах України та п. 4.2 Порядку документального оформлення службових відряджень керівництва ДФС та її працівників у межах України комісією внесено пропозиції притягнути заступника Голови ДФС ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у період з 25.08.2015 року по 28.08.2015 року перебував у відпустці, згідно наказу від 22.07.2015 року № 201-в.

Отже, судами обґрунтовано взято до уваги доводи позивача про порушення відповідачем вимог Порядку № 950 в частині ознайомлення позивача з актом службового розслідування та позбавлення його права подати заперечення на акт перевірки.

30. За наслідками проведеного службового розслідування Голова Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 листом від 04.09.2015 року № 2324/4/99-99-0402-13 на адресу Міністра фінансів України направив подання в якому просив розглянути питання про звільнення з посади заступника Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків).

Листом від 07.09.2015 року № 31-17020-02-3/28023, що адресований Прем'єр-міністру України Яценюку А.П., Міністром фінансів України Яресько Н. порушено питання про звільнення позивача із займаної посади та направлено проект розпорядження Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п. 1 статті 41 Кодексу законів про працю України).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний лист зареєстровано Департаментом документообігу та контролю Секретаріату КМУ за № 36910/0/1 від 07.09.2015 року о 09:57 год.

31. Матеріали справи містять копію подання Прем'єр-міністра України від 07.09.2015 року, що зареєстровано в Департаменті документообігу та контролю секретаріату Кабінету Міністрів України за № 37061/0/1-15 о 10.30 год. щодо звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України.

Крім цього, судами встановлено, що 07.09.2015 року Міністром фінансів України, на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2015 № 31-17020-02-3/28023, протокольного доручення Кабінету Міністрів України від 07.09.2015 та у зв'язку із зверненням Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 щодо звільнення заступника Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, листом № 31-17030-02-3/28134, (зареєстрованим департаментом документообігу та контролю Кабінету Міністрів України о 17.00 год. за №36910/1/1-15), внесено на розгляд Прем'єр - міністра України Яценюка А.П. пропозицію про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. До листа додано проект розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу ).

32. Факт порушення ОСОБА_2 Присяги державного службовця має бути встановлено лише висновком службового розслідування призначеним і проведеним щодо нього.

Судом першої інстанції правильно встановлено та відповідачами не спростовано, що службове розслідування щодо заступника Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі акту тематичної перевірки від 01.09.2015 року.

33. Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачами не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цих рішень, а тому такі рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

34. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

35. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич