Постанова

від 15.03.2019 по справі 820/6750/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

Київ

справа №820/6750/14

адміністративне провадження №К/9901/3688/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Водолажська Н.С., судді - Філатов Ю.М., Бенедик А.П.)

у справі №820/6750/14

за позовом Приватного підприємства Укрбудмат

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Приватне підприємство Укрбудмат (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) від 19.11.2013 та від 14.02.2014.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру та що Підприємством неправильно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, відтак відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.11.2013 №0001022211, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 238 069 грн. та від 14.02.2014 №0000082211, яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 834, 25 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.

Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 відрито касаційне провадження.

12.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки фінансово - господарської діяльності позивача ДПІ складено акт від 04.10.2013.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності Підприємства наступних порушень:

- п.п.14.1.27, п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4., пп.138.10.3, п.138.10, ст.138; пп.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу внаслідок чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 222 697 грн.;

- п.198.3, п.198.6., ст.198, п.201.4, ст.201 Податкового Кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму всього на суму 28 334 грн.

На цій підставі відповідачем 19.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001022211 та № 0001032211.

За результатами розгляду скарги позивача Головне управління Міндоходів у Харківській області своїм рішенням від 23.01.2014 року скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001032211 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 583, 75 грн., а в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення №0001022211 залишено без змін.

14.02.2014 ДПІ, у зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №0001032211, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082211 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 834, 25 грн., в тому числі 16 667 грн. за основним платежем та 4 167, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень ДПІ мотивує тим, що позивачем безпідставно не віднесено до складу інших доходів доходи у вигляді безнадійної заборгованості по якій минув термін позовної давності та яка лишилася не погашеною на загальну суму 292 628 грн.; безпідставно віднесено до складу витрат витрати по перевезенню вантажів та наданню послуг автомобільним транспортом в сумі 83 333 грн. в той час, як документами бухгалтерського обліку фактичне здійснення вказаних господарських операцій не підтверджується.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статей 14, 44, 135, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Підприємством вимог Податкового Кодексу та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім доводам і запереченням сторін та зроблено правильний висновок про те, що з урахуванням укладених між позивачем та ВАТ Промзв'язок , ВАТ Хайдельбергцемент Україна , ТОВ Дортехстрой , ПП ОСОБА_3 додаткових угод, якими продовжено строк дії договорів, на час проведення перевірки строк позовної давності по стягненню кредиторської заборгованості не минув.

Залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між позивачем та ТОВ СТ договору перевезення вантажів та надання послуг автомобільним транспортом від 01.09.2011, фактичне виконання робіт та надання послуг обумовлених вказаним договором, отримання позивачем транспортних послуг та пов'язаність їх з господарською діяльністю Підприємства.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова