Рішення

від 15.03.2019 по справі 1440/1883/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 р. № 1440/1883/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "НИК-СТРОЙ", вул. Флотська, 123, м.Миколаїв,54025

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2018 №00059411407, № 00059421407,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НИК-СТРОЙ (далі - Позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №№ 00059411407 та 00059421407 від 23.07.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що викладені в акті перевірки висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Відповідно, податкові рішення, прийняті Відповідачем за результатами перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем надано відзив на позов, згідно якого позов є необґрунтованим. Позивач не мав права на податковий кредит за операціями з придбання товарів та їх подальшої реалізації (виконання робіт), які не мали реального характеру. Перевіркою ТОВ НИК-СТРОЙ встановлено порушення вимог: п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 558 887 грн. та п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за період жовтень 2017 року на загальну суму ПДВ 20255 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просив скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 00059411407 від 23.07.2018 р. на загальну суму 694322,75 грн., де 555458,20 грн. - сума основного зобов'язання (558887,00 - 3428,80 = 555458,20 грн.), 138864,55 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (139721,75 - 857,20 = 138864,55 грн.), відповідно 555458,20 + 138864,55 = 694322,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00059421407 від 23.07.2018 р. скасувати частково на суму 16826,20 грн. (20255,00 - 3428,80 = 16826,20 грн.).

Ухвалою суду прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

На підставі дослідження доводів сторін, надання оцінки наявним в справі доказам суд встановив таке.

02.07.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ (код 40549695) за жовтень 2016 року, ТОВ АТП 1996 (код 40235802) за грудень 2016 року, ТОВ АВЮ-КОМПАНІ (код 40196470) за грудень 2016 року, ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ (код 40409226) за листопад, грудень 2016 року, ТОВ УКРСПЕЦ ТРЕЙДІНГ (код 41504938) за жовтень 2017 року та контрагентами- покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників, за результатами якої складено акт №1589/14-29-14-07/38694625.

Проведеною перевіркою встановлено, що Позивач у періоді, що перевірявся, відобразив взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, у тому числі з: за період жовтень 2016 року на суму ПДВ 111953 грн. по операціям з ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ ; за період листопад 2016 року на суму ПДВ 38934 грн. по операціям з ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ ; за період грудень 2016 року на суму ПДВ 370694 грн., в тому числі: по операціям з ТОВ АТП 1996 на суму ПДВ 342067 грн.; по операціям з ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ на суму ПДВ 12723 грн.; по операціям з ТОВ АВЮ-КОМПАНІ на суму ПДВ 15904 грн.

В ході проведення перевірки керівнику ТОВ НИК-СТРОЙ було вручено лист від 19.06.2018 року №б/н щодо надання пояснень та документального підтвердження, однак запитувані документи, що стосуються предмета перевірки, станом на 22.06.2018 року (останній день перевірки) в повному обсязі не були надані, в зв'язку з чим складено акт від 22.06.2018 № 628/14-29-14-07/38694625.

23 липня 2018 року Головним управлянням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Відповідач) були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00059411407 від 23.07.2018 р. (далі по тексту - податкове рішення 1); № 00059421407 від 23.07.2018 р. (далі по тексту - податкове рішення 2).

Позивач визнав, що податкові рішення № 00059411407 та №00059421407 від 23.07.2018 р. правомірні в частині визначення (збільшення) суми податкового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3428.80 грн. та в частині визначення зменшення Позивачем розміру від'ємного значення ПДВ на таку ж суму. В іншій частині вказані податкові рішення протиправні та, відповідно, підлягають скасуванню частково, а саме: податкове повідомлення-рішення № 00059411407 від 23.07.2018 р. протиправно та підлягає скасуванню частково на загальну суму 694322,75 грн., де 555458,20 грн. - сума основного зобов'язання (558887,00 - 3428,80 = 555458,20 грн.), 138864,55 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (139721,75 - 857,20 = 138864,55 грн.), відповідно 555458,20 + 138864,55 = 694322,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00059421407 від 23.07.2018 р. протиправно та підлягає скасуванню частково на суму 16826,20 грн. (20255,00 - 3428,80 = 16826,20 грн.).

Відповідно до податкового рішення 1 Товариству з обмеженою відповідальністю НИК- СТРОЙ Відповідачем визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі по тексту - з ПДВ) у розмірі 558887,00 грн., у зв'язку із чим Позивачеві була донарахована сума в розмірі 698608,75 грн., у тому числі 558887,00 грн. основного платежу та 139721,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до податкового рішення 2 Відповідачем встановлено завищення Позивачем розміру від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 20255,00 грн. за жовтень 2017 року.

Підставами для висновків акту перевірки послугували те, що Позивачем не доведено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників. Відповідач вважає, що Позивач отримав від постачальників первинні документи з метою штучного формування противоправної-податкової вигоди з огляду на такі дані: інформація, яка міститься у первинних документах є недостовірною та суперечливою (у деяких видаткових накладних та актах виконаних робіт відсутні дані та іноді підписи осіб, які відповідальні за здійснення господарських операцій); не встановлено легального джерела походження товарів, які були придбані Позивачем у ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ , ТОВ АВІО-КОМПАНІ та ТОВ УКРСПЕЦ ТРЕЙДІНГ у зв'язку з не встановленням придбання у перевіряємий період вказаними постачальниками товарів відповідної номенклатури; господарські операції з надання платнику податків послуг (виконання підрядних робіт) від ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ та ТОВ АТП 1996 мають нереальний характер у зв'язку з відсутністю у вищевказаних постачальників необхідного управлінського та технічного персоналу, виробничих активів і матеріальних ресурсів; законність діяльності кола постачальників (ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ , ТОВ АТП 1996 , ТОВ УКРСПЕЦ ТРЕЙДІНГ викликає сумнів у зв'язку з наявністю в провадженні органів прокуратури ряду кримінальних проваджень, де вони фігурують як суб'єкти, що були використані в схемах незаконного збагачення окремих посадових осіб підприємств реального сектору економіки.

Так, відповідачем проаналізовано взаємовідносин підприємства ТОВ НИК-СТРОЙ з контрагентом- постачальником ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ . Між ТОВ НИК-СТРОЙ (Замовник) та ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ укладено Договір підряду від 24.10.2016 року №2009, згідно якого Виконавець зобов'язується виконувати за завданням Замовника монтаж системи дозації пектину в сусло для Миколаївського відділення ПАТ ОСОБА_2 УКРАЇНА , надалі роботи, а Замовник зобов'язується приймати виконані належним чином роботи та оплатити її вартість відповідно до умов цього Договору. Позивачем на підтвердження реальності угоди було надано акт здачі-приймання робіт від 31.10.2016 №б/н (надання послуг) та податкову накладну від 31.10.2016 №165, виписані ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ в адресу ТОВ НИК-СТРОЙ за період жовтень 2016 року. Відповідач на підставі твердження про відсутність ПІБ та підпису Виконавця, що не дає змоги ідентифікувати особу, від імені якої укладено Договір, відсутність в акті здачі прийняття робіт ідентифікації відповідальних посадових осіб, зробив висновок про недостовірність та формальність укладеного Договору.

Однак, зазначив в акті перевірки, що згідно наданих первинних бухгалтерських документів встановлено, що послуги з монтажу системи дозації пектину в сусло для Миколаївського відділення ПАТ ОСОБА_2 УКРАЇНА , придбання яких документально оформлено від ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ за період жовтень 2016 року, були використані в рамках виконання умов Договору підряду від 24.10.2016 року №HV-2009-16/01, укладеного TOB НИК-СТРОЙ з ПАТ ОСОБА_2 УКРАЇНА щодо монтажу системи дозації пектину в сусло для Миколаївського відділення ПАТ ОСОБА_2 УКРАЇНА . ТОВ НИК-СТРОЙ до перевірки надано Техничне завдання №1, Специфікацію до нього, які є невід'ємною частиною Договору підряду від 24.10.2016 року №HV-2009- 16/01, в яких наведено перелік робіт, які необхідно виконати згідно умов Договору підряду, та перелік матеріалів, необхідних для виконання даних робіт. До перевірки не надано акти передачі матеріалів, вказаних, в технічній документації до Договору підряду, підприємством ТОВ НИК-СТРОЙ в адресу ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ для виконання робіт з монтажу системи дозації пектину в сусло для Миколаївського відділення ПАТ ОСОБА_2 УКРАЇНА в жовтні 2016 року. У ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ встановлено наступне відсутність власних основних фондів та інших нематеріальних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Не встановлено придбання підприємством ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ по ланцюгу постачання послуг зберігання ТМЦ, послуг оренди обладнання та будівельної техніки, необхідних для виконання будівельних робіт; у підприємства відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність. Не встановлено реєстрацію податкових накладних щодо придбання ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ матеріалів, зазначених в технічній документації до Договору підряду, будівельної техніки, основних засобів. На підставі чого зроблено висновок щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ НИК- СТРОЙ із контрагентом ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ за період жовтень 2016 року щодо виконання будівельних робіт на загальну суму ПДВ 111952,62 грн.

По контрагенту-постачальнику ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ Відповідачем було встановлено. ТОВ НИК-СТРОЙ (Покупець) до перевірки надано Договір поставки від 17.11.2016 року №13, укладений з ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ (Постачальник). В порядку та на умовах, визначених у відповідному договорі, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. TOB НИК-СТРОЙ до перевірки надано видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ в адресу ТОВ НИК-СТРОЙ за період листопад, грудень 2016 року, а саме: видаткова накладна від 17.11.2016 №РН-0000018, податкова накладна від 17.11.2016 №26; видаткова накладна від 17.11.2016 №РН-0000019, податкова накладна від 17.11.2016 №27; видаткова накладна від 13.12.2016 №РН-0000063, податкова накладна від 13.12.2016 №53. У наданих до перевірки видаткових накладних ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ за період листопад-грудень 2016 року, з боку ТОВ НИК-СТРОЙ не зазначено посадову особу, проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати учасника господарської операції, зазначені документи не відповідають ознакам документів, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Згідно картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ встановлено перевод боргу ТОВ НИК-СТРОЙ з ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ на ТОВ ПРОФТРЕЙД УК (код 40413803) згідно Договору № 1 ТОВ НИК-СТРОЙ до перевірки не надано товарно-транспортні накладні перевезення будматеріалів, в зв'язку з чим не можливо встановити перевізників, місця навантаження та розвантаження будматеріалів, напрямок руху від ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ в адресу ТОВ НИК-СТРОЙ . ДПІ у Центральному районі ГУ ДФС у Миколаївській області щодо ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ за звітний період декларування ПДВ вересень-грудень 2016 року інформаційною довідкою від 10.02.2017 року №54/14-03-14-1 02/40409226, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій контрагентами-постачальниками за вищевказаний період та контрагентами-покупцями. У ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані Ц оподаткуванням, через які проводиться діяльність; встановлено реєстрацію податкових накладних в адресу ТОВ ОСОБА_1 І КОМПАНІ в листопаді 2016 року щодо придбання послуг зі зберігання товару, вантажо-розвантажувальних робіт, логістичних послуг у ТОВ ПРОФТРЕЙД УК . Не встановлені придбання підприємством ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ по ланцюгу постачання матеріалів, реалізацію яких документально оформлено в адресу ТОВ НИК-СТРОЙ в листопаді-грудні 2016 року; відсутні сертифікати якості/походження ТМЦ або інші документи, які свідчать про придбання та фактичне надходження відповідного виду товару; не встановлено законне (легальне) джерело походження матеріалів документально оформлених ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ в адресу ТОВ НИК- СТРОЙ в листопаді-грудні 2016 року; встановлено наявність відкритого кримінального провадження відносно TQB ОСОБА_1 КОМПАНІ за №32017000000000189 від 09.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Зазначені підстави послугували підставами для висновку Відповідача про не можливість підтвердити факт реального здійснення господарських операції ТОВ НИК-СТРОЙ із контрагентом ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ за період листопад-грудень 2016 року щодо придбання матеріалів на загальну суму ПДВ 51656,53 грн.

По контрагенту-постачальнику ТОВ АТП1996 Відповідачем було встановлено.

Між Позивачем та ТОВ АТП 1996 було укладено договори підряду від 19.12.2016 року №0212; від 20.12.2016 року №0112; від 27.12.2016 року №1912; від 09.12.2016 року №2511; від 16.08.2016 року №206; від 31.10.2016 року №144/4. Відповідач в акті перевірки зазначив, що в вищевказаних Договорах підряду відсутні ПІБ Виконавця, що не дає змоги ідентифікувати особу, від імені якої укладено Договір, свідчить про недостовірність та формальність укладеного Договору. У наданих до перевірки актах здачі-приймання робіт (надання послуг), отриманих від ТОВ АТП 1996 за період грудень 2016 року, як з боку ТОВ АТП 1996 , так і з боку ТОВ НИК-СТРОЙ не зазначено посадових осіб, проставлено лише підписи, що не дає змоги ідентифікувати учасників господарської операції. Крім того, в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року №7 та в Довідці про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3 до нього не вказана дата складання документів. Директором, головним бухгалтером та особою, що має право підпису ТОВ АТП 1996 , був ОСОБА_3 з 27.01.2016 року по 18.04.2017 року згідно відомостей ЄДР. Для здійснення робіт в рамках виконання умов Договору підряду від 31.10.2016 року №144/4 для здійснення робіт в рамках виконання умов Договору підряду від 31.10.2016 року №144/4 на об'єкті будівництва Поточний ремонт гідротехнічних споруд ЮФ ДП АМПУ (адміністрація МП ЮЖНИЙ ) за адресою: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, буд.11, ТОВ НИК-СТРОЙ було документально оформлено передачу в адресу ТОВ АТП 1996 будівельних матеріалів згідно актів передачі будівельних матеріалів від 17.11.2016 року на суму 194667,32 грн., від 13.12.2016 року на суму 63615,33 грн.

ТОВ НИК-СТРОЙ до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення будматеріалів, в зв'язку з чим не можливо встановити перевізників, міст навантаження та розвантаження будматеріалів, напрямок руху, неможливо підтвердити факт рух будматеріалів. Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за грудень 2016 витрати праці робітників на зазначений у даних актах обсяг робіт становили 2124,60 людино - годин при фактичній кількості працівників ТОВ АТП 1996 , безпосередньо задіяних у виконанні таких робіт, 1 особа (директор). ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївської області складено узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ АТП 1996 (код 40235802) за звітні період декларування ПДВ червень 2016 року - січень 2017 року від 24.01.17 № 134/14-02- 14-02/40235802, якою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій контрагентами-постачальниками за вищевказаний період та контрагентами-покупцями. Крім того, відкрито кримінальне провадження відносно ТОВ АТП 1996 за №42017100000000517, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 191. ч. 2 ст. 364 КК України.

На підставі зазначених даних Відповідачем зроблено висновок про не можливість підтвердити факт реального здійснення господарських операції ТОВ НИК-СТРОЙ із контрагентом ТОВ АТП 1996 за період грудень 2016 року щодо придбання будівельно- монтажних робіт на загальну суму ПДВ 342067,25 грн.

На підставі перевірки, за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів Відповідачем зроблено висновок щодо неможливості підтвердити факт реального здійснення господарських операції ТОВ НИК-СТРОЙ та контрагентом ТОВ АВЮ-КОМПАНІ за період грудень 2016 року щодо придбання будматеріалів на загальну суму ПДВ 15904,46 грн.

Так, між ТОВ НИК-СТРОЙ (Покупець) та ТОВ АВЮ-КОМПАНІ (Постачальник) укладено Договір поставки від 16.08.2016 року №16/08-2016, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідачем встановлено, що в вищевказаному Договорі поставки як директор ТОВ АВЮ-КОМПАНІ (особа, від імені якої укладається Договір) вказаний ОСОБА_4, підписано Договір ОСОБА_5, що свідчить про недостовірність та формальність укладеного Договору. Видаткова накладна, отримана від ТОВ АВЮ- КОМПАНІ за період грудень 2016 року, з боку ТОВ НИК-СТРОЙ не зазначено посадову особу, проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати учасника господарської операції. ТОВ НИК-СТРОЙ до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення будматеріалів, в зв'язку з чим не можливо встановити перевізників, місця навантаження та розвантаження будматеріалів, напрямок руху від ТОВ АВЮ-КОМПАНІ в адресу ТОВ НИК-СТРОЙ , тобто неможливо підтвердити факт руху будматеріалів. В періоді, за який проводилася перевірка, директором, головним бухгалтером та особою, що має право підпису, був ОСОБА_5 з 25.12.2015 року по 25.04.2017 року згідно відомостей ЄДР. ДПІ у Центральному районі ГУ ДФС у Миколаївській області складено узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ АВЮ-КОМПАНІ (код 40196470) за звітний період , декларування ПДВ з 01.12.2016 року по 27.01.2017 року від 27.01.2017 № 41/14-03-14-ї 02/40196470, якою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками за вищевказаний період та контрагентами-покупцями. Крім того, відкрито кримінальне провадження відносно ТОВ АВЮ КОМПАНІ за №42017000000002196 від 07.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212. ч. 2 ст.364 КК України.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) тощо.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається (вих.№ 40 від 24.05.2018 р. (з додатками) на лист Відповідача № 77/10/14-29-14-08-11 від 04.01.2018 р.), що Позивачем були надані особам, що здійснювали перевірку, усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та послуг від ТОВ ЮГТЕХСТРОЙ , ТОВ АТП 1996 , ТОВ АВІО-КОМПАНІ , ТОВ ОСОБА_1 КОМПАНІ і ТОВ УКРСПЕЦ ТРЕЙДІНГ , та використання цих товарів та послуг у власній господарській діяльності, а саме їх реалізацію на адресу замовників послуг (підрядних робіт), які виконувалися з використанням придбаних товарів промислового призначення.

Крім того, факт використання цих товарів та послуг у власній господарській діяльності, а саме їх реалізацію на адресу замовників послуг (підрядних робіт), які виконувалися з використанням придбаних товарів промислового призначення, підтверджується копію довідки Державної аудиторської служби України № 15-14-12/23 від 27.02.2017 р., складену за результатами зустрічної звірки Позивача з метою підтвердження реальності господарських операцій за взаємовідносинами з філією Дельта-лоцман за період 01.01.2016 р. по 13.02.2017 р.; копію довідки Державної аудиторської служби України № 15-14-12/72 від 07.06.2017 р., складену за результатами зустрічної звірки Позивача з метою підтвердження реальності господарських операцій за взаємовідносинами з Южненською філією ДП АМПУ за період 01.01.2016 р. по 30.05.2017 р.; копії накладних на ввіз/вивіз ЮФ ДП АМПУ від 17.11.2016 р., 13.12.2016 р., 19.12.2016 р.

Згідно абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, дані вказані в деклараціях Позивача з ПДВ за перевіряємий період дані відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних, які всі (накладні), що були отримані від контрагентів, були надані особам, що здійснювали перевірку, для відображення в акті перевірки. Відповідач не заперечив наявності у Позивача на момент перевірки усіх вказаних видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт.

У кожній видатковій накладній та акті виконаних робіт є посилання на відповідальну особу з кожної сторони правочину, їх підписи, реквізити контрагентів та печатки, що дає змогу ідентифікувати відповідальну особу відповідно до загальнодоступних даних ЄДРПОУ.

Податкові накладні також мають всі необхідні реквізити, що не ставиться Відповідачем під сумнів.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується Відповідачем ні в акті перевірки ні під час відповіді на заперечення на акт перевірки, ні у відзиві на позов, що на час здійснення господарських операцій всі постачальники Позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також є платниками ПДВ.

ТОВ АТП 1996 , було платником ПДВ у період здійснення взаємовідносин, що розглядаються, але свідоцтво платника ПДВ анульоване в лютому місяці 2018 року з мотивів відсутності звітності протягом року, що не може бути підставою для сумнівів щодо реальності господарських операцій.

Позивачем були належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів регіональними перевізниками (ТОВ Виконт , ТОВ Метінвест-СНЦ , ПП Херсонбудстар ). Товаро-транспортні накладні мають всі реквізити, необхідні для достатньої ідентифікації сторін правочину, номенклатури вантажу, міст завантаження та розвантаження (маршрут руху), на підтвердження факту перевезення товарів, позивачем надано нотаріально посвідчений договір позички транспортних засобів від 08.02.2017 р.

Чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Так, всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Що стосується посилання на кримінальні провадження, на які здійснено посилання в акті перевірки, та у відзиві на позовну заяву, суд зважає на те, що наявність кримінального провадження не свідчать про відсутність реальності здійснення господарських операцій, адже причетність Позивача до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом.

Аналогічний висновок містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а, від 05 червня 2018 року по справі №2а-1570/6063/12.

Відповідачем копій вироків по зазначених ним кримінальних провадженнях не надано. Сам по собі факт наявності кримінального провадження, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874, а також у справах № 820/4428/17, №826/3498/15, №826/18952/14

Також кримінальне законодавство не містить поняття фіктивного підприємства , кримінальне законодавство не називає ціле підприємство фіктивним і не накладає на все підприємство такий статус.

Натомість ст.205 Кримінального кодексу України оперує поняттям фіктивного підприємництва як діяльності конкретної фізичної особи (а не підприємства), яка полягає у створенні або придбанні підприємств із метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

При цьому злочин за ст.205 Кримінального кодексу України вважається завершеним ще в момент створення або придбання підприємства. Саме такий висновок випливає безпосередньо із тексту ст.205 вказаного Кодексу, а також із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3. Тобто після створення/придбання підприємства подальша діяльність такого підприємства загалом не охоплена складом злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України та не досліджується слідством у повній мірі.

Стосовно посилання на недостатню кількість трудових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності, то це також не може бути доказом нереальності здійснення господарських операцій.

Посилання податкового органу на незабезпеченість контрагента у достатній кількості трудовими ресурсами, технікою (машинами та механізмами), оскільки до такого висновку податковий орган прийшов без дослідження первинних документів відповідних суб'єктів господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів фіскальної служби, при цьому відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру (акордно-епізодична оренда чи залучення трудових ресурсів). Виконання поставок, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних фондів та транспортних засобів, значної кількості трудових ресурсів, адже звичаями ділового господарського обороту встановлені й інші можливості залучення матеріально-технічних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах ( на умовах оренди, найму, комісії, концесії за цивільними договорами тощо). Для цього треба вивчати специфіку діяльності підприємства та безпосередньо зміст операцій контрагента, зазначеного контролюючим органом не здійснювалось.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство не може бути притягнено до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене. Тобто, Закон не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, підприємств, організацій, з якими платник мав господарські стосунки.

Думка Відповідача щодо нереальності взаємовідносин, що розглядаються, ґрунтується виключно на домислах, тобто має виключно характер припущень через відсутність належного підтвердження неможливості виконання зобов'язань з поставки товарів промислового призначення та надання послуг (виконання підрядних робіт) контрагентами-постачальниками, в той час як висновок про це повинний підтверджуватися достовірно встановленими фактами. Діючим законодавством встановлений принцип не втручання в господарську діяльність інших господарюючих суб'єктів не інакше як у випадках та на підставах, прямо передбачених законом. Жодного посилання на законодавство, що надає Позивачу право перевіряти постачальників на предмет наявності необхідних умов (персоналу, обладнання та т.і.) Відповідач в акті перевірки не наводить.

За порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань та інше, якщо таке мало місце відповідає саме контрагент, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов'язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

За таких обставин, враховуючи, що: Позивачем пред'явлені видаткові накладні та акти виконаних робіт, отримані від постачальників; Позивачем отримані та пред'явлені до перевірки всі податкові накладні, суми яких винесені до податкового кредиту; позивач повністю розрахувався с контрагентами-постачальниками, уповноважив їх на сплату відповідних податків зі сплачених сум, що свідчить про те, що волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен був зацікавлений у здійсненні правочину, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами), а також про сплату платником податків ПДВ в ціні товарів та робіт; Всі постачальники Позивача на момент здійснення угод були та досі включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також були платниками ПДВ, що свідчить про наявність у них необхідного обсягу цивільної правоздатності; Позивач використав отримані товари та послуги в своєї власної господарської діяльності, слідує, що висновки акту перевірки від 02.07.2018 г. № 1589/14-19-14-07/38694625 не відповідають фактичним обставинам, а тому зроблені на припущеннях і суперечать закону.

Жодних доказів наявності вини посадових осіб ТОВ НИК-СТРОЙ , чи їх обізнаності з протиправним характером діяльності контрагентів ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву не наведено та до суду не надано.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Висновок про недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків Європейський суд з прав людини зробив зокрема 9 січня 2007 року у рішенні Інтерсплав проти України .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

За таких обставин, за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Відповідачем також не надано до суду будь-яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироку суду по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення про визначення Позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення Позивачем розміру від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, є протиправними та підлягають частковому скасуванню, а саме податкове повідомлення-рішення № 00059411407 від 23.07.2018 р. підлягає скасуванню частково на загальну суму 694322,75 грн., а податкове повідомлення-рішення № 00059421407 від 23.07.2018 р. підлягає скасуванню частково на суму 16826,20 грн.

Відповідно до норм ст. 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжного доручення №268 а суму 10783,00 грн. підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НИК-СТРОЙ" (вул. Флотська, 123, м.Миколаїв,54025 ЄДРПОУ 38694625) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00059411407 від 23.07.2018 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 694322,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00059421407 від 23.07.2018 р. про визначення завищення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 16826,20 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НИК-СТРОЙ" (вул. Флотська, 123, м.Миколаїв, 54025 ЄДРПОУ 38694625) судові витрати в розмірі 10783,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник