Постанова

від 06.03.2019 по справі 349/1015/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 349/1015/15-ц

провадження № 61-27668св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) , Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представники позивача : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Рогатинська міська рада Івано-Франківської області, ОСОБА_6,

представники Рогатинського міської ради Івано-Франківської області: Нищук ХристинаМихайлівна, Паньківська Віра Зіновіївна,

представник ОСОБА_6 - Яш Петро Казимирович,

третя особа - реєстраційна служба Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області,

представник третьої особи - Волошин Майя Ярославівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 липня

2017 року в складі судді Могили Р. Г. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Василишин Л. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6, третя особа - реєстраційна служба Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (далі - РС Рогатинського РУЮ Івано-Франківської області), про визнання недійсним рішення Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання незаконною відмову земельної комісії при Рогатинській міській раді Івано-Франківської області та зобов'язання вчинити дії.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2017 року ОСОБА_6 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній цивільній справі та просив стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 18 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Додатковим рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 27 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року, заяву ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 8 893,60 грн судових витрат.

Задовольняючи заяву та ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення судових витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі від 02 березня 2017 року не було вирішено питання про судові витрати, тому клопотання відповідача про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу є обґрунтованим. Розраховуючи суму коштів, яка підлягає відшкодуванню, суд враховував вимоги Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах , який діяв на час розгляду справи судом першої інстанцій, та статті 88 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Відзив відповідачів та третьої особи на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за замістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України

2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно із пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, позивач як особа віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняється лише від сплати судового збору, а не від компенсації витрат відповідачу, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частинами першою, другою статті 84 ЦПК України 2004 року витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , який був чинним на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій інстанції, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано наступні документи.

Договір про надання правової допомоги від 26 листопада 2015 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 та адвокатом Яшом П. К.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси сторони у цивільній справі.

Пунктом 2 договору передбачено, що клієнт оплачує адвокату за участь у справі гонорар у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 цього договору окремо від сплати гонорару клієнт відшкодовує адвокату (представнику) понесені ним витрати, пов'язані з участю у справі (транспортні послуги, поштові послуги, копіювання документів. Оплата судового збору, інформаційно-технічних послуг тощо при наявності документів, підтверджуючих понесені витрати).

Квитанцію від 26 листопада 2015 року № 0300614 про сплату адвокату Яшу П. К. 8 000,00 грн за представництво інтересів у суді, розписку від 21 грудня 2016 року про отримання адвокатом ЯшемП. К. від замовника ОСОБА_6 на виконання пункту 3 договору про надання адвокатської допомоги відшкодування у розмірі 10 000,00 грн, а також акт виконаних робіт від 28 березня 2017 року.

Крім того, згідно з журналами судових засідань від 26 листопада, 17 грудня

2015 року, 25 січня, 04 лютого, 18 лютого, 03 березня, 14 квітня, 18 квітня, 05 липня, 10 жовтня, 14 грудня, 21 грудня 2016 року, 10 січня, 25 січня, 02 березня 2017 року загальна кількість годин, протягом яких представник відповідача Яш П. К. брав участь у розгляді справи, складає 15 год. 01 хв.

Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, а також виходячи із тривалості судових засідань у справі, у якій брав участь адвокат Яш П. К., правильно визначив суму компенсації витрат на оплату правової допомоги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області

від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат