Постанова

від 25.02.2019 по справі 752/22173/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/22173/17 Головуючий у суді першої інстанції: Мазур Ю.Ю.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4143/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання знести самочинне будівництво.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання знести самочинне будівництво.

17 жовтня 2018 року позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій остання просила суд з метою забезпечення позову заборонити відповідачу ОСОБА_4 вчиняті певні дії, а саме: продовжувати будівництво, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1, яка йому належить на праві власності, а при переході права власності на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1 іншим особам, заборонити будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо вказаної земельної ділянки та продовження будівництва до вирішення судом справи по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання знести самочинне будівництво відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення її заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти певні дії, а саме продовжувати будівництво, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1, яка йому належить на праві власності та розташована за адресою АДРЕСА_1 та при переході права власності на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1, заборонити будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо вказаної земельної ділянки та продовження будівництва до вирішення судом справи по суті, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини та докази, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а саме відсутність документації та дозволів на будівництво, які перешкоджають відповідачеві продовжувати будувати об'єкт на теперішній час. Вважає, що продовження відповідачем самочинного будівництва може утруднити виконання можливого рішення суду в майбутньому.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що із поданої заяви не вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що до суду за захистом порушених прав звернулася ОСОБА_3 до ОСОБА_4.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до зобов'язання відповідача знести самочинне будівництво - будівлю, що будується за адресою АДРЕСА_1 не земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1.

З метою забезпечення позову просила заборонити відповідачу, а також іншим особам, при переході до них права власності на земельну ділянку, вчиняти певні дії.

За змістом положення статі 149 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. За загальним правилом, саме заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

В цій справі позивачем пред'явлено позов з використанням способу захисту, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України (припинення дії, яка порушує право) про знесення самочинної будівлі, спорудженої відповідачем. Отже, земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1, а також будівля, що розташована на вказаній земельній ділянці не є предметом спору.

Обраний позивачем захід до забезпечення позову стосується заборони відповідачу вчиняти дії щодо продовження будівництва, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1, яка йому належить на праві власності, а при переході права власності на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1 іншим особам, заборонити будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо вказаної земельної ділянки та продовження будівництва до вирішення судом справи по суті.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач не обґрунтувала імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, при цьому такий вид забезпечення позову як заборона будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 та щодо продовження будівництва стосується необмеженого кола осіб та виходить за межі заявлених вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що в порушення процесуальних норм заявником не зазначено про існування об'єктивних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини та докази, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а саме відсутність документації та дозволів на будівництво, які перешкоджають відповідачеві продовжувати будувати об'єкт на теперішній час є безпідставними, оскільки при розгляду питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті. Саме на стадії розгляду справи по суті суд зобов'язаний встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є відповідач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про надання дозволів на будівництво, прийняття забудови до експлуатації; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Оцінка вимог та доказів з урахуванням вимог статей 77, 78,79 та 95 ЦПК України про їх належність, допустимість і достовірність проводиться судом при ухваленні рішення відповідно до статті 264 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: