Постанова

від 13.03.2019 по справі 922/1546/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р. Справа № 922/1546/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 437 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Погорелова О.В., повний текст якого складено 11.01.2019 року, у справі

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, м. Харків

в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-СТРОЙ", м. Харків,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-СТРОЙ", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1240581,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" є власником нежитлової будівлі літ. "У-1" площею 3589,4 кв.м. по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2014 за №31400226, а земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної будівлі за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю. В якості правових підстав посилається, зокрема, на норми статей 1212-1214 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-СТРОЙ" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 34932356) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код платежу 24062200) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1240581,17 грн. та 18889,67 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що затримка в оформлені та реєстрації речових прав на землю, на якій знаходиться будівля відповідача, виникли не з вини останнього, при цьому, ТОВ "ОСТ-СРОЙ" активно намагається сприяти прискоренню процесу укладення договору оренди.

Проте, вказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що на думку відповідача, призвело до ухвалення невірного рішення у справі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Прокурор у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" зареєстроване з 05.03.2007. Основними видами економічної діяльності зазначеного підприємства є виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; штукатурні роботи; надання в оренду будівельних машин і устаткування; оптова торгівля деревиной, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель. Підприємство у стадії ліквідації не перебуває.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.03.2018, на земельній ділянці по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "У-1", площею 3589,4 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2014 за №31400226. Вищезазначене майно перебувало у спільній приватній власності по 1/2 частині нежитлової будівлі літ. "У-1" в ОСОБА_2 (засновника та директора ТОВ "ОСТ-СТРОЙ") та ОСОБА_3 З метою експлуатації вказаного нерухомого майна між Харківською міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 19.04.2006 за № 740667100035. Однак, речове право ОСОБА_3 оренди зазначеної земельної ділянки припинено на підставі свідоцтва про смерть останнього, серія та номер: НОМЕР_2, виданого 08.06.2012, видавник Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

В подальшому, 02.12.2015 ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" звернулося до Харківської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі літ. "У-1", яка останньому належить на праві власності, розташованої за адресою: вул. Індустріальна, 3 в м. Харкові.

Пунктом 31.1 рішення Харківської міської ради 2 сесії 7 скликання від 23.12.2015 за №44/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" надано в оренду земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ 11.02) площею 0,6389 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "У-1" по вул. Індустріальній 3 (Орджонікідзевський район).

Як зазначає прокурор, ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" не вчинено жодних дій щодо укладення договору оренди землі на виконання вказаного рішення Харківської міської ради. Відповідачем не здійснюється жодних платежів за використання земельної ділянки, про що свідчить інформація ГУ ДФС у Харківській області від 10.04.2018 за №383/вих18. Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 10.04.2018 ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" не обліковується в Східній ОДПІ м. Харкова як платник плати за землю, за адресою: вул. Індустріальна 3 м. Харків. Таким чином, ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" з 2014 року по теперішній час використовує земельну ділянку загальною площею 0,7086 га за вищевказаною адресою без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує жодних платежів за її використання.

Провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 26.03.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "У-1" загальною площею 3589,4 кв.м. право власності на яку зареєстровано за ТОВ "ОСТ-СТРОЙ". Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "ОСТ-СТРОЙ" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "У-1". Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,7086 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до мережі перманентних супутникових геодезичних базових станцій ПрАТ "Систем Солюшнс" та EUREF Permanent GNSS Network в Харківській області із застосуванням GPS приймачів Hiper №№ 272-0666, 272-0690, які використовуються згідно договору про оренду технічних засобів. Приймачі зареєстровані у Держгеокадастрі України, мають реєстраційні посвідчення №№ 886, 887 від 09 березня 2017 року і мають свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки за №№ 03/2163, 03/2164 від 21.04.2017. Вершини меж земельної ділянки визначалися тахеометричним методом. Кути та лінії вимірювались тахеометром Trimble МЗ № 140144. Тахеометр Trimble МЗ має свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №03/2165 від 24.04.2017. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

За результатами обстеження складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,7086 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1240581,17 грн. за період з 01.07.2015 по 31.05.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, та у період з 01.07.2015 по 31.05.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що прокурором у даній справі не підтверджено необхідність захисту інтересів держави в суді та не наведено підстав для звернення до суду в інтересах суб'єкта владних повноважень - позивача і не навів обставин, які перешкоджають захисту інтересів територіальної громади належним суб'єктом - Харківською міською радою.

Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що затримка в оформлені та реєстрації речових прав на землю, на якій знаходиться будівля відповідача, виникли не з вини останнього, при цьому, ТОВ "ОСТ-СРОЙ" активно намагається сприяти прискоренню процесу укладення договору оренди.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Вищевикладена правова позиція щодо неможливості розширеного тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, у постанові від 30.01.2019 року у справі №47/66-08.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

При цьому, обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

У даній справі колегією суддів апеляційного господарського суду не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки не укладено з обставин неспівпадання даних щодо земельної ділянки у рішенні Харківської міської ради, витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та відомостях з Державного реєстру речових прав на ділянку. З метою врегулювання вказаних розбіжностей які є перешкодою для укладення відповідного договору оренди позивачем та відповідачем здійснюються відповідні дії.

Так, рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 р. № 1240/18 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд , ТОВ ОСТ-СТРОЙ надано дозвіл на розробленім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,6389 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для зміни цільового призначення з Іншої комерційної діяльності на для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. У-1 (виробничий цех) по вул. Індустріальній, 3 (Індустріальний район).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в позовній заяві прокурор з метою обґрунтування підстав для представництва інтересів Харківської міської ради в суді обмежився лише посиланням на те, що Харківською міською радою не вживались заходи представницького характеру щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Проте, прокурором не надано будь-яких доказів відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Як зазначалось вище - сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, в даному випадку, Прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Харківської міської ради.

Зазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Вищевикладені обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до прийняття невірного рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку оскаржуване рішення місцевого господарського підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін