Постанова

від 01.09.2020 по справі 922/1546/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Скрипка М. В., прокурор Офісу Генерального прокурора;

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Сіверін В. І., судді Терещенко О. І., Слободін М. М.,) від 13.03.2019 у справі Господарського суду Харківської області

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-СТРОЙ" (далі - Товариство)

про стягнення грошових коштів,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 11.06.2018 Прокурор в інтересах держави в особі Ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення 1 240 581,17 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Товариство набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "У-1" площею 3589,4 кв. м. (далі - Нерухоме майно), розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,7086 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові (далі - Земельна ділянка), яка належить Раді, та не вчинило дій, спрямованих на укладення договору оренди, у зв`язку з чим не сплачувало орендну плату у період з 01.07.2015 по 31.05.2018 та користувалось Земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О. В.) від 09.01.2019, позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Ради 1 240 581,17 грн безпідставно збережених коштів.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариство не є власником та постійним землекористувачем Земельної ділянки, а у період з 01.07.2015 по 31.05.2018 не сплачувало за користування цією ділянкою орендну плату; з виникненням права власності на Нерухоме майно у Товариства виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди Земельної ділянки; Товариство не уклало договір оренди Земельної ділянки, а отже без законних підстав зберегло у себе майно - кошти за оренду землі; відновлення порушених прав Ради не створює для Товариства жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів за користування Земельною ділянкою, які Товариство мало сплатити за звичайних умов.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

2.4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутні обставини, які дають підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади; договір оренди земельної ділянки не укладено, оскільки дані щодо Земельної ділянки у рішенні Ради, витязі з Державного земельного кадастру про Земельну ділянку та відомостях з Державного реєстру речових прав на цю ділянку не збігаються, а для врегулювання цих розбіжностей, які є перешкодою в укладенні договору оренди, Товариство та Рада вчиняють відповідні дії; в позовній заяві Прокурор на обґрунтування підстав для представництва інтересів Ради в суді обмежився лише посиланням на те, що вона не вживала заходи представницького характеру, спрямовані на стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів за користування Земельною ділянкою, однак не надав відповідних доказів; Прокурор не довів необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтував підстав звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням доказів, які б підтверджували встановлення Прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим не довів своєї правомочності представляти інтереси Ради, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 08.04.2019 Прокурор звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції порушив норми статей 1, 53, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильно застосував положення статей 3, 5, 13, 131-1 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 2, 6, 10, 33, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", а також неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, оскільки дійшов неправильного висновку, що Прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в особі Ради та не надав доказів її бездіяльності.

Рада усвідомлювала, що Товариство безоплатно користується Земельною ділянкою понад три роки, а бюджет не отримує відповідні кошти, проте знехтувала повноваженнями, передбаченими Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", та допустила порушення інтересів територіальної громади і не вжила жодного заходу для їх відновлення.

Така бездіяльність уповноваженого органу тягне за собою використання Земельної ділянки без дотримання вимог земельного законодавства, що є порушенням економічних інтересів держави, а Прокурор звернувся з цим позовом до суду, оскільки Рада упродовж тривалого часу не вчинила жодних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У встановлений Судом строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 23.05.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Заступника прокурора Харківської області; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.06.2019; зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

6.2. 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 587/430/16-ц, повний текст якої опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.09.2019.

6.3. Ухвалою Суду від 04.10.2019 провадження у цій справі поновлено, розгляд справи призначено на 29.10.2019.

6.4. Ухвалою Суду від 29.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2019.

6.5. Ухвалою Суду від 12.11.2019 провадження у цій справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

6.6. 26.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 912/2385/18, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

6.7. Ухвалою Суду від 10.08.2020 провадження у цій справі поновлено, розгляд справи призначено на 01.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. За відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.03.2018 на Земельній ділянці розташоване Нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за Товариством на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.2014 за № 31400226.

7.2. 02.12.2015 Товариство звернулося до Ради щодо надання в оренду земельної ділянки для обслуговування Нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Індустріальна, 3 в м. Харкові.

7.3. Пунктом 31.1 рішення Ради від 23.12.2015 № 44/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" Товариству надано в оренду земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер № 6310138200:02:005:0011), за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ 11.02) площею 0,6389 га для експлуатації та обслуговування Нерухомого майна по вул. Індустріальній 3 (Орджонікідзевський район).

7.4. За інформацією ГУ ДФС у Харківській області від 10.04.2018 за № 383/вих18. Товариство не здійснює жодних платежів за використання Земельної ділянки та не обліковується в Східній ОДПІ м. Харкова як платник плати за землю за адресою: вул. Індустріальна 3 м. Харків.

7.5. 26.03.2018 провідний спеціаліст відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Ради здійснив обстеження Земельної ділянки та встановив, що на ній розташоване Нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за Товариством; Земельна ділянка використовується Товариством для експлуатації та обслуговування Нерухомого майна. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3.

7.6. Станом на день подання позовної заяви договір оренди між Товариством та Радою не підписаний.

7.7. Рішенням Ради від 17.10.2018 № 1240/18 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" Товариству надано дозвіл на розробленім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,6389 га (кадастровий номер № 6310138200:02:005:0011) для зміни цільового призначення з "Іншої комерційної діяльності" на "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" для експлуатації та обслуговування Нерухомого майна (виробничий цех) по вул. Індустріальній, 3 (Індустріальний район).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

8.2. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

8.3. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

8.4. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

8.5. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

8.6. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

8.7. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

8.8. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

8.9. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

8.10. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

8.11. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

8.12. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

8.13. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

8.14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що відсутні обставини, які дають підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади; Прокурор не довів необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтував підстав звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у зв`язку з чим не довів своєї правомочності представляти інтереси Ради.

8.15. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що Прокурор на підтвердження посилань, викладених у позовній заяві на обґрунтування підстав для представництва інтересів Ради в суді, не подав відповідних доказів, які б підтверджували встановлення Прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

8.16. З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

8.17. Враховуючи, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, Суд доходить висновку, що саме лише посилання у позовній заяві на дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", без доведення отримання Радою такого повідомлення не може підтвердити виконання ним зазначеного порядку та слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора в інтересах держави в особі цього органу.

8.18. Суд апеляційної інстанції дослідив матеріали справи та встановив відсутність доказів дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", в тому числі шляхом надіслання Раді відповідного повідомлення, а Заступник прокурора Харківської області не посилається у касаційній скарзі на недослідження таких доказів.

8.19. Таким чином, Суд доходить висновку, що бездіяльність Ради у спірних правовідносинах не можна вважати доведеною, оскільки суди не встановили, що Прокурор звертався до неї до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", тобто надав можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

8.20. Однак, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що недотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", призводить до необхідності ухвалення рішення про відмову в задоволенні поданого ним позову, оскільки не врахував, що відмова у позові, поданого прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави (такий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено у підпункті 53 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

8.21. Беручи до уваги наведене, а також враховуючи недотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради, у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану Прокурором в інтересах держави в особі Ради до Товариства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

8.22. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

8.23. Відповідно до частини першої статті статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

8.24. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови, про порушення судом апеляційної інстанції положень ГПК України, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, тому наявні підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 та залишення позову Прокурора без розгляду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

9. Судові витрати

9.1. Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 у справі № 922/1546/18 скасувати.

3. Позов Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак